ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 240/10144/20
адміністративне провадження № К/9901/16535/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Губської О.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/10144/20
за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області про стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року (суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді: Сапальова Т.В., Сушко О.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області (далі - відповідач) про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними рішенням, дією чи бездіяльністю органів державної влади, органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на його користь 42 271,32 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання з 2016 року. В період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року з його грошового утримання пенсійний орган протиправно утримував податок з доходу фізичних осіб та військовий збір. Вказані відрахування здійснювалися відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким пункт 164.2 статті 164 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 164.2.19. Водночас, Рішенням № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення вищевказаних норм Податкового кодексу України. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про завдання йому матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, та є підставою для компенсації державою заподіяних йому збитків.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що положення абзацу першого1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р/2018, тобто з 27 лютого 2018 року. Отже, в указаний позивачем період положення абзацу першого1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України були чинними, а тому підлягали застосуванню пенсійним органом при нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання позивачу. При цьому, відрахування податку з доходу фізичних осіб та військового збору з щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 припинилися з 01 березня 2018 року. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
5. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, зазначив про те, що у період з 17 вересня 2016 року по лютий 2018 року пенсія позивача була об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, оскільки станом на час виникнення спірних відносин, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України підлягали застосуванню у відповідності до чинного на той час законодавства. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 у справі № 318/2132/14-а, від 16 травня 2019 року у справі № 336/5032/15-а.
6. Одночасно з викладеним, суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях зробили висновок про те, що цивільне законодавство, на яке посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не застосовується до відносин, пов`язаних зі сплатою чи утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України в судовому порядку судом не визнані незаконними та не скасовані. В свою чергу положення статті 1175 ЦК України підлягають застосуванню лише у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. Відтак, оподаткована сума щомісячного довічного грошового утримання позивача не може вважатися збитками у розумінні статті 22 ЦК України.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
7. Позивач подав касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, у якій ставить питання про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового - про задоволення позову.
8. У касаційній скарзі позивач зазначає, що не оспорює висновки судів попередніх інстанцій про те, що в період з 22 вересня 2016 року по 27 лютого 2018 року положення податкового законодавства, що передбачали оподаткування довічного грошового утримання були чинними. Водночас, такі висновки не мають визначального значення для обґрунтування безпідставності, на думку судів, позовних вимог, оскільки для деліктних правовідносин, що виникли між позивачем і державою, вони лише вказують на час виникнення таких правовідносин, а саме з 28 лютого 2018 року.
9. Також автор касаційної скарги вказує на неправильне застосування норм матеріального права, що полягає в незастосуванні до спірних правовідносин положень частини третьої статті 152 Конституції України та статей 22, 1175 ЦК України. На підтвердження правильності викладених доводів скаржник посилається на постанову Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі №6-237цс16.
10. Ухвалою від 27 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Стеценка С.Г., Берназюка Я.О., Рибачука А.І. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 240/10144/20.
11. У відзиві на касаційну скаргу позивача Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Відповідач наголошує, що положення статті 1175 ЦК України підлягають застосуванню тільки в разі, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. Крім того, відсутній встановлений законом порядок відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди, завданої фізичним та юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. До того ж, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших осіб.
12. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року задоволено заяви суддів Стеценка С.Г., Берназюка Я.О., Рибачука А.І. про самовідвід, касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на повторний автоматизований розподіл.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2022 року визначено новий склад суду для розгляду вказаної касаційної скарги: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Єресько Л.О., Губська О.А.
14. Ухвалою від 27 квітня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. прийняв до свого провадження справу № 240/10144/20, провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
15. Постановою Верховної Ради України № 1515-VIII від 08 вересня 2016 року «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Житомирської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, а 21 вересня 2016 - відраховано зі штату зазначеного суду.
16. З 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди на відповідній посаді судді.
17. Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» пункт 164.2 статті 164 ПК України доповнено новим підпунктом 164.2.19 такого змісту: 164.2.19. суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
18. На підставі абзацу першого підпункту 169.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України з щомісячного довічного грошового утримання позивача з 22 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року утримувались податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.
19. Зокрема, відповідно до листа Житомирського об`єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області № 14798/03-2 від 10 грудня 2018 року за вказаний вище період з щомісячного довічного грошового утримання позивача відраховано податки у розмірі 42 271,32 грн, у тому числі податок на доходи фізичних осіб у розмірі 39 019,68 грн та 3 251,64 грн - військового збору.
20. Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
21. Позивач уважає, що у зв`язку з визнанням неконституційним положення, на підставі якого з його щомісячного довічного грошового утримання відраховувались податки, має право на відшкодування збитків у порядку статті 152 Конституції України, статей 22, 1175 Цивільного кодексу України за рахунок коштів Державного бюджету України.
V. Нормативне регулювання
22. В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України включаються, зокрема, сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року - у частині такого перевищення. Ставка збору становить 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п. 16 прим.1 підрозд. 10 розділу XX ПК України.
24. Підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
25. Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 у справі за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
26. Згідно з частинами першою, другою статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
27. З змістом частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
28. Згідно зі статтею 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
VІ. Позиція Верховного Суду
29. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).