Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 461/1687/19
провадження № 61-536св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: прокуратура Львівської області, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Личаківського районного суду м. Львова у складі судді Нора Н. В. від 16 листопада 2020 року, додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., від 30 листопада 2021 року.
Основний зміст позовної заяви та її обґрунтування
У березні 2019 рокуОСОБА_1 звернувся до суду зпозовом до прокуратури Львівської області, Головного управління національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного перебування під слідством та судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, щоза вироком Личаківського районного суду м. Львова від 06 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року, його засуджено за частиною першою статті 286 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Запобіжним заходом до вступу вироку в законну силу залишено особисте зобов`язання. Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2016 року його касаційну скаргу задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 червня
2016 року вирок Личаківського районного суду м. Львова від 06 січня
2015 року щодо позивача скасовано та закрито кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року задоволено касаційну скаргу прокурора, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2016 року скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 березня
2018 року вирок Личаківського районного суду м. Львова від 06 січня
2015 року щодо нього скасовано та закрито кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Постановою Верховного Суду від 15 січня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 березня 2018 року залишено без змін.
Позивач вказував, що він перебував під слідством та судом 4 роки і 4 місяці, або 52 місяці, внаслідок чого йому завдано душевних страждань, які зумовлені незаконним кримінальним переслідуванням з боку органів державної влади, яке тривало більше чотирьох років.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на його користь 500 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правничу допомогу, надану адвокатом під час кримінального провадження від 13 квітня
2014 року № 1214140030000252 у розмірі 152 340 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі31 620 грн, надану під час розгляду цієї справи.
Основний зміст та мотиви рішень суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 250 тис. грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1
104 500 грн в рахунок відшкодування судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги у кримінальному провадженні.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 витрати, понесені з наданням професійної правничої допомоги у цивільній справі, у розмірі 24 900,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова
від 11 лютого 2021 року стягнуто з прокуратури Львівської області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України на користь держави на відшкодування судового збору по 256,13 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури є доведеним, оскільки ОСОБА_1 зазнав душевних страждань внаслідок перебування під слідством та незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Районний суд вказав, що протягом усього періоду позивач перебував у стані нервового потрясіння, було порушено звичайний уклад його життя. Посилаючись на характер і тривалість душевних страждань, суд першої інстанції визнав необхідною і достатньою суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 тис. грн.
Стягуючи з відповідачів на користь позивача витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги, місцевий суд виходів із того, що такі витрати підтверджені квитанціями про оплату та актами виконаних робіт.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Личаківського районного суду Львівської області від 16 листопада 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.
Абзаци другий та третій рішення Личаківського районного суду Львівської області від 16 листопада 2020 року змінено, вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 250 тис. грн, а також 104 500 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги у кримінальному провадженні.
Рішення Личаківського районного суду Львівської області від 16 листопада 2020 року в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги у цивільному провадженні, в розмірі 24 900 грн скасовано з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 12 450 грн витрат на правничу допомогу.
В решті рішення Личаківського районного суду Львівської області
від 16 листопада 2020 року залишено без змін.
Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2021 року задоволено частково.
Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2021 року в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області 256, 13 грн судового збору скасовано.
В іншій частині додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від11 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Головне управління Національної поліції у Львівській областіне є правонаступником слідчого відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ Україниу Львівській області, тому не повинновідповідатиза зобов`язаннями останнього, отже рішення суду першої інстанції та додаткове рішення у частині задоволенняпозовних вимог ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліції у Львівській областіта стягнення з цього відповідачасплаченогосудового збору необхідно скасувати з ухваленням вцій частині нового рішення про відмову узадоволенніпозовних вимог.
Посилаючись на частину третю статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», врахувавши період перебування позивача під судом і слідством, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір відшкодування не може бути меншим ніж 157 500 грн. Разом з тим апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь ОСОБА_1 250 000 грн на відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що визначений мінімальний розмір відшкодування є недостатнім для відновлення порушеного права позивача. Також апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виключивши запис про стягнення коштів шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, вказавши, що кошти на відшкодування шкоди, завданоїдержавою, підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення інших відомостей. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з Державного бюджету України 24 900 грн витрат на правничу допомогу у цивільній справі, оскільки за положеннями статті 133 ЦПК України витрати за професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак розподіл таких витрат проводиться за правилами статті 141 ЦПК України, з покладанням них на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі Львівська обласна прокуратура просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 листопада
2020 року, додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова
від 11 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 30 листопада 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень орган прокуратури зазначив порушення судами норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 24 лютого 2020 року у справі № 405/6920/16, від 05 серпня 2020 року у справі № 644/9923/18, від 14 січня 2021 року у справі № 466/2383/19, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що визначений судами попередніх інстанцій розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та безпідставним, не підтверджений належними та допустимими доказами. Львівська обласна прокуратура вважає, що розмір стягнутих судами витрат на правничу допомогу є неспівмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності та у повній мірі не підтверджується доказами. Вказує, що у договорах про надання правничої допомоги не визначено розмір та порядок обчислення гонорару адвоката, а акти виконаних робіт та квитанції є лише розрахунковими документами і не можуть змінювати умови договору. Також стверджує, що судами неправильно застосовано положення частини шостої статті 141 ЦПК України.
Судові рішення оскаржується лише у частині задоволення позовних вимог, розподілу судових витрат, тому в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 вересня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 286 Кримінального кодексу України.
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 06 січня 2015 року у справі № 463/5544/14-к, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2015 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначено йомупокарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 грн) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Запобіжним заходом до вступу вироку в законну силу залишено особисте зобов`язання.Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Львівської області
від 19 травня 2015 року скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2016 року вирок Личаківського районного суду м. Львова від 06 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано та закрито кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПКУкраїни у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року задоволено касаційну скаргу прокурора, скасовано ухвалу Апеляційного суду Львівської області