ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2022 року
Київ
справа №826/16325/17
адміністративне провадження № К/9901/7063/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу №826/16325/17
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання неправильним формулювання причин звільнення, зміни формулювання причин звільнення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року, прийняте у складі: головуючого судді Амельохіна В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач) з вимогами:
- визнати неправильним формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 7- 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України), ураховуючи подання ним в установленому законодавством порядку заяви про звільнення з посади за власним бажанням до прийняття Закону України «Про очищення влади»;
- змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, указавши формулювання звільнення - за власним бажанням (на підставі пункту 4 статті 36 Кодексу законів про працю України).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач мав звільнити його відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України, адже 26.04.2014, до набрання чинності Законом України «Про очищення влади», ним було подано заяву про звільнення за власним бажанням, яку відповідач протиправно не розглянув.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Указом Президента України від 01.02.2013 №55/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС). Указом Президента України від 22.01.2014 №32/2014 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника голови ДСНС.
4. У період з 02.03.2014 по 26.04.2014 ОСОБА_1 відповідно до наказу ДСНС (по особовому складу служби цивільного захисту) від 02.03.2014 №84 виконував обов`язки голови ДСНС.
5. З пояснень позивача випливає, що 26.04.2014 ним на ім`я Прем`єр-міністра України було подано заяву про звільнення з посади першого заступника голови ДСНС за власним бажанням.
6. Листом від 08.05.2014 №8654/176 за підписом Міністра внутрішніх справ України погоджені матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 були надіслані до Прем`єр-міністра України та отримані Секретаріатом КМУ 12.05.2014.
7. Проєкт розпорядження КМУ, що був доданий до матеріалів про звільнення ОСОБА_1 , передбачав звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови ДСНС «згідно з його заявою».
8. Водночас 17.05.2014 голова ДСНС звернувся до Міністра внутрішніх справ України з листом №28-1/91, у якому просив повернути матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови ДСНС. При цьому будь-яких підстав та мотивів відкликання у вказаному листі наведено не було.
9. 21 травня 2014 року Секретаріат КМУ повернув матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 , що надійшли до Секретаріату КМУ листом від 16.05.2014 №28-1/90.
10. Розпорядженням КМУ від 08.04.2015 №325-р ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника голови ДСНС з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).
11. Не погоджуючись з формулюванням причин звільнення, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019, позов задоволено: змінено розпорядження КМУ №325-р від 08.04.2015, виклавши його в такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України».
13. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій вважали, що у відповідача не було підстав для звільнення позивача у порядку, передбаченому Законом України «Про очищення влади».
14. До такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли встановивши, що позивач 26.04.2014 подав заяву про звільнення за власним бажанням, яка не давала відповідачеві свободи розсуду у питанні її задоволення.
15. При цьому суди попередніх інстанцій не погодилися з аргументами відповідача про те, що вказана заява втратила своє юридичне значення у зв`язку з тим, що після закінчення строку попередження про звільнення позивач не полишив служби і продовжив виконувати посадові обов`язки.
16. Як установили суди попередніх інстанцій, позивач не залишив службу через екстраординарну воєнно-політичну ситуацію в Україні, пов`язану з окупацією Криму, окремих районів Донецької та Луганської областей та необхідністю вжиття, у тому числі зі сторони ДСНС, невідкладних заходів щодо відбиття збройної агресії Російської Федерації та ліквідації її наслідків.
17. Таким чином, суди попередніх інстанцій вважали, що позивач продовжував службу вимушено, при цьому його волевиявлення на звільнення на підставі заяви від 26.04.2014 не змінилося і позивач правомірно та обґрунтовано очікував, що після того, як відпадуть зазначені підстави, його заяву буде задоволено.
18. Посилаючись на вказані обставини, суди попередніх інстанцій зазначили, що наявність нерозглянутої заяви позивача про звільнення за власним бажанням виключала можливість звільнення його з інших підстав.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
20. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 38 Кодексу законів про працю України, за змістом якої суб`єкт призначення не має права реалізувати заяву про звільнення, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагав розірвання трудового договору.
21. Як зазначає відповідач, позивач не залишив роботи, знав про повернення його заяви про звільнення, а тому в КМУ не було підстав для його звільнення відповідно до заяви від 26.04.2014.
22. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
23. Касаційна скарга надійшла до Суду 13 березня 2019 року. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
24. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року було відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою.
25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 20 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Желтобрюх І.Л. призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2021 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
27. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
28. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
29. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15.01.2020 №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
30. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Пунктом 4 частини сьомої статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794-VII) Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прем`єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.
33. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI пропозиції Прем`єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.
34. Відповідно до частини третьої статті 49 Закону № 794-VII акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
35. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 №20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.
36. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
37. Частинами першою, другою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.