Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 640/1068/17
провадження № 61-2514св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від
10 вересня 2020 року у складі судді Губської Я. В., додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2020 року у складі судді Губської Я. В. (з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада
2020 року про виправлення описки у складі судді Губської Я. В.) та постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 рокуу складі колегії суддів: Кругової С. С., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні користування нерухомим майном, встановлення сервітуту.
Позов мотивовано тим, що з 24 січня 1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час подружнього життя, позивачем та відповідачем за договором купівлі-продажу було придбано недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 . При цьому, між позивачем та відповідачем, як подружжям, на той час було вирішено та погоджено, що право власності на придбаний ними за спільні сімейні грошові кошти вказаний житловий будинок та земельну ділянку буде оформлено на відповідача.
08 грудня 2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач почала чинити позивачу перешкоди у користуванні спільним нерухомим майном, яке було нажито під час сумісного проживання подружжя.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2011 року за позивачем визнано право приватної власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями. Право приватної власності позивача на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями зареєстровано комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», про що був виданий витяг № 32876355.
Відповідач грубо порушує право власності позивача на володіння та користування належною йому частиною вказаного домоволодіння, оскільки відповідач фактично використовує та займає для особистого проживання весь житловий будинок з надвірними будівлями, у тому числі і частину, яка належить позивачу на праві приватної власності, забороняє та не надає позивачу можливості та права користуватися земельною ділянкою для проходу та проїзду позивача до належної йому частини вказаного домоволодіння. Відповідач поміняла та встановила нові замки на вхідні двері у двір, на в`їзні ворота, на двері (ворота) у гараж, на вхідні двері у будинок та на всі надвірні будівлі та споруди, чим зайняла та використовує весь житловий будинок з надвірними будівлями. В добровільному порядку вирішити питання щодо безперешкодного доступу до належного йому на праві приватної власності нерухомого майна та використання земельної ділянки, відповідач відмовляється.
На порушення вимог ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2015 року щодо виділення майна в натурі, відповідач не пустила позивача, судового експерта до житлового будинку з надвірними будівлями, земельної ділянки, двері до домоволодіння не відчинила та на телефонні дзвінки не відповідала. 24 листопада 2016 року відповідач надала старшому судовому експерту Кириленко С. А. доступ до вказаного домоволодіння, але в той же час відповідач знову не пустила позивача та не надала останньому доступу до житлового будинку з надвірними будівлями та до земельної ділянки.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог позивача щодо виділення частки у праві власності в натурі було відмовлено. Постановою апеляційного суду Харківської області від
08 травня 2018 року позивачу ОСОБА_1 виділені та за ним визнано право власності на приміщення житлового будинку, надвірні будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки своїми діями відповідач продовжує чинити позивачу перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме виділеною йому в натурі частиною житлового будинку з надвірними будівлями, тому позивач вимушений звернутися до суду для захисту свого порушеного права з даним позовом, в якому також просив встановити йому безстроковий безоплатний земельний сервітут у вигляді безперешкодного проходу та проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці, яка належить відповідачу, до належної йому на праві приватної власності частини вказаного домоволодіння.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні ним права користування належною йому на праві приватної власності частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою:
АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу ОСОБА_1 до коридору
літ. «1-1», площею 1,8 кв.м; частини передпокою літ. «1-2», площею 8,9 кв.м; коридору літ. «1-9», площею 19,3 кв.м; кладової літ. «1-10» площею 1,1 кв.м, кладової літ. «1-11», площею 2,6 кв.м; житлової кімнати літ. «1-12», площею
17,8 кв.м; санітарного вузлу літ. «1-13», площею 4,5 кв.м; житлової кімнати
літ. «1-14», площею 19,9 кв.м; кладової літ. «1- 15», площею 3,5 кв.м; житлової кімнати літ. «1-16», площею 20,7 кв.м; кладової літ. «1-17», площею 3,5 кв.м; ганку літ. «а», площею 6,2 кв.м; погребу літ. «Г», площею 12,0 кв.м; воротам літ. «№ 2», площею 7,4 кв.м; Ѕ частини огорожі літ. «№ З», площею 99,65 кв.м; Ѕ частини замощення літ. «І», площею 14,65 кв.м, що відповідає 49/100 частині домоволодіння, та вигрібної ями літ. «№ 4» та вигрібної ями літ. «№ 5», які знаходяться у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору від задоволеної частини у розмірі 640,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю між сторонами спору, щодо поділу житлового будинку з надвірними будівлями, земельної ділянки по
АДРЕСА_1 , що вирішувалися в судовому порядку, оскільки сторони добровільно не дійшли згоди про їх поділ. Крім того вказано, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно від задоволеної частини по оплаті судового збору у розмірі 640,00 грн, питання розподілу судових витрат на правничу допомогу буде вирішено окремо.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня
2020 року, з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від
23 листопада 2020 року про виправлення описки в додатковому рішенні Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2020 року, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 8 800,00 грн та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 500,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем в заяві про уточнення позовних вимог міститься вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, а витрати на правову допомогу відповідача суд вважав підтвердженими на суму 16 160,00 грн і з врахуванням того, що позов задоволено частково, а саме 1 позовна вимога з 2 заявлених позовних вимог, тому 50 % витрат підлягають стягненню. З позивача на користь відповідача 8 800,00 грн, а з відповідача на користь позивача 2 500,00 грн. Ці витрати є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, фактичний час участі представника відповідача в судових засіданнях, а також доведеність заявлених вимог.
Постановою Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року апеляційні скарги адвоката Статівка О. Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , адвоката Рисенко В. М., який діє в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2020 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2020 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги адвоката Статівка О. Є., який діє в інтересах
ОСОБА_1 , адвоката Рисенко В. М., який діє в інтересах ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
15 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення сервітуту та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення сервітуту; скасувати додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2020 року в частині стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат та відмовити у задоволенні заяви
ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Посилається на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що встановлення земельного сервітуту є єдиним способом задоволення потреб позивача у праві безперешкодного користування земельною ділянкою, на якій розташовано належне йому на праві приватної власності нерухоме майно.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі
№ 682/2008/16-ц, постанові Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі
№ 338/158/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі
№ 922/1163/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи