Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 693/297/21
провадження № 61-20019св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - іноземне підприємство «АГРО-ВІЛЬД Україна»,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року в складі колегії суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна» про поновлення на роботі.
Позов мотивувала тим, що у 2004 році під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 вони прийняли рішення про реєстрацію іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна», засновником якого визначено чоловіка позивачки та призначено його на посаду генерального директора. Вказувала, що в 2010 році за рахунок коштів сімейного бюджету було сформовано статутний капітал підприємства, а 09 лютого 2010 року позивачку було призначено генеральним директором ІП «АГРО-ВІЛЬД Україна». У зв`язку з необхідністю догляду за малолітньою дитиною 22 травня 2018 року позивачка винесла наказ про те, що вона відбуває у безоплатну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 01 червня 2018 року до 20 вересня 2019 року. Після погіршення відносин між нею та ОСОБА_3 позивачка повідомила останнього про свій намір продовжити перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6 років. Разом із тим, під час підготовки позову про розподіл майна подружжя ОСОБА_1 дізналася, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 зазначений керівником підприємства з 31 травня 2018 року. У подальшому позивачці стало відомо, що всупереч поданої нею заяви про надання відпустки по догляду за дитиною засновник підприємства прийняв рішення від 30 травня 2018 року про її звільнення за згодою сторін, зі змістом якого позивачку навіть не ознайомив.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення засновника іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна» №4 від 30 травня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін та поновити її на посаді генерального директора іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2021 року в складі судді Шимчика Р. В. позов задоволено:
визнано незаконним та скасовано рішення засновника іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна» №4 від 30 травня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін;
поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна»;
рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Судове рішення мотивовано тим, що звільнивши позивачку за згодою сторін, відповідач не надав суду доказів щодо наявності волевиявлення ОСОБА_1 , спрямованого на припинення трудових відносин, зокрема, поданої нею заяви про звільнення. Суд також уважав, що позивачка не пропустила встановлений статтею 233 КЗпП України місячний строк на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки зі змістом рішення про її звільнення ознайомилася лише в березні 2021 року.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна» задоволено частково, рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2021 року скасовано, а провадження у справі закрито; роз`яснено позивачці, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також її право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутись до Черкаського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка займала посаду генерального директора підприємства, якому засновником ввірено організаційно-розпорядчі та адміністративно господарські функції, що пов`язані з управлінням поточною діяльністю підприємства. Припинення повноважень генерального директора як виконавчого органу підприємства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість припинення повноваження генерального директора підприємства як виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Колегія суддів уважала, що звільнення позивачки є реалізацією власником підприємства корпоративних прав шляхом звільнення генерального директора. Апеляційний суд зазначив, що звільнення позивачки може мати певні наслідки в площині трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини, що вказує на підвідомчість цього спору судам господарської юрисдикції.
Аргументи учасників справи
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачку звільнено з роботи за згодою сторін, що відповідає положенням пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а не в зв`язку з припиненням повноважень посадової особи (члена виконавчого органу) як це передбачено в статті 99 ЦК України та пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов помилкового висновку про поширення на спірні правовідносини юрисдикції господарських судів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судові рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суди при вирішенні спору не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2016 року в справі № 273/212/16-ц та постановах Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 205/4196/18, від 13 жовтня 2020 року в справі № 683/351/16-ц, від 04 лютого 2020 року в справі № 915/540/16.
Фактичні обставини
Суди встановили, що відповідно до статуту іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна» його засновником і власником є громадянин ОСОБА_5 .
На підставі наказу №АВ-13 від 08 травня 2010 року на виконання рішення власника підприємства ОСОБА_1 була призначена на посаду генерального директора підприємства.
Рішенням № 4 від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади генерального директора іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна» його власником ОСОБА_3 з 30 травня 2018 року за згодою сторін на підставі положень ГК України, Закону України «Про господарські товариства» та статуту підприємства.
З 31 травня 2018 року керівником іноземного підприємства «АГРО-ВІЛЬД Україна» є ОСОБА_4 .
Апеляційний суд установив, що у пункті 5.3 статуту підприємства визначено, що виконавчим органом підприємства є генеральний директор, звільнення якого віднесено до виключної компетенції власника.
Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що власник підприємства прийняв рішення про її звільнення, не розглянувши попередньо подану нею заяву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шести років.