Постанова
Іменем України
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 739/188/19
провадження № 61-20754св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Новгород-Сіверського районного нотаріального округу Чернігівської області Шик Альона Леонідівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костюченка Владислава Костянтиновича на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Новгород-Сіверського районного нотаріального округу Чернігівської області (далі - Новгород-Сіверський РНО) Шик А. Л., про визнання недійсною відмови від обов`язкової частки у спадщині, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно. За життя, а саме 03 січня 2013 року, ОСОБА_3 склав заповіт, за яким заповів усе своє майно онуці ОСОБА_2 . На момент смерті чоловіка вона була непрацездатною, а тому, незалежно від змісту заповіту, має право на обов`язкову частку у спадщині. На початку лютого 2017 року до неї додому прийшла мати відповідача разом з невідомим чоловіком, якого представила нотаріусом чи помічником нотаріуса. Вказані особи запропонували їй поставити свій підпис у документі, зміст якого не оголосили, при цьому пояснили, що така процедура необхідна для оформлення та отримання нею спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 . Через вади зору вона не мала змоги прочитати наданий їй документ, однак підписала його, вважаючи, що вказані дії вчиняються в її інтересах. В подальшому вона дізналася, що в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті її чоловіка, міститься підписана нею заява від 08 лютого 2017 року про відмову від обов`язкової частки у спадщині. Проте 08 лютого 2017 року вона не спілкувалася з приватним нотаріусом Шик А. Л. і не подавала вищезгаданої заяви. Вважає, що відмова від прийняття обов`язкової частки у спадщині вчинена проти її справжньої волі під впливом помилки щодо справжньої природи правочину. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсною її відмову від обов`язкової частки у спадщині (заява від 08 лютого 2017 року, зареєстрована у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 141), що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2020 року у складі судді Чепурка В. В. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довела, що в момент підписання нею заяви про відмову від обов`язкової частки у спадщині з її боку мала місце помилка щодо природи правочину. Як зі змісту заяви, так і з письмових пояснень приватного нотаріусавбачається, що позивачу було роз`яснено, від чого саме вона відмовляється, наслідки такої відмови та строки її відкликання. Однак лише на початку вересня 2018 року, тобто після спливу одного року та семи місяців з дня підписання заяви, позивач звернулася до приватного нотаріуса з метою відкликання відмови від обов`язкової частки у спадщині, мотивуючи це, серед іншого, тим, що вона посварилася зі своєю невісткою та онукою (відповідачем). Посилання ОСОБА_1 на те, що заява про відмову від спадщини була складена та підписана за місцем її проживання, а не в нотаріальній конторі, є неспроможним, так як не підтверджене належними та допустимими доказами. Доводи позивача про те, що через похилий вік та вади зору вона не могла прочитати підписану нею заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині, і, відповідно, не була ознайомлена з її змістом, не заслуговують на увагу, оскільки наявні в матеріалах справи докази не свідчать, що за існуючої проблеми із зором ОСОБА_1 взагалі неспроможна була самостійно читати та писати.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костюченко В. К. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 239 ЦПК України у подібних правовідносинах. Через захворювання на катаракту обох очей ОСОБА_1 не могла самостійно прочитати підписану нею заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині, і, відповідно, не була ознайомлена з її змістом. Відмовляючи в задоволенні клопотання про виклик та допит експерта для надання роз`яснення щодо його висновку, апеляційний суд допустив порушення вимог статті 239 ЦПК України.
В січні 2022 року представник приватного нотаріуса Новгород-Сіверського РНО Шик А. Л. - адвокат Радченко О. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області.
06 січня 2022 року справа № 739/188/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно.
03 січня 2013 року ОСОБА_3 заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що за законом він буде мати право, своїй онуці ОСОБА_2 . Його заповіт посвідчений державним нотаріусом Новгород-Сіверської районної державної нотаріальної контори Шик А. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 2.
В матеріалах спадкової справи № 77/2017, заведеної 08 лютого 2017 року приватним нотаріусом Новгород-Сіверського РНО Шик А. Л. після смерті ОСОБА_3 , міститься заява ОСОБА_1 , справжність підпису якої підтверджена названим нотаріусом, від 08 лютого 2017 року про відмову від обов`язкової частки у спадщині її чоловіка. У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 без застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею відмовляється від обов`язкової частки у спадщині і що зміст заяви їй зрозумілий, прочитаний нею і підписаний; також нотаріусом роз`яснено, що ця заява може бути нею відкликана протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Шик А. Л. із заявою про відкликання своєї відмови від прийняття обов`язкової частки у спадщині, однак через закінчення шестимісячного строку, встановленого для її прийняття, заява була залишена без задоволення.
В подальшому позивач подала до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області скаргу на дії приватного нотаріуса Новгород-Сіверського РНО Шик А. Л., за результатами розгляду якої не встановлено будь-яких порушень з боку названого нотаріуса.
23 жовтня 2018 року приватний нотаріус Шик А. Л. видала на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 з огляду на те, що вказане домоволодіння було набуте нею та її померлим чоловіком під час шлюбу, а отже, належало їм на праві спільної сумісної власності.
Цього ж дня, 23 жовтня 2018 року, приватний нотаріус видала на ім`я спадкоємця за заповітом майна померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтва про право на спадщину, до складу якої увійшли належні спадкодавцю 1/2 частина вищезгаданого домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0700 га, кадастровий номер 7423610000:00:003:0019, розташована за цією ж адресою.
Довідкою Комунального підприємства «Новгород-Сіверська центральна районна лікарня імені І. В. Буяльського» від 13 грудня 2018 року підтверджується, що погіршення зору в ОСОБА_1 спостерігалося з 1983 року, і, не дивлячись на лікування, вона поступово втрачала зір. 04 червня 2014 року позивач була на прийомі у лікаря-офтальмолога, гострота її зору на праве око становила 0,01, на ліве - 0,1. Станом на 29 серпня 2018 року гострота зору залишалася такою ж і не коригувалася.
У висновку експерта Комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 04 червня 2021 року № 245, складеному на виконання ухвали Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року про призначення судово-медичної експертизи, зазначено, що оскільки в наданій на експертизу медичній документації відсутні відомості про стан зору ОСОБА_1 в період з 04 серпня 2014 року по 26 вересня 2018 року, то однозначно стверджувати або заперечувати про можливість читання нею «тексту заяви від 08 лютого 2017 року про відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті чоловіка, адресованої приватному нотаріусу Новгород-Сіверського РНО Шик А. Л., за допомогою оптичних приладів для корекції зору або без допомоги таких приладів, станом на 08 лютого 2017 року» не є можливим.
Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.