ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 120/5254/20-а
адміністративне провадження № К/9901/20157/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Вінницького апеляційного суду
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року (головуючий суддя - Томчук А.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді: Смілянець Е.С., Капустинський М.М.)
у справі №120/5254/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Вінницького апеляційного суду
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47 320 грн згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року;
- зобов`язати Вінницький апеляційний суд нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, а саме - 455 788,20 грн за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що суддівську винагороду за спірний період йому нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а не відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до зменшення її розміру і відповідно порушення прав та гарантій на належне матеріальне забезпечення.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати у період з 18 квітня до 28 серпня 2020 року суддівської винагороди із застосуванням обмеження її розміру на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами, внесеними згідно із Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року.
Зобов`язано Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за період з 18 квітня до 28 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням виплачених у цей період сум та з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.
5. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є суддею Вінницького апеляційного суду та має право на суддівську винагороду, розмір якої визначається відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
7. З 18 квітня 2020 року розмір суддівської винагороди було обмежено 10 розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, а припинено таке обмеження у зв`язку з прийняттям 28 серпня 2020 року Конституційним Судом України Рішення № 10-р/2020.
8. Відповідно до довідки Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року розмір нарахованої та не отриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня до 27 серпня 2020 року складає 455 788,20 грн.
9. Не погоджуючись з діями відповідача по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди у обмеженому розмірі, позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обмежуючи розмір суддівської винагороди позивача шляхом застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами, внесеними на підставі Закону України № 553-ІХ, відповідач як розпорядник бюджетних коштів, вчинив дії що порушують права та гарантії незалежності судді.
11. Оскаржувані дії відповідача було визнано протиправними оскільки вони суперечать вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та порушують охоронювані права та інтереси позивача внаслідок істотного зменшення суддівської винагороди, які він отримував до 18 квітня 2020 року.
12. Виходячи з правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, право позивача на компенсацію сум суддівської винагороди, втрачених у зв`язку із запровадженими обмеженнями, не може бути поставлене під сумнів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про неврахування висновків Верховного Суду у справі № 340/1916/20, відповідно до яких для правильного вирішення справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам попередніх інстанцій потрібно з`ясувати також участь Державної судової адміністрації України у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди, передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач.
14. Відповідно до статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
15. У той же час Державна судова адміністрація України не була злучена до участі у справі, що свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав.
16. Також суди залишили поза увагою та належним чином не дослідили розмір суми обмеження суддівської винагороди, що належить нарахувати та виплатити судді за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року.
17. Позивач та третя особа відзив на касаційну скаргу не надіслали.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
19. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу дій Вінницького апеляційного суду по обмеженню розміру суддівської винагороди у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року.
21. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
22. Згідно з преамбулою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
23. Відповідно до частин першої - другої статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
24. За змістом частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
25. Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII обумовлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
26. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
27. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 553-IX), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) доповнено, зокрема статтею 29 наступного змісту: «установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша). Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга). Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».