Постанова
Іменем України
15 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 591/4706/20
провадження № 61-4163св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач (відповідач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Репетун Олена Євгеніївна,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року в складі судді Северинової А. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Репетун О. Є., про визнання права власності на спадкове майно та стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Його спадкоємцями є діти - позивач, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які прийняли спадщину у встановлений законом строк.
До складу спадщини належали в тому числі грошові кошти, які були розміщені на рахунках в ПАТ КБ «ПриватБанк»: за депозитним договором № SAMDN01000719862208, рахунок № НОМЕР_1 ; за депозитним договором № SAMDN01000719862781, рахунок № НОМЕР_2 .
Однак, вказане спадкове майно було предметом судового розгляду, так як в квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила: встановити факт проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 05 квітня 2010 року по 07 грудня 2011 року; визнати за нею право власності на 1/2 частину сум грошових коштів на рахунках, відкритих 20 вересня 2011 року в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також виключити зазначене майно зі складу спадкового. Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2016 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Проте, після набрання чинності попереднім рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2013 року у наведеній справі (яке було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18 грудня 2013 року) ОСОБА_2 отримала 1/2 частину коштів з депозитних рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк», які належали ОСОБА_5 , про що було зазначено в рішенні Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2016 року.
ОСОБА_1 вважає, що після ухвалення постанови Верховного Суду від 05 вересня 2018 року перестали існувати правові підстави щодо утримання ОСОБА_2 коштів, які вона зняла із зазначених депозитних рахунків. Відтак, позивач як спадкоємець ОСОБА_5 має право на частину цих коштів. Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Репетун О. Є. 29 січня 2014 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину з 1/2 частини коштів, які знаходились на депозитних рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк». У свідоцтві було зазначено, що поточна сума на двох рахунках без нарахованих відсотків становить 34 397,20 доларів США.
Однак, постановою приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Репетун О. Є. від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину з іншої 1/2 частини коштів, які знаходились на депозитних рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з тим, що на рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» ці кошти відсутні.
25 липня 2020 року позивач надіслала вимогу ОСОБА_2 про повернення їй 1/3 частини з тих коштів, які вона зняла з депозитних рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк» в 2013 році, проте ні відповіді на вимоги, ні повернення коштів відповідач не здійснила.
ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частину з 1/2 частини коштів, які були розміщені у ПАТ КБ ПриватБанк: за депозитним договором № SAMDN01000719862208, рахунок № НОМЕР_1 , за депозитним договором № SAMDN01000719862781, рахунок № НОМЕР_2 ; стягнути з відповідача на її користь 11 331,76 доларів США та судові витрати по справі.
У серпні 2020 року ОСОБА_4 подав до Зарічного районного суду м.Суми позов до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Репетун О. Є. про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів, в якій просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування та стягнути з відповідача різницю між сумою, яка була отримана відповідачем і яка була стягнута з неї у справі № 591/2496/19 за його позовом, що становить 1 184,09 доларів США.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 09 липня 2020 року визнано за ним право власності на грошові кошти у розмірі 10 147,67 доларів США, які були розміщені в ПАТ КБ «ПриватБанк» за депозитними договорами в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 10 147,67 доларів США. Однак, з позовної заяви ОСОБА_1 він дізнався, що насправді відповідач ОСОБА_2 12 серпня 2013 року отримала з депозитних рахунків у ПАТ КБ «ПриватБанк» більшу суму - 33 995,29 доларів США, ніж ту, яка була зазначена в рішенні Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2016 року. Відтак, він вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню 1/3 частина з 33 995,29 доларів США, тобто 11 331,76 доларів США. За таких обставин ОСОБА_4 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування та стягнути з відповідача різницю між сумою, яка була отримана відповідачем і яка була стягнута з неї у справі № 591/2496/19 за його позовом, що становить 1 184,09 доларів США (11 331,76-10 147,67).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Задоволено позов ОСОБА_4 : визнано за ним право власності на грошові кошти у розмірі 1 184,09 доларів США, які знаходилися в ПАТ КБ «ПриватБанк»: за депозитним договором № SAMDN01000719862208, рахунок № НОМЕР_1 ; за депозитним договором № SAMDN01000719862781, рахунок № НОМЕР_2 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1 184,09 доларів США; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції оскаржене ОСОБА_1 в апеляційному порядку в частині вирішення її позовних вимог.
Постановою Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 залишено без змін.
У іншій частині (щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_4 ) рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та в апеляційному порядку не переглядалося.
Рішення судів мотивовані тим, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані. Однак, в частині вирішення позову ОСОБА_1 суд за заявою відповідача застосував наслідки спливу позовної давності, що стало підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, в частині вирішення позову ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі вона просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 24 березня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 листопада 2020 року та постанови Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року заявник вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: 09 квітня 2020 року по справі № 2-887/11, 21 січня 2020 року по справі № 396/2046/18. Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
У квітні 2021 року ОСОБА_2 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень. Просила суд закрити касаційне провадження відповідно до статті 396 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судами
29 січня 2014 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Репетун О. Є. ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як спадкоємцям ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких вказані особи успадкували по 1/3 частині кожний з 1/2 частини грошових вкладів з відповідними відсотками, що знаходяться на депозитних рахунках за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк». Вартість спадкового майна - 34 397,20 доларів США, а 1/3 частини - 11 465,73 доларів США.
У справі № 592/1018/14-ц відповідач ОСОБА_2 у квітні 2012 року звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Репетун О. Є., про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, набуте в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та виключення майна зі складу спадщини. Справа розглядалась судами неодноразово.
У справі № 592/1018/14-ц рішенням Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2016 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 червня 2015 року про задоволення позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частину грошових коштів на рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , відкритих 20 вересня 2011 року в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 , скасовано, та ухвалено нове про відому у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року вказане рішення Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2016 року залишено без змін.
Судовим рішенням у справі № 592/1018/14-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що 20 вересня 2011 року в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 були відкриті депозитні рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 з сумою вкладів по 30 443,01 доларів США кожен; ОСОБА_2 підтвердила, що після набрання чинності попереднього рішення суду першої інстанції, яким за нею було визнано право спільної часткової власності на ці грошові вклади, вона зняла належні їй по 1/2 частині грошових коштів. Станом на 10 лютого 2014 року на даних рахунках відсутні залишки грошових коштів.
За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 15 вересня 2020 року,з депозитного рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_5 12 серпня 2013 року було погашено заборгованість у розмірі 7,41 доларів США та виплачено 16 993,94 доларів США ОСОБА_2 ; з рахунку № НОМЕР_2 - виплачено 17 001,35 доларів США.Загальна сума отриманих відповідачем ОСОБА_2 коштів становить 33 995,29 доларів США (16 993,94 + 17 001,35).
Постановою приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Репетун О. Є. від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину з іншої 1/2 частини коштів, які знаходились на грошових вкладах з посиланням на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» повідомило про відсутність відкритих рахунків, за якими б обліковувались кошти померлого ОСОБА_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Зі змісту касаційної скарги видно, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Репетун О. Є., про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення коштів.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як вбачається із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.