Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 748/359/20
провадження № 61-8641св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: Міністерство оборони України, військова частина А 1815, Державна казначейська служба України,
третя особа Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року у складі судді Меженнікової С. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 травня
2021 рокуу складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернулися до суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини А 1815, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органів державної влади.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу села Златоустівка Донецької області загинув їх син, чоловік та батько ОСОБА_6, який на час своєї загибелі був мобілізованим військовослужбовцем в/ч В1688 (яка у подальшому змінила свою польову пошту) та приймав безпосередню участь в антитерористичній операції. У зв`язку зі встановленням зв`язку смерті
ОСОБА_6 із захистом Батьківщини, вони, як члени сім`ї загиблого ветерана війни, набули права на відповідний соціальний захист з боку держави, в тому числі на отримання одноразової грошової державної допомоги, передбаченої статтею
16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка була визначена та виплачена їм у червні 2019 року в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2015 року, а саме, в сумі 913 500,00 грн у рівних долях кожному.
Указували, що, незважаючи на гарантоване законом право на отримання указаної державної допомоги, для безпосереднього отримання грошових коштів вони були змушені відстоювати свої права в судовому порядку, оскаржувати рішення, дії та бездіяльність уповноважених посадових осіб військової частини та МОУ, а судові розгляди тривали з 2015 року до середини 2019 року, тобто, більше трьох з половиною років. У зв`язку з протиправними діяннями і рішеннями посадових осіб, довготривалими судовими процесами, пов`язаними з необхідністю їх оскаржувати, вони постійно перебували у стресовому стані та зазнавали моральних страждань через неодноразові намагання встановити істину у справі, вимагали від посадових осіб органів державної влади повно та об`єктивно з`ясувати дійсні обставини загибелі ОСОБА_6 . Їх глибокі душевні та моральні страждання пов`язані не лише із тяжкою втратою рідної людини, а й з необхідністю, всупереч нормам статті 3 Конституції України, постійної боротьби з власною державою за честь і гідність загиблого воїна. Завдану моральну шкоду оцінюють в 1 000 000,00 грн кожному.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, просили стягнути на користь кожного з них з Державного бюджету України по 1 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням та діями органів державної влади щодо їхнього загиблого сина, чоловіка та батька, ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня
2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 10 000,00 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння позивачам моральної шкоди з посиланням на те, що командиром військової частини був виданий незаконний наказ в частині визнання смерті військовослужбовця ОСОБА_6 непов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, а комісією МОУ було прийнято два незаконних рішення - щодо повернення документів позивачів на доопрацювання та щодо відмови в призначенні і виплаті позивачам одноразової грошової допомоги через загибель їхнього сина, чоловіка та батька. Також суд констатував, що позивачі зазнали моральної шкоди через допущену протиправну бездіяльність стосовно неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату допомоги, що було встановлено та доведено судами різних інстанцій та юрисдикцій.
Дійшовши висновку про стягнення на користь кожного з позивачів по 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, районний суд виходив із засад розумності та справедливості, врахував спричинені позивачам протягом значного часу душевні страждання та тривалість докладання ними додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, що завдавало психологічного напруження, розчарування та незручностей.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, МОУ залишено без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня
2020 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, МОУ без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
10 червня 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5,подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 травня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга, мотивована тим, що суди попередніх інстанції проігнорували положення статей 3, 8, 19, 21, 22 Конституції України, якими людина, її життя, права і свободи визначено найвищою соціальною цінністю, а діяльність держави через її органи влади та посадових осіб має бути спрямована на утвердження цих конституційних основ, сприяння реалізації прав та свобод людини і громадянина. Заявники вказують, що саме за цих умов судами було допущено неправильне застосування положень статей 23, 1167, 1173 ЦК України щодо визначення за предметом спору обсягу всіх незаконних рішень та вчиненні незаконних дій і бездіяльності, допущених органами влади та їх посадовими особами, обсягу завданих ними страждань, у зв?язку із чим суди неправильно звужено оцінювали розмір відшкодування завданої моральної шкоди.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
26 липня 2021 року МОУ через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 травня 2021 року та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Чернігівського районного суду Чернігівської області.
16 липня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_6 у період з 07 лютого по 22 лютого 2015 року, на підставі наказу командира в/ч В1688 від 05 лютого 2015 року № 26, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
23 лютого 2015 року відомості за фактом смерті ОСОБА_6 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050630000223 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
Згідно витягу з реєстру, ІНФОРМАЦІЯ_1, близько 20 год. 10 хв., у
с. Златоустівка, на території взводу спеціальних та ремонтних робіт невстановлені особи здійснили вбивство військовослужбовця ОСОБА_6, 1987 року народження, шляхом пострілу в область голови з автоматичної зброї, під час знаходження потерпілого біля закріпленого за ним у зв`язку із виконанням службових обов`язків автомобіля.
За фактом смерті старшого солдата ОСОБА_6, на підставі пункту 11 наказу командира в/ч В1688 від 23 лютого 2015 року № 38, було проведено службове розслідування, за результатами якого 27 лютого 2015 року був складений акт проведення службового розслідування.
На підставі вказаного акту командиром в/ч В1688 був виданий наказ про результати службового розслідування по факту смерті військовослужбовця від
27 лютого 2015 року № 132, відповідно до якого смерть водія-слюсаря взводу спеціальних робіт ремонтно-відновлювальної роти старшого солдата ОСОБА_6, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, вважається такою, що не пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого ОСОБА_6,
ОСОБА_3 - дружиною ОСОБА_6 ; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 - дітьми ОСОБА_6
10 березня 2015 року дружину загиблого старшого солдата ОСОБА_6 -
ОСОБА_3 було сповіщено про смерть чоловіка, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок пострілу із ручної вогнепальної зброї та пов`язана з виконання обов`язків військової служби.
09 червня 2016 року повнолітні позивачі, як члени сім`ї загиблого військовослужбовця, подали заяви про виплату їм одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що встановлено судовими рішеннями та не оспорюється сторонами.
Постановою слідчого СВ Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області від 27 червня 2915 року кримінальне провадження № 12015050630000223, внесене до ЄРДР 23 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 17 серпня 2016 року № 3559 поранення та причина смерті старшого солдата ОСОБА_6 пов`язані з проходженням військової служби.
30 вересня 2016 року при розгляді заяв позивачів про виплату їм одноразової грошової допомоги комісія МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців прийняла рішення, оформлене протоколом № 83, про необхідність повернення поданих на розгляд документів на доопрацювання, оскільки згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 24 лютого 2015 року № 75 смерть ОСОБА_6 настала внаслідок пострілу із ручної вогнепальної зброї, намір не визначений, а згідно з актом розслідування нещасного випадку в/ч В1688 від
27 лютого 2015 року старший солдат ОСОБА_6 пострілом в ліве око з особистої зброї заподіяв собі смерть.
Указане рішення комісії та результати службового розслідування у в/ч В1688 по факту смерті військовослужбовця ОСОБА_6, позивач ОСОБА_1 оскаржував у судовому порядку.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня
2017 року у справі № 825/2265/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ командира
в/ч В1688 від 27 лютого 2015 року № 132 в частині визнання смерті військовослужбовця ОСОБА_6, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, непов`язаною із виконанням обов`язків військової служби. Визнано протиправним рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, при МОУ, викладене у пункті 13 протоколу засідання № 83 від 30 вересня 2016 року. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня
2017 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року в частині розподілу судових витрат скасовано, а в решті постанову суду - залишено без змін.
Вважаючи, що МОУ допускає протиправну бездіяльність щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 у власних інтересах та в інтересах своїх дітей зверталися до суду.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність МОУ щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про виплату одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 та зобов`язано МОУ прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 . У задоволенні інших вимог відмовлено.
17 серпня 2018 року комісія МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи щодо призначення позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_6, прийняла рішення, оформлене протоколом
№ 85, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що у поданих документах відсутні докази на підтвердження того, що смерть ОСОБА_6 не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця № 2522 від 12 вересня 2018 року поранення та причина смерті ОСОБА_6 пов`язані із захистом Батьківщини, а причинний зв`язок смерті за протоколом засідання ЦВЛК від 17 серпня 2016 року № 3559 - відмінено.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня
2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, було визнано протиправним та скасовано рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, при МОУ, викладене у протоколі від 17 серпня 2018 року № 85, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 . Зобов`язано МОУ призначити та виплатити у рівних частинах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 1 частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як членам сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця в/ч ПП В1688 ОСОБА_6 під час виконання обов`язків військової служби.
З листа військового комісара Чернігівського ОТЦК та СП від 20 листопада
2019 року вбачається, що протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31 травня 2019 року № 67 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року було прийнято рішення про призначення позивачам одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2015 року, в сумі 913 500,00 грн у рівних долях кожному. У червні 2019 року, на підставі наказу військового комісара від 10 червня 2019 року № 474, позивачам виплачена одноразова грошова допомога в сумі
913 500,00 грн у рівних долях кожному на рахунки одержувачів.
На підставі наказу командира в/ч А1815 від 01 липня 2017 року № 1 з 01 липня 2017 року було анульоване умовне найменування в/ч ПП В1688 та надане умовне найменування в/ч А1815.
Звернувшись з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органів державної влади, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначали, що вони, як члени сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ветерана війни ОСОБА_6, набули права на отримання одноразової грошової державної допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка була визначена та виплачена їм лише у червні 2019 року в сумі 913 500,00 грн. Указували, що, незважаючи на гарантоване законом право на отримання грошової державної допомоги, для безпосереднього отримання грошових коштів вони більше чотирьох років були змушені відстоювати свої права в судовому порядку та захищати чесне ім`я загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 стосовно дійсних обставин його смерті, оскаржуючи рішення, дії та бездіяльність уповноважених посадових осіб військової частини та МОУ, що завдавало їм лише болю та неймовірних душевних страждань.