Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 761/28061/17
провадження № 61-4046св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкстар»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкстар» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкстар» (далі - ТОВ «Лінкстар») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), про стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 28 грудня 2015 року ТОВ «Лінкстар» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», уклали договір на розрахунково-касове обслуговування № 42, за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 та зобов`язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування. Залишок коштів на розрахунковому рахунку позивача на час введення тимчасової адміністрації банку в сумі 229 478,91 грн включений до реєстру кредиторів.
Відповідач, як власник істотної участі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», не вжив своєчасних та дійових заходів щодо відновлення платоспроможності банку, чим порушив вимоги статті 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а тому зазначені кошти мають бути стягнуті саме з нього.
Оскільки саме внаслідок дій відповідача введено тимчасову адміністрацію в банківській установі, наявний причинно-наслідковий зв`язок між його діями та невиплатою коштів позивачу
Позивач просив стягнути з відповідача кошти в сумі 229 478,91 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 09 серпня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що факт заподіяння ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» шкоди саме через порушення ОСОБА_1 , як власника істотної участі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», вимог закону не підтверджений належними та допустимим доказами.
Відтак позивачем у справі не доведено заподіяння йому шкоди внаслідок неправомірного рішення, дій чи бездіяльності саме відповідача.
Процедура ліквідації банку не завершена, триває процес погашення заборгованості перед кредиторами банку, а тому вимоги позивача є передчасними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 24 січня 2019 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ «Лінкстар» залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Свою постанову суд апеляційної інстанції мотивував недоведеністю позивачем заподіяння шкоди внаслідок неправомірного рішення, дій чи бездіяльності саме відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «Лінкстар», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 07 березня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою від 29 червня 2021 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Верховний Суд ухвалою від 07 липня 2021 року касаційне провадження у справі № 761/28061/17 зупинив до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20).
Касаційне провадження у справі № 761/28061/17 Верховний Суд ухвалою від 08 грудня 2021 року поновив.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ТОВ «Лінкстар» мотивувало тим, що відповідальність за статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» настає незалежно від здійснення задоволення вимог кредиторів у порядку встановленому законом.
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не виключає можливість притягнення власника істотної участі банку до відповідальності.
Відповідач цілеспрямовано і свідомо не вживав жодних адекватних дієвих заходів до банку, передбачених чинним законодавством, чим допустив порушення прав та законних інтересів кредиторів банку, зокрема позивача.
У квітні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 грудня 2005 року ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ТОВ «Лінкстар» уклали договір № 42 на розрахунково-касове обслуговування за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 , в іноземній валюті № 26006192043840 та зобов`язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов`язується оплачувати послуги банку згідно з тарифами банку в порядку і на умовах, визначених договором.
На підставі постанови Правління Національного банк України (далі - НБУ) від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПAT «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Тим же рішенням запровадила у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня до 17 грудня 2015 року включно, призначила уповноваженою особою Фонду та делегувала всі повноваження тимчасового адміністратора ПAT «Банк «Фінанси та кредит» заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків НБУ Чернявській О. С. строком на три місяці з 18 вересня до 17 грудня 2015 року включно.
Правління НБУ ухвалило постанову від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», а виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації AT «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Зазначеним рішенням розпочата процедура ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», призначив уповноваженою особою Фонду і делегував всі повноваження ліквідатора AT «Банк «Фінанси та Кредит» визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків НБУ Чернявській О. С. на два роки - з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.
Рішенням від 01 вересня 2016 року № 1703 виконавча дирекція Фонду змінила уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону делегувала провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюку Владиславу Сергійовичу з 05 вересня 2016 року.
На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 27 листопада 2017 року № 5175 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» строком на два роки до 17 грудня 2019 року включно.
Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюку В. С. строком на два роки до 17 грудня 2019 року включно.
Рішенням від 18 грудня 2017 року № 5429 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відкликала повноваження ліквідатора ПАТ Банк «Фінанси та Кредит, делеговані провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюку В. С.
З 19 грудня 2017 року призначила провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюка В. С. уповноваженою особою Фонду та делегувала повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 9 частини другої статті 37, статтею 38, пунктами 1, 3, 5, 6, 7 частини першої, частиною другою статті 48, статтями 49, 52, 52(1), 53 Закону та інші повноваження, що виходять з мети та суті Закону, відповідно до розподілу обов`язків.
19 грудня 2017 року Фонд призначив провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Ірклієнка Ю. П. уповноваженою особою Фонду та делегував повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені Законом, а саме пунктами 3, 5, 7, 8, 9 частини другої статті 37, пунктами 2, 4, 5, 6, 9 частини першої, частиною другою статті 48, статтями 50, 51, 53 Закону та інші повноваження, що виходять з мети та суті Закону, відповідно до розподілу обов`язків.
Відповідно до рішення Фонд від 05 квітня 2018 року № 993 звільнив від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюка В. С. та відкликав всі делеговані йому повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Відповідно до вищезазначеного рішення, Фонд з 06 квітня 2018 року всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делегував провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Ірклієнку Ю. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, частина перша статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.
Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.
На підставі статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ділова репутація - відомості, зібрані НБУ, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.
З огляду на частини другу, третю статті 14 цього Закону, власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан; вимоги щодо такої ділової репутації та фінансового стану встановлюються НБУ. Відповідно до статті 19 цього Закону протягом усього часу, упродовж якого керівники банку та особи, які мають істотну участь у банку, зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом.
У розумінні пункту 2 частини першої статті 52 цього Закону особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банк, віднесені до пов`язаних з банком осіб.
Таке регулювання встановлене тому, що власники істотної участі в банку можуть здійснювати значний вплив на діяльність банку аж до вирішального як шляхом впливу на призначення керівників банку, так і шляхом безпосереднього впливу на них.