iplex360.Демо.Судові рішення

Постанова

Іменем України

14 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 644/2204/19

провадження № 61-10653св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харитонова Яна Михайлівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Прокуратури Харківської області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2020 року у складі судді Зябрової О. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування майна.

Позов мотивував тим, що місцевою прокуратурою № 3 під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні від 02 січня 2019 року № 42019221050000001 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, за фактом заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради.

Позивач зазначив, що 19 лютого 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Салигою Н. А. та 19 лютого 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану квартиру за № 39753395.

Згідно з пунктом 1 цього договору ОСОБА_3 (продавець) передала у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв. м, а ОСОБА_1 (покупець) прийняв її і сплатив за неї обумовлену грошову суму. Продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 165 052,00 грн.

Відповідно до пунктів 2, 6 договору квартира належить продавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності та продавець свідчив, що ця квартира на момент укладання цього договору не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає.

У договорі реєстраційний номер облікової картки платника податків продавця - ОСОБА_3 , зазначено НОМЕР_1 . Дані паспорту громадянина України, додані до договору: дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 , виданий Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області 11 серпня 2008 року.

Однак, згідно з інформацією Головного управління Державної міграційної служби у листі від 04 січня 2019 року за № 04-22-7-19, громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 14 грудня 2007 року у зв`язку зі смертю. Також зазначено, що ОСОБА_3 мала паспорт громадянина України, серії НОМЕР_3 , виданий 02 серпня 2002 року Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області.

Згідно з інформацією Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 18 січня 2019 року № 04-22-7-19, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 11 серпня 2008 року Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області, на ім`я ОСОБА_3 не видавався, а зазначений паспорт був виданий громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова.

Крім того, відповідно до інформації Головного управління ДФС у Харківській області від 16 січня 2019 року за № 1219/9/20-40-08-04-09, згідно з електронною базою даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків обласного рівня ГУ ДФС у Харківській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08 квітня 1999 року присвоєно номер НОМЕР_4 , який остання отримала 20 травня 2002 року у Східному управлінні ГУ ДФС у Харківській області та який закритий 20 травня 2008 року у зв`язку зі смертю останньої.

Згідно з базою даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків РНОКПП 2257013198 органами державної фіскальної служби України фізичним особам не присвоювався.

Відповідно до довідки від 09 січня 2018 року, виданої Відділом обліку та моніторингу інформації, про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована у спірній квартирі та знята з реєстрації 06 березня 2018 року у зв`язку зі смертю останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про смерть за № 18357 від 14 грудня 2007 року.

Відповідно до інформації Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 11 січня 2019 року за № 419/46-02-03, ОСОБА_3 перебувала на обліку і отримувала пенсію до грудня 2007 року включно. Виплата пенсії припинена у зв`язку із смертю останньої.

Четверта Харківська державна нотаріальна контора у листі від 18 січня 2019 року № 175/-1-16 повідомила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась 19 червня 1998 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . 19 червня 1998 року Харківською державною нотаріальною конторою № 4 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 2-2939 на 1/2 частку вищевказаної квартири.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 18 січня 2019 року за № 54797917, після смерті ОСОБА_3 спадщина не відкривалась.

Позивач зазначав, що одним з документів, на підставі яких оформлено договір купівлі-продажу спірної квартири від 19 лютого 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , є довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку від 12 лютого 2018 року, яка видана начальником дільниці № 49 Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс») ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, КП «Жилкомсервіс» у листі від 31 січня 2019 року № 1017/2/07-05 стверджує, що дільницею № 49 Індустріального району КП «Жилкомсервіс» довідка на ім`я ОСОБА_3 від 12 лютого 2018 року не видавалась.

Позивач зазначав, що 15 березня 2018 року ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитоновою Я. М. та за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану квартиру 15 березня 2018 року за номером 40134839.

Позивач вважав, що ОСОБА_3 не могла вчиняти цивільні правочини, у тому числі щодо відчуження нерухомого майна, з підстав припинення її цивільної правоздатності у порядку, передбаченому статтею 25 ЦК України.

Також зазначив, що рішенням від 19 січня 2015 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, яке залишив без змін ухвалою від 14 січня 2016 року Харківський апеляційний суд, у справі № 644/10630/14-ц задовольнив вимоги Харківської міської ради, зацікавлена особа - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна міськради, визнав відумерлою спадщину та передав у комунальну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення суду першої інстанції, рішенням 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання за № 1865/15 від 25 лютого 2015 року «Про комунальну власність м. Харкова» спірну квартиру прийнято до комунальної власності м. Харкова.

Однак, всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Харківською міською радою з моменту отримання вищевказаного рішення від 19 січня 2015 року, до вчинення спірних договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , право власності на вказаний об`єкт нерухомості у встановленому порядку так і не було зареєстровано, відповідні відомості до Державного реєстру прав Харківською міською радою не внесені.

Позивач вважав, що вказаний об`єкт нерухомості - спірна квартира належить територіальній громаді м. Харкова та в розумінні ЦК України вибула з володіння Харківської міської ради, органу, уповноваженого розпоряджатися вказаним майном, не з її волі іншим шляхом, у зв`язку з чим саме Харківська міська рада є належним позивачем у справі.

Виходячи з правової природи відумерлості спадщини, підставою для проведення державної реєстрації права власності на спадкове майно є відповідне судове рішення, прийняте після спливу встановленого законом річного строку. Однак, проведення такої реєстрації на даний час унеможливлюється наявністю в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на це майно за ОСОБА_2 , що в свою чергу, зумовлює спір про право власності.

Позивач просив суд:

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 19 лютого 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Салигою Н. А. за № 181;

скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Салиги Н. А. від 19 лютого 2018 року № 39753395 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитоновою Я. М. № 905;

скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитонової Я. М. від 15 березня 2018 року № 40134839 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;

витребувати квартиру АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради та стягнути з відповідачів судовий збір.

Ухвалою від 07 листопада 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова залучив до участі у справі Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харитонову Я. М., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Салигу Н. А. як третіх осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 10 лютого 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у позові відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що при посвідченні договору купівлі-продажу від 19 лютого 2018 року приватним нотаріусом особу сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_3 квартири перевірено. При цьому суд врахував, що в провадженні правоохоронних органів перебуває кримінальне провадження від 02 січня 2019 року № 42019221050000001 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, за фактом заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , однак суду не надані матеріали кримінального провадження, не надано результатів розслідування за цим кримінальним провадженням.

Щодо позовних вимог прокуратури про скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності, то такі вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірної квартири, а тому також не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про витребування квартири від добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, суд першої інстанції дійшов висновку, що добросовісне придбання згідно зі статтею 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація). ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрований та проживає у зазначеній квартирі, утримує її, сплачує комунальні послуги.

Після рішення суду від 19 січня 2015 року про визнання спадщини ОСОБА_3 відумерлою, Харківська міська рада не скористалася правом державної реєстрації права власності спірної квартири у встановленому законом порядку, на час розгляду справи та ухвалення рішення спірна квартира належала та належить ОСОБА_2 , право власності на яку зареєстровано у встановленому законом порядку, реєстрація права власності не скасована, представниками позивача не було надано даних про те, що територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради є власником спірної квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 18 червня 2020 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу заступника залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що задоволення позовних вимог за первісним позовом про витребування спірної квартири у ОСОБА_2 , який є добросовісним набувачем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на нього буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Апеляційна скарга містить викладення фактичних обставин справи, які дійсно мали місце, але ці обставини не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову про витребування майна. Наслідки, які можуть виникнути у разі задоволення позову для відповідача не є співмірними з метою захисту прав Харківської міської ради, яка, в свою чергу, не вживала своєчасно заходів на збереження за собою відумерлої спадщини. Власник квартири померла в 2007 році, а з позовом про визнання спадщини відумерлою Харківська міська рада звернулась лише в 2015 році. Договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено в 2018 році.

Добросовісний набувач не може відповідати за бездіяльність влади. Факт незаконного відчуження не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, але є підставою для відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, Прокуратура Харківської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 16 вересня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою від 22 грудня 2021 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження Прокуратура Харківської області зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статей 25, 203, 215, 317, 319, 328, 346, 388 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 761/17142/15-ц, постановах Верховного Суду України: від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-619цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки доказам припинення цивільної працездатності ОСОБА_3 відповідно до статті 25 ЦК України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а спірний договір купівлі-продажу укладений 19 лютого 2018 року;

суди не взяли до уваги факт виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 січня 2015 року у справі № 644/10630/14-ц шляхом прийняття Харківською міською радою рішення 39 сесії 6 скликання від 25 лютого 2015 року № 1865/15 «Про комунальну власність м. Харкова», яким квартиру АДРЕСА_1 прийнято до комунальної власності м. Харкова. Таким чином, вказаний об`єкт нерухомості - спірна квартира належить на праві власності територіальній громаді м. Харкова. Не вчинення власником нерухомого майна дії щодо його реєстрації не є підставою для припинення права власності на таке майно відповідно до статті 346 ЦК України. Закон не визначає строки реєстрації права власності на нерухоме майно;

про неправомірність дій щодо незаконного відчуження спірної квартири, що належить територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, свідчить також те, що спірну квартири перепродано ОСОБА_1 15 березня 2018 року, тобто майже через місяць після її придбання у ОСОБА_3 ;

належне ОСОБА_3 на праві власності майно, яке визнано рішенням суду відумерлою спадщиною, вибуло поза волею територіальної громади м. Харкова, а тому спірна квартира підлягає витребуванню в добросовісного набувача на користь територіальної громади відповідно до статті 388 ЦК України;

встановлений статтею 388 ЦК України механізм витребування власником майна у добросовісного набувача не може розглядатися як протиправне позбавлення права власності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідної практики Європейського суду з прав людини, оскільки випадки та умови такого витребування обмежені національним законодавством;

позбавлення набувача майна шляхом визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує суспільний та публічний інтерес, ґрунтується на розумних підставах.

У жовтні 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що 19 лютого 2018 року ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) уклали договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А., зареєстрований в реєстрі за № 181.

За умовами договору ОСОБА_3 (продавець) передала у власність ОСОБА_1 (покупець) однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв. м, житловою площею 19,8 кв. м, а ОСОБА_1 (покупець) прийняв її і сплатив за неї обумовлену грошову суму. Згідно з пунктом 3 договору продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 165 052,00 грн (а. с. 30 т. 2).

Відповідно до пунктів 2, 6 договору квартира належить продавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності таким чином: Ѕ частина належить, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду від 02 лютого 1995 року, за реєстраційним № 7-95-48284, свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 02 лютого 1995 року № 2675, зареєстроване у Державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації 09 лютого 1995 року та записано у реєстрову книгу за № П-7-6051; Ѕ частина належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою 19 червня 1998 року за реєстровим № 2-2939, спадкова справа № 365/98, зареєстрованого у Державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації 22 липня 1998 року та записано у реєстрову книгу за № п-7-6051.

Продавець свідчить, що згадана квартира на момент укладання цього договору не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає, завдатків за цю квартиру від інших осіб не має, як юридична адреса не використовується та як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесена.

Особу сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 перевірено.

ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_6 )15 березня 2018 року уклали договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитоновою Я. М. № 905.

Згідно з пунктом 1 цього договору, ОСОБА_1 (продавець) передав, а ОСОБА_2 (покупець) прийняв у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв. м. Продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 159 413,00 грн. Особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, належність квартири ОСОБА_1 перевірено (а. с. 26 т. 1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за № 40134839 від 15 березня 2018 року за ОСОБА_2 на праві приватної власності (а. с. 36-37 т. 1).

Громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 02 серпня 2002 року Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , 14 грудня 2007 року у зв`язку зі смертю (лист Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 04 січня 2019 року за № 04-22-7-19, а. с. 15 т. 1).

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області повідомило, що згідно з електронною базою даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків обласного рівня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08 квітня 1999 року присвоювався номер НОМЕР_7 , який остання отримала 20 травня 2002 року у Східному управлінні ГУ ДФС у Харківській області, закритий 20 травня 2008 року у зв`язку зі смертю останньої. У центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків немає фізичної особи під реєстраційним номером 2257013198 (а. с. 16 т. 1).

Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у довідці від 09 січня 2018 рок зазначив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та знята з реєстрації 06 березня 2018 року у зв`язку зі смертю (а. с. 17 т. 1).

Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області у листі від 10 січня 2019 року № 297/15.1-04-05 повідомив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про смерть за № 18357 від 14 грудня 2007 року (а. с. 18-20 т. 1).

ОСОБА_3 перебувала на обліку і отримувала пенсію до грудня 2007 року включно. Виплата пенсії припинена у зв`язку із смертю пенсіонерки (лист Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 11 січня 2019 року № 419/46-02-03).

Четверта Харківська державна нотаріальна контора у листі від 18 січня 2019 року № 175/-1-16 повідомила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась 19 червня 1998 року до вказаної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

У червні 1998 року Четверта Харківська державна нотаріальна контора ОСОБА_3 видала свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 2-2939 на Ѕ частку вищевказаної квартири (а. с. 22 т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 18 січня 2019 року № 54797917 після смерті ОСОБА_3 спадщина не відкривалась (а. с. 23 т. 1).

З довідок про реєстрацію місця проживання особи від 10 квітня 2018 року та 30 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 10 квітня 2018 року та 30 липня 2019 року відповідно (а. с. 119-120 т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

................

Перейти до повного тексту