ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 540/383/21
адміністративне провадження № К/9901/33394/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Енергоаверс» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного підприємства «Енергоаверс» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 (суддя - Войтович І. І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 (колегія суддів у складі: Кравця О. О., Зуєвої Л. Є., Коваля М. П.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У лютому 2021 року Приватне підприємство «Енергоаверс» (далі - позивач, ПП «Енергоаверс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-1, Укртрансбезпека), Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач-2, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 19.01.2021 № 171892 про застосування до ПП «Енергоаверс» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.12.2020 службовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 040495, яким зафіксовано порушення транспортним засобом, який належить ПП «Енергоаверс», пункту 22.5. Правил дорожнього руху «перевезення вантажів з перевищенням вагових норм на одиночну вісь» при дозволених 11,0 т фактично 13,930 т, що передбачає відповідальність згідно з абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». 19.01.2021 без участі представника позивача відповідачем-2 розглянуто справу про порушення законодавства на автомобільному транспорті на підставі чого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 171892 та накладено на позивача штраф у розмірі 34 000,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач звертає увагу, що товариством здійснювалось перевезення сипучого вантажу - вугілля за накладною від 22.12.2020 № 318, що не було враховано відповідачем. Також зазначає, що акт проведення перевірки від 22.12.2020 № 258317, який став підставою для винесення спірної постанови у справі відсутній, натомість складався акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495. Тобто, на думку позивача, постанова винесена на підставі іншого акту ніж складеного в результаті перевірки ПП «Енергоаверс». Звертає увагу на те, що квитанція про проведення габаритно-вагового контролю не містить реквізитів місця проведення контролю, не містить реквізитів транспортного засобу, який проходив контроль. На підставі наведеного просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.01.2021 № 171892.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ПП «Енергоаверс» є власником напівпричепа марки ГБК модель 819, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25.09.2012. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса напівпричепа становить 3000 кг. Крім того, ОСОБА_1 , який є засновником та директором ПП «Енергоаверс», є власником транспортного засобу МАЗ 555102-223, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 07.10.2005. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса автомобіля становить 8058 кг.
Вантажна техніка використовується ПП «Енергоаверс» в процесі ведення господарської діяльності, одним із видів якої є купівля-продаж вугілля.
22.12.2020 у м. Олешки Херсонської області вантажний автомобіль та напівпричіп було завантажено насипом вугіллям марки АО, загальною вагою 14,350 т, що відображено у товарно-транспортній накладній № 318 від 22.12.2020.
Під час руху транспортного засобу 22.12.2020 напрямком до с. Станіслав Білозерського району Херсонської області на 39 км + 600 м автомобільної дороги № 0-220225 с. Станіслав - смт Білозерка автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 був зупинений головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зоріним А. В., яким проведено перевірку транспортного засобу марки МАЗ 555102-223, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_5 .
За результатами проведеної перевірки Зоріним А. В. було складено довідку від 22.12.2020 № 024495 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі акту № 258317, виконуючий обов`язки заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Опря В. І. 19.01.2021 прийняв постанову № 171892 про застосування до ПП «Енергоаверс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач стверджує, що спірна постанова винесена на підставі акта перевірки від 22.12.2020 № 258317, який відносно підприємства не складався, натомість складався акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495.
Оскільки постанова, на думку позивача, прийнята на підставі не існуючого акта перевірки, а акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495 містить арифметичні помилки в частині визначення ваги транспортного засобу, зокрема зазначена в матеріалах перевірки маса транспортного засобу становить 31 350 кг, тоді як фактична маса транспортного засобу становить 25 408 кг, позивач просить скасувати спірну постанову.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 23.04.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт недотримання відповідачем габаритно-вагових норм на одиночну вісь, яке становить 26,63%. Водночас та обставина, що рух відповідного транспортного засобу не заборонявся до внесення плати за його проїзд, не спростовує факту допущення перевізником габаритно-вагових норм на одиничну вісь. Так, суд встановив, що габаритно-ваговим контролем транспортного засобу марки МАЗ 555102-223, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_5 , встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь (вісь № 2) становило 13 930 кг, при нормативно допустимому 11 000 кг, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 2930 кг більше нормативно допустимого.
Суд першої інстанції констатував, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що в даному випадку еквівалентно 220 кг на одиночну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
З приводу доводів позивача про те, що технічні характеристики транспортного засобу, відображені у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів № НОМЕР_2 на причіп та № НОМЕР_4 на вантажний автомобіль, виключають можливість навантаження на транспортний засіб 31 330 кг, оскільки максимально допустима вага транспортного засобу становить 26 058 кг суд першої інстанції зазначив, що накладна від 22.12.2020 № 318 містить дані про вагу товару 14,350 т вугілля марки АО, але не містить даних про загальну вагу транспортного засобу, зокрема вага брутто разом з вантажем. Також суд урахував, що накладна не є товарно-транспортної накладною, а є первинним документом на товар для цілей оподаткування ПДВ. Відтак суд першої інстанції констатував, що на момент проходження вагового контролю у позивача були відсутні дані про фактичну масу транспортного засобу та про фактичне навантаження на осі. Доказів, які б спростовували встановлений факт позивачем суду не надано.
Щодо доводів позивача про відсутність факту складання акту перевірки від 22.12.2020 № 258317, невідповідність довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.12.2020 № 024495 в частині заповнення вимогам законодавства, транспортний засіб продовжив рух та не був затриманий, водію перед початком перевірки не пред`явлено направлення на перевірку суд першої інстанції зауважив, що Порядком № 1567 не передбачено вручення копії акту водієві чи уповноваженій особі, як не передбачено й пред`явлення направлення на перевірку. Крім того, позивач належними доказами не довів, що під час розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем не дотримано вимог Порядку № 1567. Водночас зазначення в постанові про акт перевірки від 22.12.2020 № 258317, який відсутній у позивача, не є доказом того, що такий акт відсутній взагалі, оскільки Порядком № 1567 не передбачено вручення копії акту перевірки водію. Відсутність у позивача акту перевірки не є доказом того, що такий акт перевірки не складався. Натомість підприємство помилково ототожнює акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 № 040495 з актом перевірки від 22.12.2020 № 258317.
Твердження позивача про те, що вантаж, який перевозився (вугілля) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху суд розцінив як безпідставні, оскільки при розгляді справи встановлено, що автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд першої інстанції відхилив, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 пункт 19 Порядку № 879, який передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, було виключено.
Водночас суд першої інстанції урахував, що пункти 12, 13 Порядку № 879 не встановлюють обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП Укрметстандарт на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.
Суд апеляційної інстанції з наведеними висновками суду першої інстанції погодився.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм пункту 22.5 Правил дорожнього руху та абзацу 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в контексті законності дій відповідача про притягнення автомобільного перевізника до відповідальності за перенавантаження транспортного засобу на вісь за умови відсутності замірів відстаней між осями.
Крім того, скаржник зазначає, що відповідні заміри відстаней між осями належного позивачу транспортного засобу співробітниками Управління Укртрансбезпеки здійснені не були, в акті від 22.12.2020 № 040495 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів графа 9 «Відстані між осями, метрів» є не заповненою. Водночас співробітниками Управління Укртрансбезпеки було встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 31,33 т при нормативно допустимій 40,00 т, що в межах норми. Оскільки осі транспортного засобу є здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м, то, на думку скаржника, за відсутності замірів відстаней між осями співробітники Укртрансбезпеки не могли визначити, що осі належного позивачу транспортного засобу є саме одиночними та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь. Вважає, що результати зважування не можна вважати достовірними з огляду на відсутність Методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів, що перевозять сипучий вантаж у русі.
Отже, на думку скаржника, не проведення відповідачем замірів відстаней між осями свідчить про неправомірність застосування до позивача норм пункту 22.5 Правил дорожнього руху та абзацу 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункти 12, 13, 22, 23, 24 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, пункту 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, пункти 8, 9 Розділу ІІ наказу Мінінфраструктури від 28.07.2016 № 255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю» в сукупності із абзацом 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, скаржник указує, що наявна в матеріалах справи довідка № 024495 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.12.2021 не містить даних про особу оператора вагового комплексу та підпису цієї особи.
Скаржник зауважує, що подальший рух транспортного засобу не заборонявся і транспортний засіб тимчасово не затримувався, пропозиція привести вагові параметри у відповідність встановленим нормативам шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб водієві не надходила, а після перевірки транспортний засіб продовжив рух.
Позиція інших учасників справи
Укртрансбезпека у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
06.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПП «Енергоаверс» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 540/383/21.
Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ПП «Енергоаверс» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021.
Зі змісту даної ухвали встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
06.12.2021 від скаржника до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною сьомою статті 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначеннями, наведеними в абзацах 18, 58 частини першої статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
В силу статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
Згідно з абзацом 16 першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною другою статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Згідно з пунктами 12, 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Пунктами 21, 22, 24 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.