Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 756/1606/18
провадження № 61-16855св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа (за первісним та зустрічним позовами) - Київська місцева прокуратура № 5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Запорожцева Віталія Вікторовича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у складі судді Шевчука А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Київська місцева прокуратура № 5, про поділ в натурі майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Київська місцева прокуратура № 5, про поділ в натурі майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив виділити частки подружжя зі спільного майна загальною вартістю 323 264 343 грн, припинити право спільної часткової власності та визнати за кожним із подружжя право приватної власності на виділене майно.
Заперечуючи проти запропонованого порядку поділу майна подружжя, у липні 2018 року ОСОБА_2 подала вищевказану зустрічну позовну заяву, в якій запропонувала свій порядок поділу майна загальною вартістю 318 967 589,91 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Оболонський районний суд міста Києва ухвалою від 15 квітня 2021 року провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Київська місцева прокуратура № 5, про поділ в натурі майна подружжя закрив у зв`язку з відмовою позивача від позовних вимог.
Зазначена ухвала мотивована тим, що представник ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження у справі за первісним позовом, при цьому підтвердив домовленості сторін та можливість мирного вирішення питання за зустрічним позовом. Крім того суд зазначив про те, що представник позивача усвідомлює наслідки відмови від позову, підстав для неприйняття відмови не встановлено.
Київський апеляційний суд постановою від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шепелєв С. О. мав достатній обсяг повноважень для звернення від імені позивача із заявою про відмову від позову, тому законним і обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про прийняття відмови від позову та закриття в зв`язку із цим провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Запорожцева В. В. у жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що предметом розгляду цієї справи є поділ майна подружжя, вартість якого значно перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ця справа не є малозначною у розумінні частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому представляти інтереси позивача має право лише адвокат, повноваження якого підтверджуються на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а не будь-яка особа за довіреністю.
Апеляційний суд також не звернув уваги на той факт, що за тривалий розгляд цієї справи ні від позивача, ні від його адвокатів не було зроблено жодних заяв/повідомлень щодо наявності у сторін намірів або вжиття ними будь-яких заходів направлених на примирення або іншим чином мирне врегулювання спору.
Не дивлячись на це, місцевий суд прийняв від особи за довіреністю, яка фактично немає повноважень представляти у цій справі позивача та, яка вперше з`явилася як представник у справі, заяву про відмову від позову, яка суперечить інтересам позивача та вимогам ЦПК України.
Представник за довіреністю, виходячи за межі повноважень, чи під впливом обставин справи, чи представників відповідача прийняв рішення відмовитися від позову, попередньо не узгодивши дану позицію з позивачем.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Селецької О. В. у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Шепелєв С. О. мав право представляти інтереси в судах всіх інстанцій, вчиняти таку процесуальну дію, як відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зазначені повноваження були перевірені судом першої інстанції. В судовому засіданні 15 квітня 2021 року на підтвердження визначених довіреністю повноважень, представником позивача - адвокатом Шепелєвим С. О. був наданий витяг від 13 квітня 2021 року про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, згідно з яким довіреність видана ОСОБА_1 на представлення його інтересів представнику ОСОБА_3 була дійсною.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Запорожцев В. В., який подав касаційну скаргу, у судовому засіданні 15 квітня 2021 року присутнім не був.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва.
Справа № 756/1606/18 надійшла до Верховного Суду 07 грудня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2022 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої консульським відділом посольства України в Республіці Молдова від 17 грудня 2020 року, через канцелярію суду 15 квітня 2021 року подана заява про відмову від позову.
До вказаної заяви представником позивача ОСОБА_3 долучено копію довіреності від 17 грудня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 на представництво своїх інтересів в усіх органах державної влади, в тому числі і судах усіх інстанцій, з усіма правами, що надані законом позивачу.
У зазначеній довіреності не обумовлено будь-яких обмежень (застережень) щодо представництва інтересів позивача та зазначено про наявність у представника ОСОБА_3 повноважень відмовитися від позову.
Вказана довіреність дійсна до 16 грудня 2023 року.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України є адвокатом та має право на заняття адвокатською діяльністю згідно з свідоцтвом № 4520, виданим 12 вересня 2012 року Донецькою обласною КДКА.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.