Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 523/10919/18
провадження № 61-17665св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 07 серпня 2008 року вона уклала із Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа Банк», банк), кредитний договір.
Разом з тим вважає, що банк ввів її в оману при укладенні договору, а сам договір укладений із порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №3161-ІV), Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Постанова № 168), ЦК України та норм діючого законодавства.
Про зазначені обставини вона довідалась після того, як банк почав у березні 2018 року вимагати від неї повернення кредиту в незрозумілих для неї сумах та розмірі. На її замовлення було проведено експертне дослідження кредитного договору, з висновку якого вона дізналась про порушення своїх прав.
Також позивачка зазначає, що кредитний договір не відповідає вимогам статей ст. 11, 18 Закону №3161-ІV, зокрема, їй як споживачу фінансових послуг банку не надано повної інформації про кредитні умови, а саме: інформацію про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту; недостовірну інформацію про дійсну вартість та перелік необхідних до сплати комісій банку, супутніх послуг на користь третіх осіб та їх нормативної обґрунтованості; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг (нотаріуса, страховика, експерта тощо), пов`язаних із одержанням кредиту та укладанням договору; інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним; всупереч пункту 3.2 Постанови № 168 графіки погашення кредитних коштів з сукупною вартістю кредиту у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання за результатами отримання кожного траншу окремо не складались; графік погашення кредиту банком розрахований за умови використання усього ліміту кредитної лінії за увесь час користування кредитними коштами (400 000 дол. США), що документально не підтверджується; при встановленій договором відсотковій ставці 15% фактично реальна процентна ставка становить 19,8%.
Ураховуючи викладене та посилаючись на те, що кредитний договір містить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та нечесну підприємницьку діяльність, позивач просила визнати договір про надання невідновлювальної кредитної лінії від 07 серпня 2008 року
№ 08-660/160-302, укладений між нею та АТ «Укрсоцбанк», недійсним.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір про надання невідновлювальної кредитної лінії від 07 серпня 2008 року №08-660/160-302, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк». Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, містять істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 1 921 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредитний договір та додаткові угоди підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, сторони на момент укладення цього договору не заявляли додаткових вимог щодо його умов та у подальшому виконували його. Крім того, апеляційний суд наголосив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до банку із заявами про роз`яснення їй умов кредитного договору чи із заявами про відмову від договору. Тому, підстав для визнання договору недійсним із заявлених позивачем обґрунтувань немає.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також посилається на порушення судом норм процесуального права щодо стягнення із неї судового збору за розгляду справи у суді апеляційної інстанції (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені апеляційним судом
07 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №08-660/160-302 (далі - договір), відповідно до умов якого, банк прийняв на себе зобов`язання надавати позивачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
На забезпечення указаного кредитного договору банк того ж дня уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Укрнафтоагропром» договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля АДРЕСА_1 , площею 445,1 кв. м.
Пунктом 1.1.1 кредитного договору передбачено надання кредиту окремими частинами (траншами) зі сплатою 15 % річних за кредитом та комісій в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною договору з досягненням максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 400 000,00 доларів США.
Згідно із пунктом 1.1.2 договору погашення кредиту проводиться відповідно до графіку - щомісячно, починаючи з серпня 2009 року по липень 2018 року, рівними частинами у сумі 3 669,72 доларів США, а в серпні 2018 року у сумі 3 670,24 доларів США, з кінцевим терміном погашення не пізніше 05 серпня 2018 року. Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту наведено в додатку 3 до договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , який відкритий у валюті кредиту на підставі письмової заяви позичальника. Такий кредит згідно пунктом 2.2 договору, вважається наданим в момент перерахування грошових коштів з позичкового на поточний рахунок.
В свою чергу, нарахування відсотків за наданим кредитом здійснюється щомісячно у валюті кредиту за методом «факт/360» (пункт 2.3 договору). Сплата процентів за використані кредитні кошти здійснюється Позичальником у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_3 (пункт 2.4. договору). Нарахування та сплата відповідних комісій здійснюється на рахунку Позичальника за № НОМЕР_4 (пункт 2.5. договору) в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що кредит вважається наданим в момент перерахування коштів в повній та частковій сумі з позичкового рахунку зазначеного в пункті 2.1 цього договору на підставі письмової заяви позивальника на перерахування коштів за рахунок кредиту.
В період дії договору з 07 серпня 2008 року по 05 серпня 2018 року позивачу надавались кредитні кошти у вигляді траншів, зокрема: 07 серпня 2008 року на суму 50 000 доларів США; 27 серпня 2008 року на суму 100 000 доларів США; 24 вересня 2008 року на суму 10 000 доларів США та 10 вересня 2008 року на суму 10 000 доларів США, що загалом складає 170 000 доларів США.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на не роз`яснення їй банком при укладенні кредитного договору інформації, передбаченої Законом