ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа №200/5561/19-а
адміністративне провадження № К/9901/881/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на додаткову постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 (головуючий суддя: Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Міронова Г.М.) у справі №200/5561/19-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У квіті 2019 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» (далі - ТОВ «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» або відповідача), в якому просило стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 2 399 722,65 грн та пеню у розмірі 1 439,83 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.
15.10.2019 на адресу Першого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якій заявник просив відшкодувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 004 грн. До клопотання долучено пакет підтверджуючих документів.
05.11.2019 Першим апеляційним адміністративним судом ухвалено додаткову постанову у справі, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь ТОВ «Метінвест - Маріупольський ремонтно-механічний завод» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 004 грн.
Не погоджуючись із додатковим судовим рішенням у справі, позивач подав касаційну скаргу.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідач в порядку статті 139 КАС України до ухвалення судового рішення у справі повідомив суд апеляційної інстанції про намір після ухвалення судового рішення реалізувати право на відшкодування понесених ним судових витрат на правничу допомогу у розмірі фактично наданих адвокатом послуг під час розгляду справи. Після ухвалення рішення у справі відповідач разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення подав суду докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 5 004 грн.
Позивач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Зазначає, що визначений відповідачем до стягнення розмір судових витрат понесених на правничу допомогу є неспівмірним із обсягом наданих послуг і виконаних робіт.
ІV. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Враховуючи співмірність понесених відповідачем витрат з урахуванням складності справи, витраченого часу та обсягу наданих адвокатом послуг, беручи до уваги, що понесення цих витрат підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці витрати відносяться до судових витрат по справі у розумінні статті 132 КАС України та підлягають до стягнення з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань останнього.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що заявлені до компенсації витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям обґрунтованості та їх пропорційності до предмету спору. Зазначає, що обсяг вказаних адвокатом робіт і час, витрачений на підготовку документів, як і гонорар, є явно неспівмірними із складністю виконаних робіт. За позицією скаржника вбачається завишення вартості часу витраченого адвокатом на підготовку процесуальних документів, пов`язаних із розглядом цієї справи.
На адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на обґрунтованість та законність рішення суду апеляційної інстанції останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Наполягає на обґрунтованості заявленої до стягнення суми, що підтверджується документально.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Спірним у цій справі є стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 004 грн.
Так, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, у випадку прийняття рішення на її користь, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.