Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 199/8174/20
провадження № 61-11390св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Мостобуд» Мостобудівельний загін № 12,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року у складі Авраменка А. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» Мостобудівельний загін № 12 (далі - ПАТ «Мостобуд») про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працював у ПАТ «Мостобуд» на посаді водія легкового транспорту, наказом ПАТ «Мостобуд» від 10 жовтня 2014 року № 00407 звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за угодою сторін.
На час звільнення у ПАТ «Мостобуд» існувала заборгованість по виплаті йому заробітної плати у розмірі 41 209,33 грн.
Згідно з наказом Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року у справі № 199/8713/17 за заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Мостобуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, з ПАТ «Мостобуд» на користь ОСОБА_1 стягнуто 41 209,33 грн.
Постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17 серпня 2020 року у ВП 56089038 закінчено виконавче провадження з примусового виконання судового наказу у справі № 199/8713/17 про стягнення з ПАТ «Мостобуд» на користь ОСОБА_1 41 209,33 грн боргу на підставі пункту 9 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із виконанням рішення суду.
Посилаючись на те, що з січня 2013 року до серпня 2020 року ПАТ «Мостобуд» не виплачувало заробітну плату, положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та статтю 117 КЗпП України, позивач просив стягнути з ПАТ «Мостобуд» на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 39 708,80 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 374 393,60 грн та на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій відповідача - 141 089,00 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 29 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Мостобуд» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди закрито.
Роз`яснено позивачу, що розгляд справи за заявленими ним позовними вимогами, віднесено до юрисдикції господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача. Роз`яснено позивачу, що у випадку закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивована тим, що на момент звернення позивача з позовом до суду у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/243233/16 про банкрутство ПАТ «Мостобуд». Ураховуючи, що під час провадження у справі про банкрутство здійснюється розгляд майнових вимог кредиторів до ПАТ «Мостобуд» та беручи до уваги положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, пункт 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції дійшов висновку, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , в якій він просив ухвалу Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на те, що відповідно до положень статей 19, 28 ЦПК України зазначена справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції в ухвалі від 07 грудня 2020 року встановив підсудність справи місцевому загальному суду. У подібних правовідносинах у справі № 199/8170/20 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська 08 лютого 2021 року ухвалив рішення про стягнення з ПАТ «Мостобуд» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди, що свідчить про можливість розгляду цієї категорії справ у порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2021 року від ПАТ «Мостобуд» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін ухвалу Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотримання норм процесуального права. Зазначав, що на момент звернення позивача з позовом до суду вже була порушена справа про банкрутство ПАТ «Мостобуд», а тому з урахуванням вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори про стягнення заробітної плати, спори щодо інших вимог до боржника вирішуються в межах справи про банкрутство в порядку господарського судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити його касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Мостобуд» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та її призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 січня 2017 року у справі № 910/24323/16 прийнято заяву ПАТ «Альфа-Банк» до ПАТ «Мостобуд» про порушення справи про банкрутство, а ухвалою від 08 лютого 2017 року порушено провадження у справі № 910/24323/16 про банкрутство ПАТ «Мостобуд».
28 січня 2021 року ПАТ «Мостобуд» звернулося до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2017 року порушено справу № 910/24323/17 про банкрутство ПАТ «Мостобуд», у межах якої повинні розглядатися усі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/24323/16 за позовом кредиторів до ПАТ «Мостобуд» триває на час розгляду цієї справи у судах.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.