ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 620/4002/20
адміністративне провадження № К/9901/15648/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Семенівське лісове господарство» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року (судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П., Оксененко О.М.) у справі за позовом Державного підприємства «Семенівське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Державне підприємство «Семенівське лісове господарство» (далі - ДП «СЛГ», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2020 № 00000430500 та №00000430500.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь позивача стягнуто також 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2021 року скасовано рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмолено.
Не погоджуючись із такою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить її скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що витрати, понесені у зв`язку із лісовідновленням, яке передбачає довготривалий (більше одного року) технологічний цикл виробництва, неможливо пов`язати з доходом певного періоду, а тому вони повинні відноситись до витрат того звітного періоду, в якому вони понесені.
Також наголошує, що П(С)БО «Біологічні активи» №30 розповсюджується виключно на сільськогосподарські підприємства, в той час як лісове господарство є лісогосподарським підприємством і відповідно до статуту підприємство здійснює свою діяльність в галузі не сільськогосподарського, а лісового господарства, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення суду - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30.09.2019 по 04.11.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «СЛГ», за результатами якої складено Акт від 11.11.2019 № 120/05/09934778.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток на 315 581 грн та пункту 2, 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, внаслідок чого занижено розмір відрахувань на 976 874 грн.
05 лютого 2020 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
- форма «Р» №00000430500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за, платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на суму 976 874 грн;
- форма «Р» №00000420500, яким позивачу збільшено суму грошового, зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організації, що перебувають у державній власності, на суму 394476 грн, в тому числі 315581 грн основного грошового зобов`язання та 78895 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої Державною податковою службою України прийнято рішення від 15.06.2020 №19100/6/99-00-06-02-01-06, яким податкові повідомленням-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області №00000430500 від 05.02.2020 та №00000420500 від 05.02.2020 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, понесені підприємством на відтворення лісів не можуть визнаватися витратами на створення довгострокових біологічних активів, оскільки це суперечить нормам П(С)БО 30 «Біологічні активи», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року № 790, а, відтак, такі витрати правомірно були віднесені позивачем до витрат того звітного періоду, в якому вони понесені.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що П(С)БО 30 «Біологічні активи» визначає перелік біологічних активів і сільськогосподарської продукції, серед яких, зокрема, дерева в лісі (лісовий масив) віднесені до довгострокових біологічних активів, що спростовує висновок суду першої інстанції про те, що П(С)БО 30 «Біологічні активи» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки діяльність з відновлення лісів не є сільськогосподарською діяльністю.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (статті 135 ПК України).