ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 120/5255/20-а
адміністративне провадження № К/9901/29214/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Вінницького апеляційного суду
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (головуючий суддя - Дончик В.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді: Ватаманюк Р.В., Драчук Т.О.)
у справі №120/5255/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Вінницького апеляційного суду
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47 320 грн згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року;
- зобов`язати Вінницький апеляційний суд нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений з 01 січня 2020 року, а саме 385 637,08 грн, за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що суддівську винагороду за спірний період їй нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а не відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до зменшення розміру і відповідно порушення прав та гарантій на належне матеріальне забезпечення.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати у період з 18 квітня до 28 серпня 2020 року суддівської винагороди із застосуванням обмеження її розміру на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами, внесеними згідно із Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року.
Зобов`язано Вінницький апеляційний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за період з 18 квітня до 28 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням виплачених у цей період сум та з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд.
5. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач займає посаду судді Вінницького апеляційного суду та має право на суддівську винагороду, розмір якої визначається відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
7. З 18 квітня 2020 року розмір суддівської винагороди було обмежено 10 розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, а припинено таке обмеження у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020.
8. Відповідно до довідки Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2020 року розмір нарахованої та не отриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня до 27 серпня 2020 року складає 385 637,08 грн.
9. Не погоджуючись з діями відповідача по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди у обмеженому розмірі, позивач звернулася до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що законодавче регулювання питання суддівської винагороди може здійснюватися виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України.
11. Обмежуючи розмір суддівської винагороди позивача шляхом застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами, внесеними на підставі Закону України № 553-ІХ, відповідач як розпорядник бюджетних коштів, вчинив дії що порушують права та гарантії незалежності судді.
12. Оскаржувані дії відповідача було визнано протиправними оскільки вони суперечать вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та порушують охоронювані права та інтереси позивача внаслідок істотного зменшення суддівської винагороди, які він отримував до 18 квітня 2020 року.
13. Виходячи з правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, право позивача на компенсацію сум суддівської винагороди, втрачених у зв`язку із запровадженими обмеженнями, не може бути поставлене під сумнів.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про неврахування висновків Верховного Суду у справі № 340/1916/20, відповідно до яких для правильного вирішення справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам попередніх інстанцій потрібно з`ясувати також участь Державної судової адміністрації України у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди, передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач/співвідповідач.
15. Відповідно до статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
16. У той же час Державна судова адміністрація України не була злучена до участі у справі, що свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав.
17. Також звертає увагу на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020, від 28 липня 2021 року у справі № 340/1901/20, від 29 липня 2021 року у справі № 340/1727/20, де зазначено, що у головного розпорядника бюджетних коштів - Державної судової адміністрації України - наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів»), то безспірне списання коштів на виконання рішень судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою.
18. Позивач та третя особа відзив на касаційну скаргу не надіслали.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
20. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.