Постанова
Іменем України
20 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 127/27294/20
провадження № 61-16328св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Альфа-банк», державний реєстратор Комунального підприємства «Агентство адміністративних послуг» Козловський Микола Сергійович,
треті особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , орган опіки та піклування Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішин І. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
АТ «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Агентство адміністративних послуг» Козловського М. С., треті особи:
ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_2 в особі законного представника
ОСОБА_3 , орган опіки і піклування Вінницької міської ради, про визнання дій державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на квартиру протиправними, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову накладені ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2021 року у виді арешту квартири, що по АДРЕСА_1 , що належить АТ «Альфа-Банк».
Скасовано зустрічне забезпечення накладене ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2021 року у виді зобов?язання позивача ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок суду кошти в сумі 50 000,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2021 року залишено без руху.
Надано позивачеві строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Роз?яснено, що в іншому випадку скарга буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2021 року визнано неподаною і повернуто заявнику.
Ухвала суду мотивована тим, що після надання строку для усунення недоліків позивач у встановлений судом строк не усунула недоліки апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною, оскільки заявницю позбавлено права на доступ до суду. Заявниця вказує, що вона не була обізнана про необхідність подання заяви про продовження процесуального строку.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від
26 серпня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вінницького міського суду Вінницької області.
21 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
За частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України, відповідно до якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.