Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 442/5915/15-ц
провадження № 61-2052св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., від 14 грудня 2021 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 1985 року їй на праві приватної власності належить 1/2 ідеальна частка житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , а інша 1/2 ідеальна частка будинку належить відповідачці ОСОБА_2 , відтак будинок належить їм на праві спільної часткової власності, не поділений в натурі. Вказувала, що фактично поділ будинку проведений і кожна із сторін користується своєю частиною будинку, обладнаною самостійним входом (виходом), які позначені в експлікації внутрішніх площ будинку, як квартира № 1 та квартира № 2 .
ОСОБА_1 зазначала, що на підставі статті 364 Цивільного кодексу України вона має право на виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, однак врегулювати це питання в позасудовому порядку не вдалося.
Також зазначала, що між нею та ОСОБА_2 існує спір щодо порядку користування земельною ділянкою, виділеною для обслуговування вказаного будинковолодіння, який не може бути вирішений в позасудовому порядку, оскільки у 1997 році вона звернулася до Дрогобицької міської ради Львівської області із заявою про надання у власність земельної ділянки для обслуговування будинку і рішенням від 18 грудня 1997 року № 411 їй було передано у власність земельну ділянку, площею 770 кв. м, по АДРЕСА_1 , однак рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2011 року вказане рішення про передачу їй ( ОСОБА_1 ) у приватну власність земельної ділянки, площею 770 кв. м, визнано незаконним та скасовано, а виданий їй державний акт на право власності на земельну ділянку визнано нечинним.
Із урахуванням зазначеного, враховуючи те, що досягнути згоди з ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою, яка виділена для обслуговування їхнього будинку, неможливо, позивачка просила суд: виділити в натурі належну їй 1/2 частку з житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається: з кухні, позначеної на плані літерою «1-5», площею 18,5 кв. м; житлової кімнати, позначеної на плані літерою «1-2», площею 26,8 кв. м; житлової кімнати, позначеної на плані літерою «1-3», площею 14,0 кв. м; коридора, позначеного на плані літерою «ІІ», площею 3,4 кв. м; коридора, позначеного на плані літерою «І», площею 3,5 кв. м; коридора, позначеного на плані літерою «1-1», площею 1,9 кв. м; ванної кімнати, позначеної на плані літерою «1-4», площею 5,2 кв. м, загальною площею 73,3 кв. м, житловою площею 40,8 кв. м, та встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за вказаною вище адресою.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції та інших судових рішень
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 07 лютого 2017 року у складі судді Коваля Р. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено в натурі ОСОБА_1 на праві особистої власності 1/2 ідеальну частину жилого будинку
АДРЕСА_1 , що складається з квартири № 1 , загальною площею 64,8 кв. м та житловою площею 40,8 кв. м, а саме: кухні, позначеної на плані літерою «1-5», площею 10 кв. м, житлової кімнати, позначеної на плані літерою «1-2», площею 26,8 кв. м, житлової кімнати, позначеної на плані літерою «1-3», площею 14 кв. м, коридора, позначеного на плані літ. «ІІ», площею 3,4 кв. м, коридора, позначеного на плані
літерою «І», площею 3,5 кв. м, коридора, позначеного на плані літерою «1-1», площею 1,9 кв. м, ванної кімнати, позначеної на плані літерою «1-4»,
площею 5,2 кв. м.
Визначено порядок користування земельною ділянкою по
АДРЕСА_1 ОСОБА_1
та ОСОБА_2 , виділено їм у користування земельні ділянки відповідних геометричних розмірів.
Частину земельної ділянки залишено у спільному користуванні.
Існуючі ворота та хвіртку залишено у спільному користуванні ОСОБА_1
та ОСОБА_2 .
Визначено, що ОСОБА_1 необхідно влаштувати прохід біля сараю шириною 1,0 м; влаштувати проходи шириною 1,0 м на свою частину земельної ділянки. ОСОБА_2 необхідно влаштувати навіс на своїй частині земельної ділянки. В місцях підведення спільних інженерних комунікацій на земельній ділянці по АДРЕСА_1 співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надають доступ один одному для проведення ремонтних робіт та обслуговування.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони у справі не можуть досягти згоди щодо володіння та користування спільним майном та про спосіб виділення в натурі частки із спільної часткової власності. Запропонований варіант поділу в натурі житлового будинку відповідає ідеальним часткам сторін та порядку користування майном, що склався між ними.
Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, закріпленою за будинковолодінням АДРЕСА_1 , суд першої інстанції врахував експертний висновок № 4161 судової земельно-технічної експертизи від 11 липня 2016 року, складений судовим експертом Дідовським Ю. Б., яким передбачено три можливі варіанти користування земельною ділянкою.
Надавши оцінку запропонованим варіантам, із врахуванням того, що ОСОБА_1 погодилась на третій варіант користування земельною ділянкою, а відповідач у справі заперечила щодо будь-якого з варіантів розподілу земельної ділянки, суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо встановлення порядку землекористування між позивачкою та відповідачкою, визначивши порядок користування земельною ділянкою між сторонами за варіантом № 3 судової земельно-технічної експертизи.
Суд першої інстанції врахував ту обставину, що у разі встановлення порядку землекористування сторонами за варіантом № 3 у спільне користування пропонується передати земельну ділянку найменшою площею (107,40 кв. м) і, відповідно, кожному із співвласників виділено для користування по 589,3 кв. м земельної ділянки.
Справа розглядалася апеляційним судом неодноразово.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року скасовано в частині визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги ОСОБА_1 відмовлено.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою скасовано з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка ОСОБА_2 померла.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 , як правонаступника відповідача ОСОБА_2 .
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня
2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступником якої
є ОСОБА_3 , задоволено.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 07 лютого 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1
про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 скасовано
і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на виконання вказівок Верховного Суду в судовому засіданні апеляційного суду сторонам було роз`яснено право звернутись із клопотанням про призначення у цій справі експертизи, в тому числі додаткової або повторної, однак, від жодної із сторін такого клопотання не надійшло.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, апеляційний суд виходив із того, що жодним доказом не підтверджено право співвласників будинку АДРЕСА_1 на користування земельною ділянкою, площею 0,1286 га, яка є більшою від тієї, що зазначена у правовстановлюючих документах на житловий будинок та архівних документах по землекористуванню, - 0,1125 га, а отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, оскільки надання в користування чи передача у власність земельних ділянок відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, а рішення про надання в користування чи передачу у власність земельної ділянки, площею 0,1286 га, в матеріалах справи відсутнє. Клопотання про призначення експертизи для визначення порядку користування земельною ділянкою, площею 0,1125 га, позивачка не заявляла. Частина спірної земельної ділянки, яка використовується під город, не огороджена і за твердженням сторони відповідачки межі цієї земельної ділянки не встановлені, що також відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування, а тому без встановлення чи відновлення меж земельної ділянки, площею 0,1125 га, яка первинно була зареєстрована за землекористувачами названого будинковолодіння, або без вирішення органом місцевого самоврядування питання про надання в користування чи передачу у власність земельної ділянки більшої чи меншої площі відсутні правові підстави для вирішення спору в оскаржуваній частині.
Узагальнені доводи касаційної скарги
03 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року
і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 та постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 497/113/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 751/9419/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниця вказує, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду цієї справи переглянув рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, однак в резолютивній частині не виклав власного рішення щодо виділення в натурі частини житлового будинку. Заявниця стверджує. що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою. Відповідачка не заявила клопотання про проведення у справі повторної судової земельно-технічної експертизи. Отже при вирішенні справи слід виходити з висновку судової земельно-технічної експертизи № 4161 від 11 липня 2016 року, у якому запропоновано три можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, площею 0,1286 га. Таким чином, на думку заявниці, апеляційний суд безпідставно не вирішив спір по суті.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 442/5915/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про визначення порядку користування земельною ділянкою, призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду. Вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена при повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором купівлі-продажу від 02 вересня 1985 року ОСОБА_1 придбала 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд по АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці, площею 1 125 кв. м.
Інша 1/2 частина будинку з відповідною частиною господарських споруд належала на праві власності відповідачу ОСОБА_2
22 грудня 2005 року позивачці ОСОБА_1 було видано державний акт на земельну ділянку, площею 0,0770 га, розташовану по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Вказаний державний акт був виданий позивачці на підставі рішення Дрогобицької міської ради від 18 грудня 1997 року № 411, 11 сесії 4 скликання від 06 жовтня 2003 року № 232.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2011 року у справі № 22-ц-1702/11 визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради за № 411 від 18 грудня 1997 року та ухвалу сесії Дрогобицької міської ради Львівської області № 232 від 06 жовтня 2003 року в частині вирішення питання про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 770 кв. м по АДРЕСА_1 , визнано нечинним виданий 22 грудня 2005 року на її ім`я державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №567626 та зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 припинити ведення будівельних робіт по реконструкції належної їм частини будинку АДРЕСА_1 до вирішення у встановленому законом порядку питання про відведення для цього земельної ділянки, одержання дозволу та затвердження проєктної документації.