ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 240/8633/19
адміністративне провадження № К/9901/2658/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №240/8633/19
за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року, прийняте у складі: головуючого судді Попової О. Г., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Граб Л.С. суддів Іваненко Т.В., Сторчака В.Ю.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області (далі - КДКА Житомирської області, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення КДКА Житомирської області від 31 травня 2019 року про відмову у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю;
- зобов`язати КДКА Житомирської області прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до складання іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що тлумачення терміну «повна вища юридична освіта», вжитого у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідного до якого такою освітою є виключно освіта за освітнім рівнем «Магістр» та прирівняний до нього освітньо-кваліфікаційний рівень «Спеціаліст» є помилковим і не узгоджується з вимогами Закону України «Про вищу освіту».
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. У травні 2016 року позивач закінчив навчання в Інституті прокуратури та слідства Національного університету «Одеська юридична академія» та здобув ступінь «Бакалавр».
4. З 23 листопада 2016 року по 12 березня 2017 року позивач працював на посаді головного спеціаліста Відділу організаційного забезпечення роботи суду та розгляду звернень Одеського апеляційного адміністративного суду; з 13 березня 2017 року по 23 жовтня 2018 року позивач працював на посаді секретаря судового засідання Відділу забезпечення судового процесу Одеського апеляційного адміністративного суду.
5. 26 квітня 2018 року позивач закінчив другий (магістерський) рівень вищої освіти Інституту кримінальної юстиції Національного університету «Одеська юридична академія», отримавши ступінь вищої освіти «Магістр».
6. 24 жовтня 2018 року позивач був призначений на посаду секретаря судового засідання Відділу забезпечення судового процесу та інформаційних технологій Південно-Західного апеляційного господарського суду за переведенням з Одеського апеляційного господарського суду.
7. Загальний стаж роботи на вказаних посадах складав два роки п`ять місяців.
8. У травні 2019 року позивач подавав заяву до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області про допуск до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.
9. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області від 31 травня 2019 року №8/3/2 позивачу відмовлено у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.
10. Підставою для відмови була невідповідність позивача вимогам статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: відсутність двох років стажу роботи у галузі права. Відповідач уважав, що робота позивача на посадах в Одеському апеляційному адміністративному суді, Південно-Західному апеляційному господарському суді до здобуття ним освітнього рівня «Магістр» не зараховується до стажу роботи у галузі права для цілей допуску до кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.
11. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
13. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що визначення поняття «повна вища освіта», якою має володіти адвокат відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», містилося у статті 7 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року №2984-III (далі - Закон №2984-III), який втратив чинність з набранням чинності Законом України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року №1556-VII (далі - Закон №1556-VII).
14. Водночас у розділі XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII було визначено, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст» (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня «Магістр».
15. Посилаючись на вказані особливості трансформації системи вищої освіти з набранням чинності Законом №1556-VII, суди попередніх інстанцій вважали, що для цілей Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр» за спеціальністю «Правознавство» не може бути прирівняний до освітнього рівня «Повна вища юридична освіта».
16. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до стажу роботи в галузі права відноситься період роботи за спеціальністю після здобуття найвищого з трьох рівнів вищої освіти, які були передбачені Законом України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ, тобто «Спеціаліст» або «Магістр».
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
18. На обґрунтуванням вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що робота у галузі права особою з бакалаврським рівнем вищої освіти не може бути зарахована до стажу роботи в галузі права для цілей Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
19. Позивач доводить, що з метою розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування і розвитку кваліфікацій постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1341 було затверджено Національну рамку кваліфікацій, відповідно до якої освітній ступень «Бакалавр» у значенні Закону №2984-ІІІ відповідав шостому рівню Національної рамки кваліфікацій, а «Магістр» - сьомому.
20. З набранням чинності Законом України №1556-VII у його статті 5 було визначено, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов`язків за обраною спеціальністю.
21. Таким чином, позивач уважає, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти у значенні Закону №1556-VII за обсягом кваліфікації може бути прирівняний до освітнього рівня «Спеціаліст», «Магістр» у значенні Закону № 2984-ІІІ, тобто є повною вищою освітою в розумінні статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
22. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
23. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 22 січня 2020 року. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
24. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
25. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
26. Відповідно до частини першої статті 6 Закону №5076-VI адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
27. Частиною третьою статті 6 Закону №5076-VI для цілей цієї статті передбачено, що повна вища юридична освіта - це повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку; стаж роботи в галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.
28. Рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року № 270 затверджено Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні (далі - Порядок).
29. Пунктом 4 розділу ІІ Порядку визначено, що при визначенні набуття особою повної вищої юридичної освіти, необхідно керуватися Законом України «Про вищу освіту», згідно з яким, повною вищою освітою визнається освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра. Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.
30. Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Порядку до стажу роботи в галузі права слід зараховувати роботу на посадах, зокрема, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організацій всіх форм власності, якщо такі посади за кваліфікаційними вимогами потребують наявності виключно повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство/Правоохоронна діяльність/Міжнародне право»; секретаря судового засідання, після здобуття повної вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст», «Магістр».
31. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.
32. Стаття 7 Закону №2984-III (що втратив чинність 06 вересня 2014 року) визначала такі рівні вищої освіти: 1) неповна вища освіта; 2) базова вища освіта; 3) повна вища освіта. У частині 3 статті 7 Закону було встановлено, що повна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
33. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1556-VII (чинний з 06 вересня 2014 року) підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми чи науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень; науковий рівень.
34. Частиною другою статті 5 Закону №1556-VII встановлено, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва; 5) доктор наук.
35. За визначенням, наведеним у частині четвертій статті 5 Закону №1556-VII, бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра або молодшого спеціаліста визначається закладом вищої освіти.