Постанова
Іменем України
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 373/118/20
провадження № 61-20156св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кочергіна Світлана Михайлівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану представником ОСОБА_3 , на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року у складі судді Реви О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кочергіна С. М., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . За життя вона склала заповіт, який посвідчений 08 листопада 2017 року секретарем Єрковецької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, за реєстраційним № 52. Відповідно до цього заповіту спадкодавець заповіла їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,5662 га (кадастровий номер 3223383200:03:003:0046), що розташована на території Єрковецької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кочергіної С. М. щодо оформлення спадщини, але нотаріус їй відмовила у прийнятті заяви в зв`язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач зазначала, що строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено з поважної причини, оскільки вона була вагітною та в зв`язку із загрозою переривання вагітності перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджено відповідними довідками медичних закладів. За медичними показаннями у неї діагностовано «загрозу переривання вагітності», що супроводжується протипоказаннями до рухів, ходьби, бігу, передбачає обов`язковий постільний режим, спокій, суттєві обмеження у психоемоційних навантаженнях та рухливості. Загальний період вагітності станом на 24 січня 2020 року становив 22 - 23 тижні, тобто початок вагітності припадав приблизно на 23 серпня 2019 року.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонний суду Київської області від 31 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , терміном два місяці від дня набрання чинності цим рішенням.
Суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки вони були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача щодо вчинення дій спрямованих на прийняття спадщини, а саме загроза переривання вагітності, тривале амбулаторне лікування, медичні протипоказання щодо активності, обмеження у психоемоційних навантаженнях, постійні консультації лікаря, призначення медичних процедур та проведення аналізів. Крім того, позивач до грудня 2019 року не знала про існування заповіту. Спадкова справа після
ОСОБА_4 заведена за заявою про прийняття спадщини, яка подана відповідачем. Проте нотаріус не здійснила перевірку факту існування заповіту.
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач завагітніла та у зв`язку із загрозою переривання вагітності перебувала на амбулаторному лікуванні, що об`єктивно перешкоджало їй своєчасно (до 30 вересня 2019 року) подати заяву про прийняття спадщини.
Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції правильно врахував психоемоційний стан жінки, яка дізнавшись про діагноз «загроза переривання вагітності», спрямовує усі свої зусилля для уникнення можливості настання негативних наслідків та у цей період часу неспроможна аналізувати наслідки не вчинення нею дій щодо подання заяви про прийняття спадщини. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Також апеляційний суд зазначив, що позивач вважається такою, що не прийняла спадщину, звернення до нотаріальної контори та отримання відмови у вчиненні нотаріальної дії, не є обов`язковим. Зміна підстави позову не впливає на законність рішення суду, оскільки до закінчення строку для подачі заяви про прийняття спадщини у позивача виникли об`єктивні перешкоди для вчинення таких дій у зв`язку з загрозою переривання вагітності. Ці поважні причини є самостійною підставою для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що
висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, суди не дослідили зібрані у справі докази. Доводи про те, що позивач була вагітною, проходила амбулаторне лікування не є належним обґрунтуванням існування поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини;
при цьому надані позивачем документи, які вказують про те, що вона перебувала на амбулаторному лікуванні з 16 вересня до 18 жовтня, без зазначення року, не є поважною причиною пропуску строку, оскільки позивач мала можливість направити заяву про прийняття спадщини поштою самостійно або через інших осіб. Висновки суду про наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 05 березня 2018 року у справі № 404/3902/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі
№ 592/9058/17;
суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права, а саме статей 83, 91, 93 ЦПК України, допитав свідків і врахував їх покази як докази у справі, проте на момент подання позову позивач не подавала клопотання про допит свідків, клопотала про допит свідків після закриття підготовчого судового засідання і під час розгляду справи по суті;
у матеріалах справи немає постанови про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Разом з цим, зазначені обставини відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;
усупереч статті 49 ЦПК України позивач, після закриття підготовчого судового засідання змінила підставу позову, зазначивши, що дізналась про існування заповіту у грудні 2019 року. Проте ці обставини не обґрунтовані і не підтверджені матеріалами справи;
судове рішення ухвалено з порушенням правил територіальної юрисдикції і без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 607/3903/18. Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України справа повинна розглядатись за місцем реєстрації проживання відповідача, тому ця справа підсудна іншому суду - Красноармійському міськрайонному суду Донецької області. Відповідач вказувала у відзиві про порушення правил територіальної юрисдикції, проте суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 грудня 2021 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права). Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 404/3902/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17, від 03 квітня 2019 року у справі
№ 607/3903/18, а також судове рішення ухвалено з порушенням пункту 6 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений 08 листопада 2017 року секретарем Єрковецької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, реєстраційний № 52. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,5662 га (кадастровий номер 3223383200:03:003:0046), яка знаходиться на території Єрковецької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.
10 листопада 2019 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_1 (відповідно до свідоцтва про шлюб).
Із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 звернулась її племінниця ОСОБА_2 , а приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кочергіна С. М. завела спадкову справу № 3/2019. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кочергіна С. М. листом від 21 січня 2020 року № 10/02-14 відмовила у прийнятті заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, у зв`язку з пропуском нею встановленого законом строку. Крім того, рекомендовано звернутись до спадкоємців, які прийняли спадщину, щодо подання письмової заяви про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, або звернутись до суду з позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.