ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 826/1959/16
касаційне провадження № К/9901/63940/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року (головуючий суддя - Бояринцева М.А.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Літвіна Н.М.; судді - Федотов І.В., Сорочко Є.О.)
у справі № 826/1959/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМКОНТ»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМКОНТ» (далі - ТОВ «РЕМКОНТ»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року № 0000322205.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 13 квітня 2018 року позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.
08 лютого 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на реальності оспорюваних поставок.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РЕМКОНТ» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах із контрагентами за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт від 09 лютого 2015 року № 65/26-57-22-04-10/31779471.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 180.2 статті 180, пункту 190.2 статті 190, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних Приватним підприємством «Ватман-08» за наслідками постачання товарно-матеріальних цінностей (будівельно-монтажних матеріалів, труб, блоків, кронштейнів тощо), з огляду на фіктивний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у постачальника позивача в достатній кількості основних фондів і трудових ресурсів, а також звертав увагу на наявність кримінального провадження щодо контрагента ТОВ «РЕМКОНТ» у ланцюгу постачання.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року № 0000322205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 264500,00 грн за основним платежем та 66125,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.