Постанова
Іменем України
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 757/27567/21-ц
провадження № 61-18663св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - ОСОБА_3 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кацики Ірини Юріївни на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 рокуу складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2021 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, посилаючись на те, що з 30 липня 2004 року вона перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2013 року.Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 продовжує здійснювати стосовно неї та їх меншої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психологічне насильство, яке проявлялося у постійних словесних образах, нецензурній лайці, приниженні, погрозах фізичною розправою, залякуванні тощо. При цьому, починаючи з травня 2019 року мало не щодня від колишнього чоловіка на її телефонний номер надходять повідомлення погрозливого змісту. Вона переконана, що існує реальна загроза продовження домашнього насильства щодо неї і дочки з боку ОСОБА_3 та існують ризики настання більш тяжких наслідків для їх психічного, а можливо й фізичного здоров`я. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 , заборонивши йому: наближатися ближче, ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; особисто і через третіх осіб розшукувати і переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; вести листування, телефонні переговори або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року у складі судді Ільєвої Т. Г. заяву задоволено. Видано обмежувальний припис, яким протягом шести місяців, а саме з 01 червня по 01 грудня 2021 року заборонено ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю села Грудки Камінь-Каширського району Волинської області, адреса місця проживання якого: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) наближатися ближче, ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина США № НОМЕР_3 , виданий 02 грудня 2017 року Державним департаментом США). Заборонено ОСОБА_3 особистого і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними. Заборонено ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 вчиняює дії, які в розумінні вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» свідчать про наявність психологічного насильства стосовно заявника та її дочки ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Однак надані ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених вимог докази свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між колишнім подружжям з приводу майна та не підтверджують безумовно факту вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства стосовно заявника і неповнолітньої дочки, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника з дитиною, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кацика І. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 червня 2021 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказала, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі № 159/4550/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 336/5627/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також представник ОСОБА_1 - адвокат Кацика І. Ю. зазначила, що апеляційний суд: 1) не дослідив зібрані у справі докази; 2) необґрунтовано відхилив клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задля можливості надання пояснень неповнолітньою дитиною; 3) встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі нічим не підтверджених пояснень заінтересованої особи, тобто недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Скріншоти телефонних повідомлень є належним підтвердженням здійснення особою психологічного або фізичного насильства.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва.
20 січня 2022 року справа № 757/27567/21-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 30 липня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2013 року. В період шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_2 .
01 січня 2020 року адвокат Іщук Є. М. в інтересах ОСОБА_1 подав до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві заяву-повідомлення про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 189 (вимагання з погрозою вбивства), частиною першою статті 129 Кримінального кодексу України (погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози).
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року у справі № 759/12219/20 зобов`язано уповноважених осіб Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про вчинення кримінального правопорушення, викладені у вищезгаданій заяві.
У висновку психологічного обстеження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 18 квітня 2021 року зазначено, що її психоемоційний стан є вкрай тривожним, причиною чого став психологічний тиск та агресія з боку колишнього чоловіка ОСОБА_3 , який надсилає загрозливі сповіщення та періодично з`являється під вікнами офісу. Іншим джерелом сильних страхів ОСОБА_1 є погрози кривдника у бік доньки ОСОБА_2 . Тривога за свою безпеку та безпеку дитини через агресивну поведінку ОСОБА_3 викликає напади панічних страхів у ОСОБА_1 та провокує психосоматичні прояви.
Згідно з висновком психологічного обстеження ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 29 квітня 2021 року будь-які спогади про батька викликають у ОСОБА_2 прояви нервового напруження; зустріч доньки з батьком очно або у телефонному режимі є небезпечною для її психоемоційного стану. Зокрема ОСОБА_2 була свідком психологічного та фізичного насилля батька ОСОБА_3 над матір`ю ОСОБА_1 , внаслідок чого має стійке хвилювання за життя та здоров`я своєї мами, власну безпеку.
Апеляційним судом також встановлено, що звертаючись із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалася на те, що відносно неї та її дочки зі сторони ОСОБА_3 вчиняється психологічне насильство, яке проявляється в отриманні нею на мобільний телефон погроз наступного змісту: «Чому гроші не переслала?», «ОСОБА_1 не балуйся», « Моя умова 2 $ і я не чіпаю», «ставлю в стойло», «Тобі та твоїй доньці це просто так не минеться. Все втратите і здоров`я також. Кровавими сльозами заплачите, от побачиш, і ніхто тобі не допоможе. Ви дуже пошкодуєте, будете стояти на колінах».
Разом з тим з наданих заявником скріншотів з мобільного додатку Viber не вбачається, що вищевказана переписка відбувалася саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (з їх мобільних телефонів). При цьому, проаналізувавши зміст фраз, лексику та характер використання мовних засобів, які застосовані у переписці, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що між особами, які ведуть переписку, існують особисті неприязні відносини та конфліктні ситуації з приводу грошових коштів.
Крім того, висновки психолога апеляційний суд вважав такими, що не підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо колишньої дружини ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_2 , з огляду на те, що ці висновки свідчать лише про наявність тривалих конфліктних відносин між колишнім подружжям, а також - про негативне ставлення дитини до батька, небажання спілкуватися і зустрічатися з ним, що не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.