ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 640/28341/21
адміністративне провадження № К/990/792/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/28341/21
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, постановлену у складі головуючої судді Добрянської Я.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року, ухвалену у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з нерухомого майна позивачки при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №28103326;
- зобов`язати відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна позивачки, реєстраційний номер обтяження якого №11512804.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року, у відкритті провадження відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення, дії та бездіяльність державного виконавця можуть бути предметом справи адміністративної юрисдикції, якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такої особи.
4. Посилаючись на статтю 74 Закону України «Про виконавче провадження», суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення мають оскаржуватися до суду, який видав виконавчий документ.
5. Як установили суди попередніх інстанцій, позивачка оскаржує бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту, накладеного у межах виконавчого провадження №28103326, яке було відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області.
6. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій вважали, що контроль за виконанням вказаного виконавчого документа має здійснюватися Києво-Святошинським районним судом Київської області у межах механізму, передбаченого статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Уважаючи судове рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про неможливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
9. Як зазначає позивачка, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №815/7269/15 було сформовано правову позицію, відповідно до якої «Коли суд ухвалив рішення в межах предмета спору, а державний виконавець на стадії виконання цього рішення використав свої повноваження, як-от наклав арешт на майно боржника, оголосив обмеження на його відчуження і таким чином порушив право чи пріоритет на це майно, то є підстави стверджувати, що в такому правовому відношенні державний виконавець діє як публічна посадова особа, здійснює насамперед публічно-владні, обов`язкові, нерідко забезпечувані примусом управлінські функції. У цьому разі державний виконавець набуває статусу посадової особи - суб`єкта владних повноважень. Якщо суб`єкт владних повноважень порушує право чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така юридична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності».
10. Позивачка також зазначає, що бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту, накладеного у межах виконавчого провадження, була предметом справи №817/928/17, під час розгляду якої судом касаційної інстанції у нього також не виникло сумнівів щодо її публічно-правової природи та підсудності адміністративному суду.
11. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
12. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 06 січня 2022 року. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Уханенку С.А.
13. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
14. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
16. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
17. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
18. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
19. Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
20. Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) установлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
IV. Позиція Верховного Суду
21. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.