Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 522/10915/17-ц
провадження № 61-20239св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Цюри Т. В., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , яка діє як законний представникнеповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про встановлення факту родинних відносин, зміну черговості одержання права на спадкування.
Вимоги обґрунтовував тим, що він проживав із ОСОБА_6 однією сім`єю з 2010 року. За час спільного проживання він допомагав їй, як члену власної родини, робили разом покупки, допомагав їй з ліками, коштами на всі необхідні потреби, сплачував комунальні послуги, тобто, вони проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство. Останні роки життя ОСОБА_6 хворіла, потребувала сторонньої допомоги, не мала можливості харчуватися та лікуватися самостійно, вести господарство. Після смерті ОСОБА_6 залишилось майно, а саме: автомобіль марки «PEUGEOT 301», державний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску; квартира АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 5123755800:02:005:1814, площею 0,025 га, яка знаходиться за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_2 ; житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 102,7 кв. м, за адресою: будинок АДРЕСА_2 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , тимчасовий об`єкт (павільон) за адресою: АДРЕСА_4 ; торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_5 ; садова ділянка, площею 300 кв. м, на АДРЕСА_6 .
Організацію поховання ОСОБА_6 та всіх витрат пов`язаних з цим здійснював він. За життя померла мала скласти заповіт, яким все належне майно заповіла б йому. Рідні онуки, які є спадкоємцями першої черги за правом представлення, не приймали жодної участі, матеріально не допомагали померлій бабі при житті, не брали участі у похованні та не спілкувалися з нею.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2010 року до моменту її смерті; визнати за ним право на спадкування після смерті ОСОБА_6 разом зі спадкодавцями першої черги за представленням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є її рідними онуками.
У липні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , яка діє як законний представник в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона проживала з померлою ОСОБА_7 однією сім`єю з 2010 року, знайома з померлою з 2000 року, у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності. Проте ОСОБА_7 після смерті сина в 2003 році була самотньою людиною, через що з часом у них склалися близькі сімейні відносини. За час спільного проживання вони спілкувалися, у них склалися родинні відносини як доньки та матері. Померла разом з нею, її чоловіком та їхніми дітьми проводили свята, її сприймали як члена власної родини, робили разом покупки, допомагали з лікуванням та придбанням ліків, коштами на всі необхідні потреби, сплачували комунальні послуги, здійснювали прибирання приміщень, приготування їжі, проведення ремонтних та будівельних робіт, сплачували послуги з прибирання могили її сина, тощо.
У 2013 та 2016 роках ОСОБА_6 проходила лікування в невропатологічних відділеннях, знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Рідні онуки, які є спадкоємцями першої черги за правом представлення, не приймали жодної участі, матеріально не допомагали померлій бабі при житті, не брали участі в похованні та не спілкувалися з нею.
У 2014-2015 роках ОСОБА_7 дуже хворіла, у зв`язку з чим потребувала сторонньої допомоги, через що вони разом прийняли рішення про переїзд ОСОБА_6 ближче до її родини. При цьому зазначає, що вона проживала зі своєю родиною на АДРЕСА_7 , та ОСОБА_7 знайшла та придбала будинок за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки до цього ОСОБА_7 звикла проживати в приватному будинку та до цього жила за адресою: АДРЕСА_3 , та, маючи важкий характер, хотіла мати власний простір. Зазначає, що послуги охорони вказаного будинку вона сплачувала вже після смерті ОСОБА_6 , тривалий час слідкувала за схоронністю майна, також сплачувала за послуги телебачення, електроенергію, водопостачання, газопостачання за житлові будинки, належні ОСОБА_6
Перед смертю оплату всіх необхідних медичних досліджень та медикаментів проводила вона особисто з сімейного бюджету із ОСОБА_1 , який є її чоловіком. Організацію поховання та всіх витрат, здійснювали вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_1 . За життя померла мала скласти заповіт, яким все належне майно заповісти їй або її чоловікові.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просила встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_5 із ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2010 року до моменту її смерті; визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_6 разом зі спадкоємцями першої черги за правом представлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є її рідними онуками.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовів, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не надали доказів їхнього спільного проживання із спадкодавицею ОСОБА_7 однією сім`єю не менше ніж 5 років до моменту відкриття спадщини, а отже, позивачі не можуть набути статусу спадкоємців четверної черги за законом та успадкувати майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 . Ці обставини виключають для ОСОБА_1 та ОСОБА_5 можливість одержання права на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.
Померла ОСОБА_6 була матеріально забезпеченою майном та грошовими коштами, що спростовує доводи позивачів про те, що вони надавали матеріальну допомогу померлій, а також те, що ними сплачувались за неї витрати за комунальні послуги, ліки та інше.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності доказів спільного проживання спадкодавця ОСОБА_7 із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю не менше ніж 5 років до моменту відкриття спадщини.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), як на підставу оскарження судових рішень, а саме, зазначає, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України); апеляційний суд розглянув справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , у зв`язку з чим, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М. заведено спадкову справу № 7/2016р. щодо майна померлої.
У встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 07 травня 2003 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про народження від 17 серпня 1988 року серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 є сином ОСОБА_11 .
ОСОБА_11 є сином ОСОБА_12 .
Відповідно до свідоцтва про смерть від 11 квітня 2013 року серії НОМЕР_4 та копії актового запису про смерть № 3762, ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з копією актового запису № 339 про укладення шлюбу, а також довідки від 29 березня 2007 року № 128-08-44, прізвище ОСОБА_12 змінене на « ОСОБА_6 » у зв`язку з реєстрацією 29 квітня 1980 року шлюбу з ОСОБА_10
17 квітня 2015 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 розірвано в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, що підтверджується повним витягом, наданим приватному нотаріусу Марченко А. М. відділом ДРАЦС Суворовського району Одеського міського управління юстиції.
Таким чином, померла ОСОБА_6 є бабою ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , оскільки є рідною матір`ю їхнього батька ОСОБА_11 .
За життя померлій ОСОБА_7 належало майно: автомобіль марки «PEUGEOT 301», державний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску; квартира АДРЕСА_1 ;земельна ділянка, кадастровий номер: 5123755800:02:005:1814, площею 0.025 га, за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 102,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ;домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; тимчасовий об`єкт (павільон) за адресою: АДРЕСА_4 ; торгівельний павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_5 ; садова ділянка, площею 300 кв. м, СТ «Зелений Мис», б. АДРЕСА_6 .
Крім того, померлій належало близько тридцятипяти золотих прикрас та готівкових коштів у сумі 11 986,00 дол. США та 2 150,00 Євро, які померла зберігала в індивідуальному сейфі № НОМЕР_5 у депозитному сховищі філії ПАТ «Ощадбанк», згідно з договором від 09 вересня 2016 року № 26-1/1444. Зазначені обставини підтверджуються додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2017 року у справі № 522/5479/17, що набрало законної сили 12 червня 2018 року.
ОСОБА_1 здійснив оплату всіх витрат на поховання ОСОБА_7 , що підтверджується рахунком-фактурою від 05 жовтня 2016 року, рахунками від 06 жовтня 2016 року та від 12 листопада 2016 року.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною першою статті 1221 ЦК Українипередбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно зі статтею 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК Українипро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК Українинеобхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.