Постанова
Іменем України
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 449/570/19
провадження № 61-3711св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Бібрська міська рада Перемишлянського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області про визнання права власності.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та просив визнати за ним право власності на двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 56,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги обґрунтовані тим, що за адресою: АДРЕСА_1 в кінці минулого ХХ-го та початку поточного ХХІ-го століття знаходилася і знаходиться двоповерхова нежитлова будівля, якою декілька десятків років ніхто не користувався і вона перебувала в незадовільному стані, були відсутні двері і вікна, зруйнований дах, пошкоджені підлога, стіни і стеля.
З 1995 року до теперішнього часу, тобто протягом понад ніж 20 років він і його сім`я добросовісно, відкрито і безперервно, володіє та користується цією будівлею, використовуючи її для власних господарських потреб, зокрема, зберігає там своє майно, свідченням чого є проведення капітального ремонту будівлі та її постійне утримання.
Про їхнє добросовісне, відкрите й безперервне володіння будівлею відомо відповідним службам Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, власникам й мешканцям сусідніх будинків, котрі за весь цей час жодних претензій щодо його володіння й користування даною будівлею не заявляли.
За весь час (понад 20 років), протягом якого він добросовісно, відкрито та постійно користується цією будівлею для своїх потреб, він проводив її ремонт та утримував в належному стані, ніхто жодних претензій з цього приводу йому не заявляв, в тому числі й відповідач.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 11 березня 2020 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 56,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач підтвердив наявність усіх необхідних умов для визнання права власності за набувальною давністю, а також те, що ОСОБА_1 не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності, тобто володів таким майном безтитульно.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 11 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нежитлова будівля, на яку за позивачем визнано право власності за набувальною давністю, не прийнята в експлуатацію та не проведено реєстрацію права власності на неї і вона не є безхазяйною, а також те, що вона знаходиться на земельній ділянці, що належить Бібрській міській раді Перемишлянського району Львівської області, тому суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про підставність та обґрунтованість позову, адже позивач не довів умов для набуття права власності за набувальною давністю на спірну будівлю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Перемишлянського районного суду Львівської області.
27 квітня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Заявник зазначає, що є добросовісним набувачем чужого майна.
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, постановах Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 923/82/19, від 16 січня 2020 року у справі № 916/455/19, від 09 липня 2019 року у справі № 920/999/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц та інших.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року Бібрська міська рада Перемишлянського району Львівської області засобами поштового зв`язку подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 17 серпня 2017 року та 02 квітня 2019 року жителями будинку АДРЕСА_1 , а також жителями навколишніх будинків ( вул. І. Франка та площі Національного Відродження ) були написані заяви про те, що будівля, яка розміщена з лівого боку біля будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка під цією будівлею постійно і безперервно понад 20-ти років використовується, доглядається і ремонтується ОСОБА_1 (а. с. 14, 15).
09 липня 2018 року комунальним підприємством Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за кошти ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на двоповерхову нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,3 кв. м (а.с. 16 - 19).
Згідно листа комунального підприємства Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 12 липня 2018 року № 545 реєстрація права приватної власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , не проводилась (а. с. 20).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 липня 2018 року № 131627050 за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні відомості щодо реєстрації права власності, заборон, іпотек (а.с. 21).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права