ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 140/1528/21
адміністративне провадження № К/9901/48023/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Бойко Віти Євгеніївни
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року (судді: Онишкевич Т.В., Нос С.П., Судова-Хомюк Н.М.)
у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства Бойко Віти Євгеніївни
до Головного управління ДПС у Волинській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Селянське (фермерське) господарство Бойко Віти Євгеніївни (надалі також - СГ Бойко В.Є., Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі також - Відповідач), у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 2 жовтня 2020 року №0000570505 про застосування штрафу у розмірі 500000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний індивідуальний акт не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідна перевірка проведена без дотримання вимог, визначених Податковим кодексом України (надалі також - ПК України) і висновки, викладені у акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, адже пальне, яке перебувало на зберіганні у Позивача, використовувалось для власних потреб.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в ГУ ДПС у Волинській області були наявні підстави для проведення фактичної перевірки, визначені ПК України та зазначені у відповідному наказі. Щодо встановленого при проведенні перевірки порушення, а саме: зберігання пального (дизельного палива) без ліцензії суд вказав, що факт отримання Позивачем дизельного пального Відповідач не встановив, не зафіксував та не довів належними та допустимими доказами факт та місце зберігання дизельного пального. До акта перевірки не додано жодних додатків, які б підтверджували висновки, викладені в акті. Будь-яких належних і допустимих доказів, які б вказували, що на території фермерського господарства зберігалось саме 500 літрів дизельного пального до акту перевірки не долучено. Станом на день проведення перевірки та складання акта перевірки хімічний склад виявленої у ємності (бочці) речовини жодним чином не підтверджено і не зафіксовано.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що правомірність проведення фактичної перевірки встановлена судом першої інстанції і у цій частині його рішення учасниками справи не оскаржується. Висновки, зафіксовані у акті перевірки, були підтверджені письмовими поясненнями керівника, який був присутній під час перевірки, підписав акт за її наслідками із зазначенням того, що до працівників контролюючого органу претензій не має. Ліцензії на зберігання пального до перевірки Відповідачу надано не було. Посилання Позивача на те, що отримане від постачальника ТОВ «Волинь-Зерно-Продукт» дизельне пальне у кількості 14110 л було розлито безпосередньо у баки сільськогосподарської та іншої техніки, на думку апеляційного суду, є нелогічними та технологічно неспроможні з огляду на необхідність систематичної заправки наявної у Позивача техніки та об`єм отриманого пального. Подана суду першої інстанції ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 03020414202000786, на переконання апеляційного суду, не може братися до уваги при вирішенні цього спору, оскільки термін її дії з 4 жовтня 2020 року до 4 жовтня 2025 року, у той час як перевірка працівниками ГУ ДПС проводилася 10 вересня 2020 року. Окрім того, суд апеляційної інстанції вважав слушними доводи скаржника про те, що наявна у матеріалах справи копія паспорту якості №505 від 15 жовтня 2020 року не може братися судом до уваги, оскільки на дослідження до ТОВ «Глобус-Петролеум» направлялась проба речовини, яка була відібрана 13 жовтня 2020 року, тобто більше одного місяця після проведення перевірки, і відповідно до акту взяття проби №1 від 13 жовтня 2020 року відсутні будь-які відомості про ємність, бочки чи інші об`єкти, з яких відбирались зразки.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року.
У відзиві на касаційну скаргу представник Відповідача просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
За змістом встановлених під час розгляду справи обставин, Відповідачем видано наказ від 2 вересня 2020 року №1623 про проведення на підставі підпунктів 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Фактичною підставою для проведення перевірки Позивача слугувала інформація, отримана від ДПС України листом від 11 серпня 2020 року №13939/7/99-00-07-05-03-07, згідно з якою ДПС проведено аналіз даних (АІС «Податковий блок», Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним) та встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 1 квітня 2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензій на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального.
На підставі цього наказу проведена фактична перевірка Позивача, за результатами якої складено акт від 10 вересня 2020 року №12142/03-20- 05/32578700.
Згідно з висновками цього акта Позивачем порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального» (надалі також - Закон).
Висновки Відповідача про порушення Позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що останнім за відповідною адресою зберігалося паливо дизельне ДП-П-Євро 5-ВО у ємності у кількості 500 літрів, яке, зі слів керівника, використовувалося для заправки власних транспортних засобів. Ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та документів на ємність, що використовується для зберігання пального, працівникам контролюючого органу під час перевірки не надано.
На підставі акта перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішеннявід 02 жовтня 2020 року №0000570505, яким застосовано до Позивача штрафну санкцію, передбачену статтею 17 Законуна суму 500000 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, Позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, при цьому наводить судову практику Верховного Суду на підтвердження:
- проведення фактичної перевірки без встановлення невідповідності діяльності платника податків вимогам чинного законодавства, без зазначення на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників), а лише у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального, є незаконним та не тягне за собою будь-яких юридичних наслідків для платника податку.
- невідповідності висновків Відповідача щодо виявлених у ході контрольного заходу порушень;
- недоведеності обставин щодо зафіксованих у акті перевірки порушень належними та допустимими доказами;
- безпідставного неврахування апеляційним судом обставин, зафіксованих у постанові Горохівського районного суду Волинської області від 3 листопада 2020 року у справі № 155/1313/20.
Також в касаційній скарзі наводяться доводи щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування адміністративними судами вимог:
- пункту 83.1 статті 83, статті 84 ПК України щодо оцінки висновків, викладених контролюючими органами за результатами проведення перевірок, а саме щодо формування висновків на підставі непідтверджених належним чином даних;
- абзацу 52 статті 1, частини 39 статті 15, статті 17 Закону та підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України в аспекті відсутності у Позивача акцизного складу;
- статті 15 Закону щодо зобов`язання фізичних та юридичних осіб складати та оформлювати документи (акти зливу, поміщення, приймання-передачі тощо) та отримувати ліцензію у випадку поміщення пального у бак транспортного засобу.
Доводи Позивача у касаційній сказі зводяться також і до безпідставного поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Так, як зазначено Позивачем, апеляційним судом порушено положення частини першої статті 299, частин першої та четвертої статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) та поновлено відповідний строк, що призвело до неврахування висновків Верховного Суду, сформованих в ухвалі Верховного Суду від 3 лютого 2020 року у справі № 340/661/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Позивач звертає увагу на те, що ухвалою від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року повернуто скаржнику. Разом з тим, Відповідач через місяць (10 вересня 2021 року ) повторно подав апеляційну скаргу і суд апеляційної інстанції ухвалою від 1 жовтня 2021 року у справі № 140/1528/21 поновив Відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення та відкрив апеляційне провадження. Як слідує з вказаної вище ухвали, Відповідач звертав увагу, що відсутність бюджетного фінансування є поважною причиною пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, а тому просив такий поновити. Зважаючи на викладене Суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що первинна апеляційна скарга подана у межах строку апеляційного оскарження і реалізація права повторного звернення до апеляційного суду здійснена без зайвих зволікань за наявності на те об`єктивних обставин, клопотання про поновлення процесуального строку, встановленого статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, задовольнив.
Разом з тим, за твердженням Позивача, суд апеляційної інстанції не застосував висновки, викладені в:
- ухвалі Верховного Суду від 3 лютого 2020 року у справі № 340/661/19, за змістом яких органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх процедур, правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, згідно з яким у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень права в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
3.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, Відповідач посилається на те, що судами надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються недотримання вимог законодавства щодо зберігання пального.
При цьому, у відзиві не наведено аргументів на спростоування доводів Позивача щодо пропуску строку на апеляційне оскарження та безпідставне поновлення судом апеляційної інстанції такого строку.