ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 922/1045/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-В"
на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Пелипенко Н.М., судді: Барбашова С.В., Істоміна О.А.) від 11.11.2021
та рішення Господарського суду Харківської області (суддя - Ольшанченко В.І.) від 04.08.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-В"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" - ОСОБА_2
про визнання недійсним договору
Учасники справи:
представник позивача - Руденко А.С., адвокат,
представник відповідача-1 - Розумовський О.С., адвокат,
представник відповідача-2 - не з`явився.
представник третьої особи-1 - Мирний Є.М., адвокат,
представник третьої особи-2 - Яценко А.О., адвокат.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 24.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив-В" (далі - Позивач) подало позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 3-го поверху № 14 загальною площею 52,7 кв. м в нежитловій будівлі літ "А-8" по вул. Чернишевського, 13 в місті Харкові, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 546460963101 (далі - Приміщення), укладеного 06.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" (далі - Відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімсен" (далі - Відповідач-2) та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А.В., реєстровий № 2 (далі - Договір).
1.2. У позовній заяві Позивач стверджує, що Договір був укладений Відповіачем-1 з пов`язаною особою (Відповідачем-2) задля виведення відчуженого майна (Приміщення) з власності Відповідача-1 з метою ухилення від звернення стягнення на Приміщення з боку кредиторів Відповідача-1, одним з яких є Позивач.
1.3. Позовна заява мотивована тим, що оспорюваний правочин є фіктивним, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, на що вказує зокрема те, що за Договором Відповідач-2 ухилився від здійснення оплати за Договором, Відповідач-1 не вимагав від Відповідача-2 цієї оплати та не вчинив інших дій з метою стягнення вартості проданого майна за Договором, через що Відповідач-1 мав намір уникнути звернення стягнення на майно та грошові кошти, як оплату за це майно, в рахунок погашення заборгованості перед кредиторами Відповідача-1, і обидві сторони діяли з умислом, що згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору недійсним.
1.4. 29.06.2021 ОСОБА_2 (далі - Третя особа-2) та 03.08.2021 - ОСОБА_1 (далі - Третя особа -1) в поясненнях щодо позову заявили про застосування позовної давності у спірних правовідносинах та просили у зв`язку із цим відмовити у позові.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 04.08.2021 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення (залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021) про відмову в позові.
2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для визнання недійсним Договору через недоведення порушення майнових прав Позивача оспорюваним правочином, безпідставним поставленням під сумнів остаточних судових рішень в інших справах, в яких предметом спору за позовами інших осіб також був Договір, а у задоволенні вимог цих осіб про визнання його недійсним відмовлено.
При цьому суд першої інстанції, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" - ОСОБА_2 (далі - Третя особа-2) про застосування позовної давності до спірних правовідносин, вказав на пропуск Позивачем цього строку при зверненні із позовом у цій справі, незазначення ним поважних причин пропуску цього строку, однак про відхилення заяви про застосування позовної давності через необґрунтованість позовних вимог.
2.3. Погодившись загалом з наведеними висновками, апеляційний суд уточнив мотиви рішення в частині позовної давності, вказавши, що цей строк не застосовується у спірних правовідносин через недоведення порушених прав Позивача у спірних правовідносинах.
Апеляційний суд також уточнив рішення, вказавши на відсутність підстав для розгляду спору у межах провадження у справі № 922/2738/21 про банкрутство Відповідача-1, порушеної за заявою Позивача ухвалою суду від 12.08.2021, тобто після звернення із позовом у цій справі в березні 2021 року, а, відповідно, і про відсутність підстав застосовувати правила недійсності правочину, що визначені Кодексом України з процедур банкрутства.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 834360 Відповідачу-1 на праві власності належало Приміщення.
3.2. 06.01.2015 між Відповідачем-1 (далі - продавець) та Відповідачем-2 (далі - покупець) було укладено Договір, який з боку Відповідача-1 підписаний директором Рудневим Володимиром Борисович, а з боку Відповідача-2 - директором Батюком Геннадієм Олексійовичем .
Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець передає у власність покупця Приміщення на умовах цього договору, а покупець набуває у власність та зобов`язується сплатити оговорену грошову суму.
Згідно з пунктом 2.1 Договору продаж нежитлового приміщення, визначеного пунктом 1.1 розділу 1 цього договору, вчиняється за ціною 347 735 грн 41 коп., у тому числі ПДВ 20%, які покупець зобов`язується сплатити на розрахунковий рахунок продавця за згодою сторін до 06.06.2015.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передача вказаного приміщення продавцем у користування покупця та прийняття покупцем відбувається шляхом підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення, що підписується уповноваженими на це представниками сторін упродовж 3 днів після підписання цього договору.
3.3. 23.02.2016 між Відповідачем-2, як продавцем, та Третьою особою-2 - ОСОБА_2, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А.В. за реєстровим № 1763, за яким продавець продав, а покупець придбав Приміщення.
3.4. 10.11.2016 між Третьою особою-2, як продавцем, та Третьою особою-1 - ОСОБА_1, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., за умовами якого продавець передав у власність покупця спірне нежитлове приміщення.
3.5. 15.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта сучасні технології" (первісний кредитор), в особі директора Єфімова Олександра Івановича, Позивачем (новий кредитор), в особі директора Стеблиненко Ганни Володимирівни, та Відповідачем-1 (боржник), в особі директора Розумовського Олександра Сергійовича, був укладений договір про відступлення права вимоги №15/12-16 від 15.12.2016 (надалі - Договір про відступлення права вимоги).
Відповідно до пункту 1.1 Договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги до боржника за договором № 261112 від 26.11.2012 та додатковою угодою № 1 від 01.02.2013, укладеними між первісним кредитором та боржником в обсягах та умовах, що існують на момент укладання цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору про відступлення права вимоги розмір заборгованості боржника, права вимоги до якого відступаються згідно з цим договором, складає 569 174 грн 92 коп.
Відповідно до пункту 1.3 Договору про відступлення права вимоги підстави виникнення і сума, зазначеного у пункті 1.2 договору права вимоги до боржника, а також стан взаємовідносин первісного кредитора і боржника на момент підписання цього договору підтверджується:
2.1.1. договором № 261112 від 26.11.2012;
2.1.2. специфікацією №1 від 26.11.2012 до договору №261112 від 26.11.2012;
2.1.3. додатковою угодою №1 від 01.02.2013 до договору №261112 від 26.11.2012;
2.1.4. актом приймання-передачі від 04.02.2013;
2.1.5. актом виконаних робіт від 09.02.2013;
2.1.6. рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 по справі №910/21810/13 з мокрою печаткою;
2.1.7. наказом Господарського суду м. Києва про примусове виконання рішення від 08.05.2015 у справі №910/21810/13;
2.1.8. постановою Київського апеляційного суду від 04.02.2016 по справі №910/21810/13;
2.1.9. наказом Господарського суду м. Києва про примусове виконання рішення від 22.02.2016 у справі №910/21810/13;
2.1.10. постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №50877043 від 11.04.2016.
2.1.11. постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №50878637 від 11.04.2016.
2.1.12. постановою про передачу зведеного виконавчого провадження від 08.09.2016.
2.1.13. постановою про передачу матеріалів виконавчого провадження ВП №50877043 від 12.09.2016;
2.1.14. постановою про передачу матеріалів виконавчого провадження ВП №50877637 від 12.09.2016;
2.1.15. постановою про прийняття до виконання виконавчого провадження ВП 50877043 від 14.09.2016;
2.1.16. постановою про прийняття до виконання виконавчого провадження ВП 50877637 від 14.09.2016;
2.1.17. інші документи та інформацію, яку первісний кредитор вважатиме за необхідне передати новому кредитору для виконання умов цього договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору про відступлення права вимоги за передане право вимоги до боржника за договором № 261112 від 26.11.2012 та додатковою угодою № 1 до нього від 01.02.2013 новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в гривнях, що еквівалентна 14 000 (чотирнадцять тисяч Євро 00 центів) згідно з офіційним курсом НБУ на дату здійснення платежу за даним договором.
Відповідно до пункту 4.2 договору про відступлення права вимоги під час передачі документів, новий кредитор та первісний кредитор підписують акт прийому передачі документів, який є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 4.3 договору про відступлення права вимоги з дати підписання акту прийому-передачі документів новий кредитор стає кредитором боржника в розмірі вимог, зазначених в пункті 1.2 цього договору, тобто набуває всі права кредитора передбачені чинним законодавством щодо боржника, а попередній кредитор ці права втрачає.
Відповідно до пункту 4.4 договору про відступлення права вимоги про заміну кредитора сторони цього договору повідомляють Господарський суд м. Києва і клопочуть про заміну стягувача у виконавчому провадженні у строк, що не перевищує трьох днів з моменту підписання акту прийому-передачі документів.
3.6. Оспорюваний договір купівлі-продажу був предметом розгляду в господарських судах.
Верховний Суд постановою від 10.01.2019 по справі №910/17529/17 за позовом Відповідача-1 до Відповідача-2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Дегтярьової Ангеліни Володимирівни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Повного товариства "Ломбард "Надія" Письменна Н.Є. і компанія"; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_1, про визнання Договору недійсним відмовив повністю позивачу у позові.
Під час розгляду справи №910/17529/17 Верховний Суд дійшов висновку, що позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, поданий позивачем, який є стороною цього правочину, що за його ж твердженням було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на нерухоме майно, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила.
Північний апеляційний суд постановою від 17.11.2020 у справі №910/18872/19 у задоволенні позову ОСОБА_7 (новий учасник Відповідача-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" (попередній учасник Відповідача-1) до Відповідача-1 та Відповідача-2 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьової Ангеліни Володимирівни, ОСОБА_1, Повного товариства "Ломбард "Надія" Письменна Н.Є. і Компанія" про визнання договору недійсним відмовив повністю.
Північний апеляційний суд, як підстави для відмови в позові зазначив, що Договір від 06.01.2015, укладений між відповідачами, жодним чином не міг порушити корпоративні права та інтереси ОСОБА_7, яких вона набула лише 12.10.2016, та відповідно, не міг завдати останній жодних збитків, ураховуючи також, що набуваючи корпоративні права Відповідача-1, ОСОБА_7 була обізнана щодо господарської діяльності товариства, про його фінансовий стан та реальну вартість набутої частки корпоративних прав.
3.7. Позивач не навів суду поважних причин пропуску позовної давності та не просить поновити його.
3.8. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2738/21 за заявою ініціюючого кредитора - Позивача відкрито провадження у справі про банкрутство Відповідача-1; визнано грошові вимоги Позивача в сумі 569 174 грн 92 коп. за договором про відступлення права вимоги від 15.12.2016 № 15/12-16 та 22700 грн судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка О.А.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 залишено без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/2738/21.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 06.12.2021 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2021 і прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, відмовивши у вимогах про визнання Договору недійсним, не надали жодної оцінки спірному правочину як фіктивному, укладеному на шкоду Позивача як кредитора відчужувача майна за спірним договором - Відповідача-1, у контексті застосування положень частини шостої статті 3, статті 13, та статті 234 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду про застосування цих норм права, що викладені в постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16ц, та які неодноразово враховувались Верховним Судом при ухвалені рішень у подібних правовідносинах: постанова від 27.07.2021 у справі 910/9177/20, від 15.07.2021 у справі №927/531/18.
При цьому, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведення порушеного права Позивача у спірних правовідносинах, керуючись обставинами відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідача-1 за заявою Позивача та визнання кредиторських вимог ухвалою від 12.08.2021 - після вчинення оспорюваного правочину з відчуження майна Відповідача-1 06.01.2015, оскільки апеляційний суд не застосував положення частини 1 статті 514 Цивільного кодексу України, за умовами якого Позивач набув статус кредитора Відповідача-1 не у зв`язку зі справою про банкрутство, а як новий кредитор, в силу договору про відступлення права вимоги № 15/2-16 від 15.12.2016 за зобов`язаннями Відповідача-1 згідно з договором від 26.11.2012, сума яких стягнута згідно з рішенням від 28.04.2015, виданим наказом, що пред`явлений до виконання.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Згідно з аргументами Третьої особи-2 у відзиві на касаційну скаргу учасник в цілому погоджується із висновками та мотивами в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи, що обіг коштів між відповідачами та сума депозитів Відповідача-1 на рахунках в установах банка в період укладення оспорюваного правочину спростовує його фраудаторний та фіктивний характер; особа Позивача, згідно з матеріалами кримінальних проваджень, брала участь у недобросовісних діях з погіршення майнового стану Відповіача-2; скаржник не враховує відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення боргу з Відповідача-1 та набуття Позивачем права вимоги за договором уступки права вимоги після укладення Договору.
6.2. Згідно з аргументами відповідачів у відзивах на касаційну скаргу ці учасники підтримали в цілому аргументи в касаційній скарзі, наголосивши при цьому на допущених судом першої інстанції процесуальних порушеннях, оскільки при розгляді справи по суті та ухваленні оскаржуваного рішення 04.08.2021, яке ухвалено без належного повідомлення відповідачів про проведення в цей день судового засідання у справі, не було ураховано їх позицію у цій справі, у зв`язку із чим справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Касаційне провадження
7.1. Суд відхиляє подане 15.02.2022 Третьою особою-1 та підтримане її представником в судовому засіданні 15.02.2022 клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, яке мотивоване неподібністю правовідносин у цій справі з правовідносинами у справах, на висновки Верховного Суду в постановах щодо застосування норм права в яких послався скаржник (№369/11268/16-ц, №910/9177/20, №927/531/18), оскільки Третя особа-1 помиляється щодо критеріїв подібності правовідносин у розумінні наведеної норми.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник в касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Натомість, наведена Третьою особою-1 в клопотанні про закриття касаційного провадження у цій справі правова позиція щодо критеріїв подібності правовідносин (згідно з якою під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин: постанови Великої палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц) є неактуальною, оскільки була конкретизована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 при окресленні алгоритму та визначенні критеріїв подібності правовідносин у справах, необхідним насамперед є визначення, які правовідносини є спірними (з урахуванням обставин кожної конкретної справи); тоді як вимога процесуальних законів встановлювати "тотожність" та абсолютну однаковість справ при визначені подібності є необов`язковою, терміни "подібний" та "тотожній", тощо, є відмінними.
Предметом спору у справах №№369/11268/16-ц, 910/9177/20, 927/531/18 були угоди з відчуження майна. При цьому нормативно-правовими підставами для недійсності оспорюваних правочинів у цих справах були: стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства, стаття 234 Цивільного кодексу України.
Водночас, однією із основних та спільних матеріально-правових підстав для вимог про недійсність угод з відчуження майна у справах №№369/11268/16-ц, 910/9177/20, 927/531/18 стала вказівка на недобросовісну поведінку відчужувача майна при розпорядженні ним цим майном, зловживання відповідним правом власності з наміром завдати шкоди іншій особі (уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами відчужувача майна тощо), що охоплюються положеннями пункту 6 частини першої статті 3 та частинами другою і третьою статті 13 Цивільного кодексу України.
У правовідносинах, які розглядаються у цій справі, підставою для недійсності Договору також є заявлена Позивачем недобросовісна поведінка Відповідача-1 при укладенні Договору, що полягає у стверджуваному Позивачем намірі Відповідача-1 уникнути звернення стягнення на відчужене майно та грошові кошти, як оплати за майно за Договором, в рахунок погашення заборгованості перед кредиторами Відповідача-1.
Отже, незважаючи на відмінність у нормативно-правових підставах для вимог про недійсність оспорюваних правочинів у справах №№369/11268/16-ц, 910/9177/20, 927/531/18 від таких підстав у цій справі, правовідносини у наведених справах є подібними з правовідносинами у цій справі у розумінні актуальних висновків Великої Палати Верховного Суду (в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо порушеного права у спорі про недійсність правочину, укладеного з наміром завдати шкоди іншій особі
8.1. Суди встановили, що спір у справі виник через заперечення Позивачем добросовісності поведінки Відповідача-1 при розпорядженні власним майном шляхом вчинення оспорюваного правочину з купівлі-продажу Приміщення, що полягає у стверджуваному Позивачем намірі Відповідача-1 уникнути звернення стягнення на відчужене за Договором майно та грошові кошти (як оплати за це майно за Договором), в рахунок погашення існуючої у Відповідача-1 заборгованості перед кредиторами, набувачем прав одного із яких до Відповідача-1 є Позивач.
Також суди встановили, що оспорюваний Позивачем правочин був укладений між відповідачами, а відчуження майна Відповідача-1 за оспорюваним Договором відбулось тоді, коли у нього існувало визнане рішенням суду зобов`язання перед первісним кредитором (право вимоги якого до Відповідача-1 в подальшому набув Позивач за Договором відступлення права вимоги, пункти 3.2, 3.5).
Отже, Позивач, стверджучи про порушення у спірних правовідносинах права на задоволення його вимоги до Відповідача-1, зокрема за рахунок Приміщення, відчуженого за оспорюваним правочином, тим самим вказує на наявність у нього прав (правового інтересу) на це майно, що підлягає захисту шляхом визнання недійсним Договору.