ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 160/13312/20
адміністративне провадження № К/9901/28946/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)
у справі №160/13312/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій, зобов`язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди у більшому розмірі.
I. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати суддівську винагороду за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що суддівську винагороду за спірний період їй нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а не відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до зменшення розміру винагороди і відповідно порушення її прав та гарантій.
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року позов задоволено.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
5. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що є суддею Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (указ Президента України «Про призначення суддів» від 01 серпня 2016 року № 321/2016).
8. За період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року позивачу виплачено суддівську винагороду в обмеженому розмірі, згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
9. Згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 09 листопада 2020 року Б-с-1741 суддівська винагорода позивача за період з 01 квітня по 30 вересня 2020 року склала:
- у квітні 2020 року: посадовий оклад 75 672 грн., доплата за вислугу років 15 134,40 грн., обмеження на карантин - (- 16 600,53 грн.);
- у травні 2020 року: посадовий оклад 67 706,53 грн., відпустка 9 558,57 грн., доплата за вислугу років 13 543,31 грн., обмеження на карантин - (- 38 989,41 грн.);
- у червні 2020 року: посадовий оклад 75 672 грн., доплата за вислугу років 15 134,40 грн., обмеження на карантин - (- 43 576,40 грн.);
- у липні 2020 року: посадовий оклад 75 672 грн., доплата за вислугу років 15 134,40 грн., обмеження на карантин - (- 43 576,40 грн.);
- у серпні 2020 року: посадовий оклад 56 754 грн., відпустка 22 701,60 грн., доплата за вислугу років 11 350,80 грн., відпустка наступного місяця 16 510,25 грн., обмеження на карантин - (- 32 682,30 грн.).
10. Не погоджуючись з діями відповідача по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди у обмеженому розмірі, позивач звернулася до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому, застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України.
12. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-/2020.
13. Нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду із застосуванням обмеження її розміру, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», що призвело до порушення прав та гарантій незалежності судді, а відтак порушене право належить поновленню шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату суддівської винагороди на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з 18 квітня по 28 серпня 2020 року, оскільки після винесення 28 серпня 2020 року Конституційним Судом України Рішення № 10-р/2020 взагалі припинено спір щодо застосування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-ІХ, який доповнено статтею 29.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд не погоджувався з висновком що відповідач у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів». У спірний період відповідач, як державний орган, розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-IX.
15. Наявність/відсутність у відповідача відповідного фінансування на виплату суддівської винагороди не впливала на можливість її виплати у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року у встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розмірі, оскільки Законом № 553-ІХ були передбачені відповідні обмеження; виплата без обмежень вважалась порушенням бюджетного законодавства, яке тягнуло за собою відповідальність.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає що положення Закону України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» протирічать статті 130 Конституції України та змінюють розмір суддівської винагороди поза Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
17. Також позивач вважає що при очевидній невідповідності цього Закону Конституції України суд ніяк не пов`язаний з майбутнім чи минулим висновком Конституційного Суду України.
18. У обґрунтування касаційної скарги позивач посилалася на лист Державної судової адміністрації України від 11 червня 2021 року № 10-11802/21, відповідно до якого кошторисні призначення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за КЕКВ 2111 «заробітна плата» у 2020 році склали 497 372,5 грн, зміни до кошторису стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «заробітна плата» ДСА України у 2020 році не вносилися.
19. Також звертає увагу що апеляційний суд у оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20, відповідно до якого підстави для стягнення заборгованості є, для чого необхідно установити належного відповідача.
20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. У обґрунтування відзиву зазначав про існування дефіциту видатків на оплату праці у 2020 році, а тому не можна зробити висновок що кошти 100% були виділені державою для оплати суддівської винагороди, а додаткові кошти на оплату суддівської винагороди суддям у спірному періоді не виділялися.
21. Звертає увагу що у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 відсутній правовий висновок щодо застосування норми права.
22. З 18 квітня 2020 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у редакції Закону № 553-ІХ.
23. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, починаючи з 28 серпня 2020 року виплата суддівської винагороди позивачу здійснюється у повному обсязі відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року положення частини першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними та на підставі них здійснювалося нарахування та виплата суддівської винагороди.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
25. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
26. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області по обмеженню розміру суддівської винагороди у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року.
27. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
28. Згідно з преамбулою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
29. Відповідно до частин першої - другої статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
30. За змістом частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
31. Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII обумовлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
32. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.