Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 447/2222/20
провадження № 61-19906св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПрАТ «СК «Універсальна», страхова компанія) про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що 23 грудня 2017 року на автодорозі «Київ-Чоп» у селі Розвадів Миколаївського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка від отриманих травм померла на місці пригоди.
Відповідальність водія вказаного транспортного засобу на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна».
25 січня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ СК «Універсальна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом від 12 лютого 2018 року ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило, що у даному випадку строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування припиняється до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика. У зв`язку з цим просили надати постанову про закриття кримінальної справи або рішення судових органів України після набрання ними законної сили. Крім того, з метою визначення повного кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, ПрАТ «СК «Універсальна» просило надати довідку про склад сім`ї померлої ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_1 , подала до страхової компанії довідку про склад сім`ї померлої, та додаткові документи для виплати страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_2
ПрАТ «СК «Універсальна» відмовила у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність вироку суду, але така відмова є необґрунтованою та порушує їх права як потерпілих на отримання страхового відшкодування.
10 липня 2020 року позивачі звернулися до ПрАТ «СК «Універсальна» із досудовою вимогою про виплату страхового відшкодування, проте ця вимога залишилася не виконаною.
Враховуючи наведене, позивачі просили стягнути з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 24 580,00 грн (з яких: моральна шкода - 19 200,00 грн, витрати на поховання - 5 380,00 грн), пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 16 889,77 грн, три відсотки річних у розмірі 1 660,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 863,21 грн; на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування (моральна шкода) у розмірі 19 200,00 грн, пеню у розмірі 13 192,99 грн, три відсотки річних у розмірі 1 297,18 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 236,52 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 14 січня 2021 року в складі судді Павліва В. Р. позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 19 200,00 грн моральної шкоди та 5 380,00 грн витрат на поховання, а всього - 24 580,00 грн.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 19 200,00 грн моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відмова ПрАТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та такою, що порушує право позивачів на отримання страхового відшкодування, з огляду на те, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, а тому вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення позивачів до суду з позовом у кримінальному провадженні, відкритому за фактом вказаної ДТП, тривало досудове розслідування та остаточне рішення з виплати страхового відшкодування не було ухвалено, тобто між сторонами у справі не виникло боргових зобов`язань та, як наслідок, прострочення його виконання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 14 січня 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задоволено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14 січня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 16 889,77 грн, три відсотки річних у розмірі 1 660,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 863,21 грн, а всього 21 413,65 грн.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_2 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 13 192,99 грн, три відсотки річних у розмірі 1 297,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 236,52 грн, а всього 16 726,69 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням, а тому на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Крім того, відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (Моторно-транспортного бюро України) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За позицією апеляційного суду, встановивши право позивачів на отримання страхового відшкодування та необґрунтованість відмови у її виплаті, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
08 грудня 2021 року ПрАТ «СК «Універсальна», засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку для прийняття страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову у здійсненні, припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторно-транспортному бюро України, (далі - МТСБУ)) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Тобто у випадку, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, то перебіг визначеного абзацом 1 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
До ухвалення у кримінальній справі рішення, яке б доводило вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, у відповідача відсутні підстави визнавати вказаний випадок страховим та сплачувати позивачам страхове відшкодування.
На думку заявника, у діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не настав день виконання зобов`язання.
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 23 грудня 2017 року на автодорозі «Київ-Чоп» у селі Розвадів Миколаївського району Львівської області сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка від отриманих травм померла на місці пригоди.
Відповідальність ОСОБА_3 на час вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна».
25 січня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ СК «Універсальна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Листом від 12 лютого 2018 року ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило, що у даному випадку строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування припиняється до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика. У зв`язку з цим страхова компанія надати постанову про закриття кримінальної справи або рішення судових органів України після набрання ним законної сили. Крім того, з метою визначення повного кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, ПрАТ «СК «Універсальна» просило надати довідку про склад сім`ї померлої ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_1 , подала до страхової компанії довідку про склад сім`ї померлої та документи для виплати страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_2 .
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди станом на 25 грудня 2017 року триває досудове розслідування.
10 липня 2020 року позивачі звернулися до ПрАТ «СК «Універсальна» із досудовою вимогою про виплату страхового відшкодування, а також розрахунку у період із 25 квітня 2018 року по 10 липня 2020 року пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Листом від 21 липня 2020 року ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило, що строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування припиняється до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика. У зв`язку з наведеним просило надати рішення у кримінальному провадженні № 12017140000000914, якщо про таке відомо заявникам.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року ПрАТ «СК «Універсальна» визначено пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у подібних правовідносинах.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом перегляду Верховним Судом є рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. В іншій частині судове рішення заявником не оскаржується та не було предметом апеляційного перегляду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.