ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа №540/2328/20
адміністративне провадження №К/9901/11808/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №540/2328/20
за позовом ОСОБА_1
до Херсонської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора України, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур
про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року (головуючий суддя Бездрабко О.І.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (головуючий суддя: Єщенко О.В., судді: Димерлій О.О., Танасогло Т.М.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Херсонської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора України, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур щодо прийняття за результатами співбесіди рішення про не проходження успішно атестації;
- визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року №19 про неуспішне проходження атестації;
- визнати ОСОБА_1 - заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області таким, що 20 липня 2020 року успішно пройшов атестацію прокурорів;
- зобов`язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора та Офіс Генерального прокурора видати рішення про успішне проходження атестації заступником начальника управління - начальником відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокуратури Херсонської області від 10 вересня 2020 року №469к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури Херсонської області та на посаді заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Херсонської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді з 10 вересня 2020 року;
- стягнути з прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що позивач успішно пройшов перші два етапи атестації, у зв`язку з чим його допустили до проходження етапу співбесіди. 1 липня 2020 року на електрону адресу позивача надійшов лист від Сьомої кадрової комісії із "запитальником", у тому числі і щодо користування автомобілем «Мазда», на який він надав відповіді. Також, 20 липня 2020 року позивач виконав практичне завдання.
У подальшому ОСОБА_1 проходив співбесіду, за результатами якої Сьомою кадровою комісією прийнято рішення №19 «Про неуспішне проходження прокурором атестації», яке мотивовано сумнівами щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності та доброчесності. З таким рішенням кадрової комісії позивач не згоден, оскільки воно жодним чином не мотивовано, результати виконання практичного завдання при співбесіді не обговорювалися, питань щодо його якості та успішності не задавалися. Позивач зазначив, що завдання виконав правильно і повно, оскільки він володіє належними знаннями законодавства, зокрема КПК України, що також підтверджується успішним складанням іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого він набрав 89 балів із 100 можливих.
Питання професійної мотивації та безпосереднє виконання посадових обов`язків на займаній посаді під час співбесіди також не досліджувалося. До того ж, позивач зауважив, що за час роботи на займаній посаді упродовж 4 років до дисциплінарної відповідальності позивач не притягувався, фактів неналежного виконання ним службових обов`язків не було. Натомість, за належне та професійне виконання службових обов`язків, ініціативу, оперативність неодноразово заохочувався як прокуратурою області, так і Генеральною прокуратурою.
До того ж, позивач зазначив, що стосовно користування транспортним засобом «Мазда», який належить його батькові, дав ґрунтовні та достовірні пояснення, які безпідставно не враховані кадровою комісією. Зауважив, що батько не є членом його сім`ї, не проживає з ним і не веде спільного побуту, не являється суб`єктом декларування, а позивач не має обов`язку та навіть права збирати інформацію щодо заощаджень останнього. Отже, висновки комісії щодо сумніву в можливості придбання батьком автомобіля, на думку позивача, є незаконними та необґрунтованими.
Стосовно зазначення у декларації за 2018 рік того, що позивачеві невідома вартість автомобіля «Мазда», позивач зазначив, що він не був стороною договору купівлі-продажу і не міг у інший спосіб встановити його вартість на час придбання, а також на час набуття безоплатного права користування.
Отже, позивач висновує, що відсутність у рішенні кадрової комісії мотивів, з яких вона дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його скасування.
До того ж, позивач зазначає, що у спірному наказі про його звільнення відсутні конкретні підстави, передбачені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки не відбулось реорганізації, ліквідації чи скорочення кількості прокурорів в органі, в якому він обіймав посаду.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року №19 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
- визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Херсонської області від 10 вересня 2020 року № 469к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 10 вересня 2020 року;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури Херсонської області з 11 вересня 2020 року;
- стягнуто з Херсонської обласної прокуратури (73000, місто Херсон, вулиця Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2020 року до 13 жовтня 2020 року включно в сумі: 29085 (двадцять дев`ять тисяч вісімдесят п`ять) грн 11 коп з відрахуванням податків та зборів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури Херсонської області допущено до негайного виконання з 11 вересня 2020 року.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Херсонської обласної прокуратури (73000, місто Херсон, вулиця Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 16439 (шістнадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн 41 коп з відрахуванням податків та зборів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на час звільнення позивача з посади ні реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), ні ліквідації органів прокуратури не відбулось, а здійснено лише перейменування юридичної особи. Також відповідач не надав доказів на підтвердження скорочення посади, яку займав позивач. Наведене, на думку суду, свідчить про відсутність законних підстав для звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації юридичної особи відповідача на момент звільнення позивача, що в свою чергу тягне за собою, незаконність оскаржуваного наказу.
До того ж, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно ОСОБА_1 не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У квітні 2021 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначив, що вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення вимог позову. Також, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства висновки про необґрунтованість та невмотивованість рішення кадрової комісії, оскільки відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а рішення комісії про неуспішне проходження атестації є законодавчо визначеною підставою для видання наказу про звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Скаржник також доводить, що до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що, в свою чергу, є дискреційними повноваженнями кадрових комісій та знаходяться у межах їхньої виключної компетенції. На переконання скаржника, кадрова комісія не зобов`язана юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.
До того ж, зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів як причини незаконності звільнення позивача, скаржник вбачає необґрунтованим, адже підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - «Закону №113-ІХ») визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади, зокрема, у регіональних прокуратурах, звільняються, відповідно, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Ця норма є спеціальною відносно інших нормативно-правових актів, а тому висновок судів, що для звільнення за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» має відбутись ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів є помилковим.
Офіс Генерального прокурора покликається на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 1 серпня 2018 року у справі №826/26007/15 щодо дискреційних повноважень кадрових комісій.
А також, скаржник зазначає про неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій норми матеріального права щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, а саме: підпунктів 9, 13, 15, 17, а також підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.
Верховний Суд ухвалою від 11 травня 2021 року відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Інші учасники справи свого відзиву на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора не надали. Копію ухвали Верховного Суду від 11 травня 2021 року про відкриття касаційного провадження Сьома кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур отримала 14 травня 2021 року, Херсонська обласна прокуратура - 18 травня 2021 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач з 2005 року проходив службу в органах прокуратури Херсонської області, у тому числі з листопада 2016 року на посаді заступника начальника управління начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області.
11 жовтня 2019 року позивач подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши 89 балів зі 100, та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, у зв`язку із чим був допущений до наступного етапу атестації проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
1 липня 2020 року позивач отримав від Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур електронний лист, в якому Кадровою комісією запропоновано надати письмові пояснення із документальним підтвердженням щодо питань, пов`язаних із матеріалами атестації, не пізніше 23:59 год 6 липня 2020 року.
Так, у питанні за №1 Кадровою комісією зазначено, що у своїй майновій декларації за 2015 рік позивач задекларував право користування на квартиру загальною площею 52 кв.м. (власник ОСОБА_2 - тесть позивача) у місті Херсоні. Кадровою комісією запитано вартість квартири на дату набуття права із підтверджуючими документами. Також, Кадровою комісією запитано, чи придбав ОСОБА_2 вказане житло за власні кошти та запропоновано відповісти наступним чином: якщо «так» - надати пояснення джерела походження вказаних коштів із підтверджуючими документами; якщо «ні» - пояснити хто і на якій підставі надав йому кошти чи оплатив придбання, походження цих коштів із підтверджуючими документами.
У питанні за №2 Кадровою комісією зазначено, що 23 квітня 2017 року позивач набув право користування на автомобіль марки «Mazda 6» 2016 року випуску, який належить батькові позивача ( ОСОБА_3 ). Кадровою комісією запитано вартість автомобіля на дату набуття права із підтверджуючими документами. Також, Кадровою комісією запитано, чи придбав батько вказане авто за власні кошти та запропоновано відповісти наступним чином: якщо «так» - надати пояснення джерела походження вказаних коштів із підтверджуючими документами; якщо «ні» - пояснити хто і на якій підставі надав йому кошти чи оплатив придбання, походження цих коштів із підтверджуючими документами.
6 липня 2020 року о 15:11 год позивач надіслав Кадровій комісії письмові пояснення, у яких по питанню за №1 зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 січня 2015 року придбано у спільну власність по 1/2 частині квартири ОСОБА_2 (тестем) та ОСОБА_3 (батьком). Вартість квартири згідно умов договору визначена 504640 грн (оціночна 259250 грн) (копія договору додається). Також, позивач повідомив, що наскільки йому відомо з інформації, наданої батьками дружини, частку квартири придбано за власні кошти, кошти витрачені ОСОБА_2 на придбання вказаної квартири є їх особистими заощадженнями, які збирались протягом тривалого часу. До того ж, позивач звернув увагу, що батьки дружини не є суб`єктами декларування, ні приватними підприємцями, тому обов`язку та необхідності ведення обліку доходів і витрат не мають. Останнє оплатне набуття об`єктів нерухомого майна мало місце у 1991 році, коли їхня сім`я змінила місце проживання з села Чкалове на село Одрадівку Новотроїцького району та придбали будинок, у якому батьки проживають дотепер. ОСОБА_2 не працевлаштований тривалий час, оскільки займається веденням особистого селянського господарства: вирощуванням сільськогосподарської продукції на власних земельних ділянках, а також молочним тваринництвом, свинарством. Зазначені види діяльності приносять постійний дохід, однак, оскільки такі види доходу згідно статті 165 ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу та відповідно не підлягають оподаткуванню, документи щодо його розміру, зокрема за період до 2015 року відсутні. Зокрема, у власності та користуванні тестя перебуває: присадибна ділянка площею близько 5000 кв м, правовстановлюючі документи на яку відсутні, оскільки не оформлялись згідно діючого натепер законодавства, а право на неї набуто за рішенням сільської ради у зв`язку із набуттям будинку; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,8 га на території Одрадівської сільської ради (право власності на землю посвідчено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою 1-хс №013902 від 28 березня 2001 року; земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 13,5 га, успадкована після смерті тітки. До того ж, ОСОБА_2 після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 успадковано: житловий будинок (1/2 частину) в смт Сиваське, який фактично відразу продано, земельну ділянку сільгосппризначення 4,6 га, яка здається в оренду, а також готівкові кошти. З огляду на наведене, позивач пояснив, що документально підтвердити період набуття коштів за зазначеними вище джерелами походження фактично неможливо. Водночас, позивач додав фотокопії документів щодо земельних ділянок та спадкування.
По питанню за №2 позивач зазначив, що згідно договору купівлі-продажу від 22 грудня 2016 року його батьком - ОСОБА_3 придбано автомобіль «Мазда 6» за ціною 679000 грн (копія договору додається). Також, позивач зазначив, що з представленої йому інформації батьками, автомобіль, а також частку вищевказаної квартири придбано за власні кошти, кошти витрачені ОСОБА_3 на придбання вказаного майна квартири є їх особистими заощадженнями, які збиралися протягом тривалого часу. До того ж, позивач звернув увагу, що його батьки не є суб`єктами декларування, ні приватними підприємцями, тому обов`язку та необхідності ведення обліку доходів і витрат не мають. Останнє оплатне набуття об`єктів нерухомого майна мало місце у 1992 році, коли батьками була викуплена квартира у місцевому колгоспі « Степовий », у якому батько на той час працював. У цій квартирі батьки проживають дотепер. Останні реєстрації автомобілів батька та матері вчинялися до 1995 року. Незважаючи на те, що батько з 2003 року, а мати з 2009 року є пенсіонерами за віком, вони безперервно продовжують працювати до сьогодні. За останнім місцем роботи ТОВ «Отрада-Агро» батьком протягом 2014-216 року отримано 213,7 тис грн заробітної плати. До того ж, позивач пояснив, що, враховуючи, що понад 30 років батько працює на підприємствах сільського господарства агрономом, ним ведеться особисте селянське господарство та ефективно обробляються земельні ділянки, які перебувають у його власності (2 га) та близьких родичів ОСОБА_5 (мати позивача) (1,63 га), ОСОБА_6 (сестра позивача) (1,93 га), а також позивача (2 га). Також, у власності батька позивача перебуває 2 земельні ділянки сільськогосподарського призначення 3,28 та 5,35 га. Зазначені земельні ділянки приносять постійний дохід, однак, оскільки такі види доходу згідно статті 165 Податкового кодексу України не включаються до загального оподатковуваного доходу та відповідно не підлягають оподаткуванню, документи щодо його розміру, зокрема, за період до 2016 року відсутні. Вирощування пшениці або соняшника у таких кліматичних та погодних умовах надає можливість отримати врожай з 1 га вартістю в еквіваленті 600 доларів США, а овочів чи баштанних у більшому розмірі. Враховуючи вищенаведене, позивач пояснив, що документально підтвердити період та розмір набуття коштів внаслідок ведення особистого селянського господарства фактично неможливо, водночас надає інформацію щодо земельних ділянок та довідку про заробітну плату.
20 липня 2020 року на етапі проведення співбесіди позивач виконав письмове практичне завдання за №10.
За результатом проведення співбесіди та виконання практичного завдання на засіданні Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, оформленим протоколом від 20 липня 2020 року №14, визнано ОСОБА_1 таким, що не успішно пройшов атестацію.
Згідно вказаного протоколу, наведене рішення прийнято за результатом поставлення Головою комісії на голосування пропозицію ухвалити рішення про успішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 , враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Члени Комісії проголосували наступним чином: «За» - 3, «Проти» - 3.
За результатом засідання Сьомою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур оформлено рішення від 20 липня 2020 року №19 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що під час проведення співбесіди комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність заступника начальника управління-начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Так, у рішенні зазначено, що згідно досліджених матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора та матеріалів дисциплінарних проваджень у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності та доброчесності, зокрема:
під час співбесіди та виконання практичного завдання прокурор продемонстрував низький рівень професійної компетентності, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутність професійної мотивації;
прокурор має право безоплатного користування «Mazda 6», яка належить на праві власності його батьку та була ним придбана з автосалону у 2016 році за 679000 грн. Згідно з відповідями, наданими прокурором, авто придбано батьком за власні кошти, одночасно, згідно з даними податкової, а також довідки з підприємства, наданої прокурором під час співбесіди, батько у 2014 році отримав 46815 грн заробітної плати, у 2015 році 54426 грн, а у 2016 році 163824 грн, що викликає обґрунтовані сумніви членів Комісії можливість батьком придбати авто за таку вартість;
прокурор у декларації за 2018 рік вказує, що йому не відома вартість автомобіля Mazda 6 на дату набуття, проте він надав його вартість у відповідь на запитальник, у зв`язку із чим можна зробити висновок, що прокурор знав вартість авто, але порушив встановлений порядок електронного декларування.
Наказом прокурора Херсонської області № 469к від 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури Херсонської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 10 вересня 2020 року, підстава: рішення кадрової комісії №19 від 20 липня 2020 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року №1401-VIII (далі - «Закон № 1401-VIII»), який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, виключено із Конституції України розділ VII "ПРОКУРАТУРА" та доповнено Конституцію України статтею 131-1, якою передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» (далі - «Закон»), статтею 4 якого унормовано, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим, внесено ряд змін до Закону України «Про прокуратуру», зокрема, в тексті Закону слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України» (пункт 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).
Відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
За змістом пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктом 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.