ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 560/1399/21
адміністративне провадження № К/9901/42889/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року (суддя Блонський В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді - Капустинський М.М., Сапальова Т.В.) у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до Головного управління Державної податкової служби в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У лютому 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» (далі за текстом - СТОВ «Зоря», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Хмельницькій області (далі за текстом - ГУ ДПС в Хмельницькій області), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 4 грудня 2020 року №0015420712 та №0015410712.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до правових норм ПК України податкова накладна складається окремо на кожне постачання товарів, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата. Складання двох або більше податкових накладних у випадку отримання попередньої оплати товарів однією сумою або одноразової поставки товарів, не відповідає нормам ПК України, та не дає можливості ідентифікувати операції.
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження відповідач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанції норми права без урахування висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 15 червня 2020 року у справі №440/17/19 за подібних правовідносин, в якій касаційний суд зазначив, що при складанні декількох податкових накладних постачальником у випадку оплати товару однією сумою покупець не має підстав для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, якщо такі податкові накладні не відповідають первинним документам.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. Вважає безпідставними посилання відповідача на те, що податкові накладні не відповідають первинним документам (платіжним дорученням), в тому числі в частині суми ПДВ, оскільки це спростовується змістом наданих позивачем документів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ «Зоря» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з врахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, а саме: листопаді 2019 року-вересні 2020 року. За результатами перевірки 12 листопада 2020 року складено акт.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, всього в сумі 375930 грн, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації з ПДВ) за вересень 2020 року в сумі 302555 грн.
Висновки акта перевірки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником товарів ТОВ «Компанія Агронова» з порушенням вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201 ПК України.
За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки Головне управління ДПС у Хмельницькій області листом від 2 грудня 2020 року залишило висновки акта перевірки без змін.
На підставі встановлених перевіркою порушень 4 грудня 2020 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №00115410712, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 375930 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 93982,50 грн; №001542012, яким зменшено суму від`ємного значення по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за вересень 2020 року в сумі 302555 грн.
За наслідками процедури адміністративного оскарження Державна податкова служба України залишила означені податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.
Задовольняючи позов у повному обсязі та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зміст спірних податкових накладних за сумами вартості партій товару та сплаченими сумами податку на додану вартість в їх арифметичній сукупності відповідає сумі коштів, перерахованих позивачем в рахунок оплати товару відповідним платіжними дорученнями, а також співпадає за іншими ознаками. За таких обставин, суди дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено сплачені суми податку на додану вартість до податкового кредиту згідно із отриманими податковими накладними.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт «а»).
За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (…).
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до приписів пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.