ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 522/15124/19
адміністративне провадження № К/9901/28977/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Китаю ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою громадянина Китаю ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року (у складі: головуючого судді Шенцевої О.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року (у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусик А.Г.) у справі №522/15124/19,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Китаю ОСОБА_1 (далі- відповідач), в якому просило затримати громадянина Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 03 березня 2020 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
2. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що громадянин Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України знаходився незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не мав; 01 серпня 2019 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 21 серпня 2019 року, однак зазначене рішення відповідачем не виконано, а тому були підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, та існує ризик його втечі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 позов задоволено.
4. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що були наявні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та буде перешкоджати проведенню процедури видворення або існував ризик його втечі.
5. Суди попередніх інстанцій зазначали, що з огляду на факт проживання відповідача на території України без документів на право проживання, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП, враховуючи відсутність у відповідача належного паспортного документу для виїзду з території України та не виконання ним добровільно рішення про примусове повернення в країну походження, вбачаються обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове видворення за межі території України.
6. Суд апеляційної інстанції окремо вказував, що враховуючи наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове видворення за межі території України та приймаючи до уваги, що діюче законодавство передбачає продовження перебування відповідної особи в пункті тимчасового перебування у разі її звернення (під час її перебування в зазначеному пункті) із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до остаточного прийняття рішення за заявою, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість даних позовних вимог про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
7. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями громадянин Китаю ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанції, відповідач просить скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05.09.2019, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
8. В обґрунтування заявлених вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що в порушення вимог статей 268 та 269 КАС України суд першої інстанції не забезпечив своєчасного належного повідомлення представника відповідача про дату, час і місце розгляду справи; судове засідання суду першої інстанції з розгляду вказаного позову відбулось 05 вересня 2019 року, в якому було ухвалено оскаржуване судове рішення; завдяки власним зусиллям він дізнався про такий розгляд справи і мав можливість з`явитись в судове засідання та отримати від суду копію ухвали від 03.09.2019 про відкриття провадження у справі і копії матеріалів позовної заяви за 20 хвилин до початку слухання справи по суті, що на думку скаржника, позбавило можливості належно підготуватись до судового розгляду.
9. Касатор вказує, що клопотання у судовому засіданні про відкладення розгляду справи на іншу дату з мотивів надання додаткового часу для подання відзиву на позовну заяву, що передбачено частиною 4 статті 47, частиною 3 статті 79, частиною 2 статті 159, статтею 162, частиною 8 статті 262 та частиною 1 статті 269 КАС України, з урахуванні строків, визначених частиною 1 статті 261 КАС України, суд першої інстанції залишив без уваги та продовжив розгляд справи; за таких обставин, на переконання скаржника, суд першої інстанції позбавив відповідача можливості ефективно представляти свою справу в суді та мати змогу нарівні із протилежною стороною користуватись відповідними правами.
10. Представник відповідача зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишились надані відповідачем у судовому засіданні його власні усні пояснення, за який він неодноразово просив суд не затримувати його, а надати можливість як найшвидше повернутись додому, у Китай.
11. Касатор вказує, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки тому факту, що справа про адміністративне правопорушення щодо відповідача містить копію національного паспорту відповідача, яку виготовлено власне самим позивачем з оригіналу цього паспорту; як вважає скаржник, за правилами частини 13 статті 289 КАС України, обставина наявності у відповідача національного паспорту виключає необхідність в його ідентифікації, а встановлення судом такої обставини має істотне значення для правильного вирішення справи; вказані порушення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишив без уваги; факт наявності в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, складеного позивачем щодо відповідача копії національного паспорту відповідача, який не був досліджений судом першої інстанції, на думку касатора, мав бути предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи.
12. Обійшовши вказане питання, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції обмежився хибним твердженням про те, що доводи апеляційної скарги у цій частині ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів.
13. Касатор зазначає, що посилання суду першої інстанції, що відповідач не має паспорту, з чим погодився суд апеляційної інстанції, не відповідає фактичним обставинам справи, що існували на час виникнення спірних правовідносин; за фактичних обставин справи відповідач на час виникнення спірних правовідносин мав національний паспорт Китайської Народної Республіки строком дії до 29 липня 2020 року, саме за національним паспортом відповідач прибув на територію України, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення (оригінал паспорту був наданий для дослідження суду апеляційної інстанції в судовому засіданні); за таких обставин, на переконання скаржника, у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову, а у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для залишення такого рішення без змін.
14. До Верховного Суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач, вважає таку скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Касаційна скарга громадянина Китаю ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 21 жовтня 2019 року.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В,, судді: Н.М. Мартинюк, Ж.М. Мельник-Томенко.
17. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою громадянина Китаю ОСОБА_1 у справі №522/15124/19.
18. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 дану справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 вересня 2019 року співробітниками Приморського РВ ГУ ДМС України в Одеській за адресою: Одеська область, вул. Градоначальниька, було виявлено особу, яка назвалась громадянином Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20. В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні - ухилився від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування в Україні.
21. Зі слів громадянина Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він прибув на територію України 01.07.2019 по паспорту громадянина Китаю НОМЕР_1 від 30.07.2010 до 29.07.2020 та візи типу С терміном дії до 25 липня 2019 року, кордон перетинав через КПП «Бориспіль» з метою зустрічі з друзями.
22. На час виникнення спірних правовідносин громадянин Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України знаходився незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не мав.
23. 01 серпня 2019 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Китаю ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 21 серпня 2019 року.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».
25. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
27. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.