ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 905/829/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Селіваненка В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (далі - Залізниця)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 [колегія суддів: Тарасова І. В. (головуючий), Білоусова Я. О., Пуль О. А.]
зі справи № 905/829/21
за позовом Залізниці
до приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - Товариство)
про стягнення 192 815,06 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Залізниця звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства про стягнення 192 815,06 грн. заборгованості, у тому числі: 23 494,56 грн. плати за користування вагонами (без урахування вагонів ЦТЛ), 125 390,52 грн. збору за зберігання вантажу, 13 929,98 грн. плати за охорону вантажу.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що Товариством з його вини допущено затримку 54 вагонів на коліях станції «Маріуполь-Сортувальний», у зв`язку з чим виникли підстави для нарахування додаткових зборів і плат, заявлених до стягнення.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Донецької області від 13.07.2021 (суддя Кротінова О. В.): позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Залізниці 192 117,32 грн. заборгованості; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю належними та допустимими доказами обставин затримки відповідачем вагонів з його вини, що є підставою для задоволення позову. Часткову відмову в стягненні обґрунтовано допущенням позивачем арифметичних помилок у розрахунку плати за користування вагонами та неправильним визначенням початку перебігу часу, за який справляється збір за охорону вантажів. При цьому, виходячи з положень пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, суд першої інстанції дійшов висновку, що обчислення терміну безоплатного зберігання вантажу з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження може мати місце у загальному порядку, за відсутності встановлення сторонами строків, зі спливом яких настає факт затримки, а за наявності факту затримки обчислення терміну такого безоплатного зберігання рахується з моменту затримки, яка мала місце у цьому випадку.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2021: зазначене рішення господарського суду Донецької області в частині задоволення позовних вимог про стягнення 41 796,84 грн. збору за зберігання вантажу скасовано та в цій частині позовних вимог відмовлено; здійснено перерозподіл судових витрат; в іншій частині рішення залишено без змін; з урахуванням зазначеного викладено його резолютивну частину в новій редакції.
2.4. За висновками суду апеляційної інстанції у розумінні пункту 46 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, терміни «безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці» та «безоплатного користування місцем загального користування на залізниці» охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача, тому позиція суду першої інстанції про початок обчислення такого терміну з моменту початку простою вагонів є безпідставним. На думку апеляційного суду, в даному випадку мав місце простій, а не затримка вагонів, як помилково вважав місцевий господарський суд. Неправильне обчислення терміну безоплатного зберігання призвело до завищення періоду нарахування збору за зберігання вантажу у потягу на добу та, відповідно, до безпідставного стягнення такого збору на суму 41 796,84 грн. В іншій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Залізниця, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. За твердженнями скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пункту 46 Статуту залізниць України у сукупності з приписами пункту 8 Правил зберігання вантажів при стягненні збору за зберігання вантажу, зокрема неправильно визначено порядок його нарахування та обчислення терміну безоплатного зберігання вантажу.
4.2. На думку скаржника, пункт 8 Правил зберігання вантажів не суперечить пункту 46 Статуту залізниць України, а лише конкретизує порядок обчислення терміну безкоштовного зберігання у випадку затримки вантажу, про що правомірно та обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
4.3. Неправильне застосування зазначених норм права призвело до неправильного розрахунку початку та закінчення терміну безоплатного зберігання ватажу та, відповідно, неправильного вирішення спору в частині стягнення відповідної плати за зберігання вантажу.
4.4. Крім того, скаржник стверджує про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що для підтвердження факту затримки потрібен наказ про затримку вагонів, а також про те, що мав місце простій, а не затримка вагонів.
4.5. Як на підставу для касаційного оскарження прийнятих зі справи судових рішень скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм пункту 46 Статуту залізниць України та пункту 8 Правил зберігання вантажів у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 12.10.2021 зі справи № 905/140/21, на який послався суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови.
5. Доводи інших учасників справи
Товариство подало відзив на касаційну скаргу Залізниці, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. 30.06.2020 Залізницею (перевізник) та Товариством (замовник) шляхом обміну заявою № 00191129/2020-0001 про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомленням № 40-00191129/2020-0001 укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом (далі - Договір перевезення). Присвоєно Товариству код відправника/одержувача 3134 та платника 8119897 з відкриттям особового рахунку 8119897. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин між замовником та перевізником як номер Договору перевезення.
6.2. 28.02.2017 Залізницею та Товариством (власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Товариства при станції «Маріуполь-Сортувальний» та станції «Асланове» регіональної філії «Донецька залізниця» № 1/28 (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018; далі - Договір експлуатації), за умовами якого:
згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії і примикає: станцією «Сартана-ІІ» власника колії до станції «Маріуполь-Сортувальний» Залізниці; станцією «Рудна» власника колії - до станції «Асланове» Залізниці (пункт 1);
подача вагонів на під`їзну колію і зарахування їх в користування власнику колії здійснюється після виконання передавальних операції з певними інтервалами (пункт 4);
вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій станції «Маріуполь-Сортувальний» Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій (пункт 6);
власник колії сплачує Залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Тарифним керівництвом № 1 (підпункт «б»); інші збори і плати відповідно до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1 (підпункт «в»). Збори і плати сплачуються Залізниці відповідно до діючого законодавства (пункт 14);
зарахування вагонів у користування власнику колії і виключення їх із користування провадиться по пам`ятках про подачу/забирання вагонів (контейнерів) з підписами представників Залізниці і власника колії (пункт 16.1);
строк дії договору - до 31.12.2021 включно (пункт 19 у редакції додаткової угоди від 29.10.2020).
6.3. 17.01.2021 о 13:15 на станцію призначення «Маріуполь-Сортувальний» зі станції формування (відправлення) «Волноваха» прибув потяг № 3317. У складі потягу знаходились 54 вагони з вантажем.
6.4. Враховуючи умови пункту 6 Договору експлуатації, Товариство мало забрати спірні вагони з п`ятої колії станції «Маріуполь-Сортувальний» своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій. Оскільки згідно з пам`ятками подавання вагонів №№ 166, 168 та актом про затримку вагонів від 21.01.2021 №1-09 (ф. ГУ-23) приймально-здавальні операції 53 вагонів були здійснені у період з 13:15 до 15:30, а 1 вагону - з 13:15 до 16:15 17.01.2021, то Товариство повинно було забрати 53 вагони не пізніше 19:30 та 1 вагон - не пізніше 20:15 17.01.2021.
6.5. Увесь склад потягу № 3317 з передавальної колії станції «Маріуполь-Сортувальний» Товариством забрано о 23:25 21.01.2021, загальний час простою 53 вагонів склав 75 годин 55 хвилин, а 1 вагону - 75 годин 10 хвилин, що відповідачем не заперечується і підтверджено актом загальної форми від 21.01.2021 № 6-52 та актом про затримку вагонів №1-09 від 21.01.2021 (підписаний представником вантажоодержувача із зауваженням такого змісту: «Провини одержувача у зазначених обставинах немає»).
6.6. За час знаходження вагонів на місцях загального користування (коліях станції) Залізницею Товариству були нараховані: плата за користування 42 власними вагонами, яка внесена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) № 24019030р у розмірі 44 578,80 грн. без ПДВ (53 494,56 грн. з ПДВ); збір за зберігання вантажів у вагонах (загальна вага 2 879 т., 3 доби) в сумі 104 438,60 грн. без ПДВ та збір за зберігання вантажів власного (орендованого) рухомого складу (1 од., 3 доби) в сумі 53,50 грн. без ПДВ (разом 125 390,52 грн. з ПДВ); плату за охорону вантажу (2 вагони, 80 год.) у сумі 11 608,32 грн. без ПДВ (13 929,98 грн. з ПДВ) що внесені до накопичувальної картки (ф. ФДУ-92) зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), від 22.01.2021 № 22010070.
6.7. Товариство нараховані суми не визнало та зазначило у відомості плати за користування вагонами № 24019030р і накопичувальній картці від 22.01.2021 № 22010070, що суми 44 578,80 грн. та 116 100,42 грн. відхиляються і будуть розглянуті в претензійному порядку. Причини відхилення не зазначено.
6.8. Направлену Залізницею Товариству претензію від 23.02.2021 № М Дон Філія-2007/778 з вимогою сплатити кошти в сумі 192 815,06 грн., що є платою за користування 42 власними вагонами, збором за зберігання вантажу 53 вагонів, збором за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях на коліях станції 1 власного вагону та платою за охорону вантажу у разі затримки не з вини залізниці 2 вагонів, останнє відхилило як безпідставну.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною спору зі справи в оскаржуваній частині стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення збору за зберігання вантажу, нарахованого перевізником вантажоодержувачу внаслідок затримки ним вагонів на станції призначення.
7.2. Відповідно до частини першої статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.