П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/72/19
Провадження № 11-414заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої Рогач Л. І.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
представниця позивачів - Манойленко К. В.,
представниця відповідача та третьої особи - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (судді Желєзний І. В., Берназюк Я. О., Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.) у справі № 9901/72/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), треті особи: Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, ОСОБА_3, про визнання протиправним, нечинним і скасування рішення, стягнення моральної шкоди та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП,у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просили:
- визнати протиправним і нечинним рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 "Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії "А" в Державній судовій адміністрації України" (на посаду Голови Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) та на посаду заступника Голови ДСА);
- скасувати рішення ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 "Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії "А" у Державній судовій адміністрації України" (на посаду Голови ДСА та на посаду заступника Голови ДСА);
- стягнути з ВРП на користь позивачів моральну шкоду в розмірі по 1 млн грн кожному.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що посади Голови ДСА, яку обіймає ОСОБА_1 з 28 квітня 2014 року, та заступника Голови ДСА, яку обіймає ОСОБА_2 з 04 червня 2014 року, належать до посад державної служби категорії "А" (вищий корпус державної служби) та є безстроковими.
3. На думку позивачів, ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, порушила спеціальний закон, який підлягав застосуванню в обов`язковому порядку, а саме Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також правила, визначені в Положенні про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затвердженому рішенням ВРП від 05 вересня 2017 року № 2646/0/15-17, оскільки оголошення конкурсу на посаду державної служби відбувається виключно в тому разі, якщо посада державної служби, на зайняття якої оголошується конкурс, є вакантною на час прийняття рішення про оголошення конкурсу. Натомість при ухваленні оскаржуваного рішення посади Голови ДСА та його заступника не були вакантними.
4. Позивачі вказали на те, що оголошення ВРП конкурсу на зайняття невакантних посад Голови ДСА та його заступника позбавляє права позивачів на гарантовані державою умови для здійснення права на працю та рівну можливість у виборі професії, роду трудової діяльності та нівелює конституційну гарантію, передбачену частиною шостою статті 43 Конституції України, а саме захист від незаконного звільнення.
5. Позивачі також зазначили, що оскаржуваним рішенням ВРП затвердила умови проведення конкурсу на зайняття посад Голови ДСА та його заступника, згідно з якими ввела спеціальні вимоги до осіб, які претендують на вказані посади, обмеживши конституційне право на доступ до державної служби позивачам, що в свою чергу порушило принцип рівності усіх перед законом та призвело до дискримінації громадян, у тому числі позивачів. Після отримання інформації про призначення конкурсу на заміщення посад Голови ДСА та його заступника на підставі оскаржуваного рішення позивачі втратили життєві орієнтири та цілі, оскільки виявилось, що їх компетентність та досвід є непотрібними державі. Внаслідок стресу від протиправних дій відповідача у позивачів відбулося погіршення психологічного стану, яке виражається у різних змінах настрою, через що страждають їх взаємини з оточенням, зокрема членами родин.
6. На переконання позивачів, наявний конфлікт інтересів у керівника секретаріату ВРП ОСОБА_3 . Так, згідно з розміщеним на офіційному вебсайті ВРП протоколом засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя від 15 лютого 2019 року № 2 за результатами розгляду пункту 9 порядку денного було вирішено: "визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії "А" в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_3". Водночас ОСОБА_3 станом як на день оголошення конкурсу, так і на день його проведення обіймав посаду керівника секретаріату ВРП, до повноважень якого належить здійснення визначення умов проведення конкурсу та вимог до кандидатів на посаду, а також розробка проєкту відповідного рішення ВРП. При цьому Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) склало стосовно ОСОБА_3 протокол про вчинення правопорушення, передбаченого статтею 172-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наслідками розгляду якого Шевченківський районний суд міста Києва постановою від 12 серпня 2019 року визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
7. При прийнятті рішення позивачі просять взяти до уваги висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави іі права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України від 25 квітня 2019 року № 126/75-е, висновок експерта у галузі права Романюка Я. М. від 13 квітня 2019 року, висновок Інституту законодавства Верховної Ради України щодо окремих питань процедури оголошення і проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії "А" в ДСА.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 26 жовтня 2020року в задоволенні позову відмовив.
9. Судове рішення мотивовано тим, що:
- відповідач не порушив процедуру ухвалення оскаржуваного рішення, а наявність спору в цій справі викликана, зокрема, колізією правових норм Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та Закону № 889-VIII;
- з огляду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14, практику Європейського суду з прав людини (пункт 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03, пункт 15 рішення у справі "Баранкевич проти Росії" № 10519/03 тощо), Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 та зважаючи на те, що Закон № 1402-VIII був прийнятий пізніше (02 червня 2016 року), ніж Закон № 889-VIII (10 грудня 2015 року), у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону № 1402-VІІІ, який спеціально прийнятий парламентом з метою визначення організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні;
- положення щодо порядку призначення Голови ДСА та його заступника, визначені в пункті 35 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ, є спеціальною нормою права, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах;
- не є обґрунтованими доводи позивачів щодо відсутності повноважень у відповідача на оголошення конкурсу на посади Голови ДСА та його заступника через те, що такі посади на час ухвалення оскаржуваного рішення не були вакантними, оскільки шляхом оголошення конкурсу ВРП виконала свій обов`язок призначити на конкурсній основі Голову ДСА та його заступника згідно з вимогами пункту 35 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ. При цьому вказаний Закон обмежив строки перебування позивачів на посадах Голови ДСА, заступника Голови ДСА, про що позивачі знали з часу набрання чинності цим Законом;
- розділ II Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 448 (уредакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 98), передбачає можливість визначити спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів щодо освіти та досвіду роботи, а тому ВРП, затвердивши такі вимоги, діяла в межах наданих їй повноважень. До того ж умови проведення конкурсу на зайняття посади заступника Голови Державної судової адміністрації, затверджені рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19, якими встановлені спеціальні вимоги до особи, яка претендує на посаду заступника Голови ДСА, вичерпали свою дію шляхом виконання;
- у справі, що розглядається, предметом перевірки судом є правомірність оскаржуваного рішення ВРП, а не наявність конфлікту інтересів у ОСОБА_3, а тому ця обставина не входить до предмета доказування в цій справі;
- системний аналіз положень Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17РП (далі - Регламент), дає змогу дійти висновку про відсутність положень щодо участі керівника секретаріату ВРП в ухваленні рішень ВРП. Відтак позивачі не довели наявності безпосереднього впливу ОСОБА_3 на організацію порядку проведення конкурсу стосовно встановлення умов останнього та вимог до кандидатів на посаду, а також можливості впливу на розгляд працівниками секретаріату процедурних питань, віднесених до повноважень ВРП;
- з огляду на положення статей 72, 113 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України від 25 квітня 2019 року № 126/75-е, висновок експерта у галузі права Романюка Я. М. від 13 квітня 2019 року, висновок Інституту законодавства Верховної Ради України щодо окремих питань процедури оголошення і проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії "А" в ДСА із супровідним листом від 15 квітня 2019 року за вихідним № 22/182-1-15 не є доказами, а мають виключно допоміжний характер.
10. За висновком суду першої інстанції, ВРП, ухвалюючи рішення про оголошення конкурсу на посади Голови ДСА та його заступника, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Водночас вимога про стягнення моральної шкоди в цьому випадку є похідною від основних позовних вимог про визнання протиправним, нечинним і скасування рішення ВРП.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
11. Не погодившись із таким судовим рішенням, позивачі подали до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначили, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні немайнових вимог є незаконним, таким, що винесене з неповним з`ясуванням обставин справи таз порушенням норм матеріального і процесуального права.
12. На думку скаржників, чинне законодавство не містить жодних окремих норм щодо обов`язку ВРП звільнити Голову ДСА та його заступників у зв`язку із прийняттям Закону № 1402-VIII, не передбачає спеціальних підстав та окремої процедури проведення звільнення Голови ДСА та його заступників у зв`язку із прийняттям цього Закону. Позивачі тривалий строк (більше 2 років) після набрання чинності Законом № 1402-VIII продовжували на законних підставах здійснювати повноваження на відповідних посадах, і на час прийняття ВРП оскаржуваного рішення їхні посади не були вакантними. Однак 17 січня 2019 року ВРП прийняла рішення № 142/0/15, яким на порушення приписів законодавства України оголосила конкурс на зайняття посад Голови ДСА та його заступника. Приймаючи таке рішення, ВРП порушила вимоги Закону № 889-VIII щодо проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби. Більш того, серед підстав для припинення державної служби, які передбачені статтею 93 Закону № 889-VIII, немає такої підстави для припинення державної служби, як зміна законодавства. Пункт 35 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII не створює нових підстав для припинення державної служби. Вказану прогалину можна заповнити шляхом застосування до таких правовідносин відповідних норм Закону № 889-VIII, зокрема його статей 22, 23, 83, які передбачають, що конкурс оголошується на зайняття лише тієї посади державної служби, яка є вакантною, а зміна законодавства в частині призначення на ту чи іншу посаду державної служби сама собою не є підставою для припинення державної служби особи, яка була призначена на посаду державної служби з додержанням вимог раніше чинного законодавства.
13. На переконання позивачів, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення, не взявши до уваги те, що рішення ВРП було прийняте всупереч вимогам законодавства України, зокрема статей 22, 23 Закону № 889-VIII, а також Закону № 1402-VIII, і, як наслідок, неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Крім цього, у нормативно-правових актах, які стосуються правовідносин, що склалися між сторонами, немає жодної колізії, оскільки Закон № 889-VIIIустановлює порядок оголошення конкурсу на вакантну посаду, тоді як Закон № 1402-VIII закріплює право ВРП призначати та звільняти з посад Голову ДСА та його заступників. Тобто Закон № 1402-VIII змінив суб`єкта призначення Голови ДСА та його заступників з Ради суддів України на ВРП. Однак цей Закон не надав ВРП повноважень оголошувати конкурс на невакантні посади Голови ДСА, його заступників та не створив нових підстав для припинення державної служби. Крім цього, ВРП, затверджуючи спеціальні вимоги до посади Голови ДСА, безпідставно обмежила конституційне право на доступ до державної служби громадян, зокрема позивачів.
14. Позивачі також указали на те, що з огляду на Положення про секретаріат Вищої ради правосуддя, затверджене рішенням ВРП від 23 березня 2017 року № 579/0/15-17, на секретаріат ВРП покладено, серед іншого, обов`язки з вивчення матеріалів з питань, що належать до повноважень ВРП, та підготовки відповідних проєктів рішень ВРП. Крім того, секретаріат ВРП має інші повноваження щодо взаємодії зі структурними підрозділами та працівниками ВРП. Водночас організовує та контролює діяльність секретаріату ВРП його керівник. На думку позивачів, це свідчить про те, що під час виконання повноважень ОСОБА_3 мав безпосередній вплив на розгляд працівниками секретаріату питань, що віднесені до компетенції ВРП. ОСОБА_3 фактично здійснював керівництво розробкою проєктів усіх рішень, прийнятих ВРП на виконання своїх повноважень. Одним із повноважень, з яких ВРП у межах власної компетенції приймає рішення, є призначення на посаду та звільнення з посади Голови ДСА та його заступника. При цьому ВРП також визначає умови проведення конкурсу, які містять кваліфікаційні вимоги до кандидатів. Відтак ОСОБА_3 одночасно брав участь в організації проведення конкурсу на зайняття посад Голови ДСА, заступника Голови ДСА та брав участь у конкурсі як кандидат на зайняття цих посад, що свідчить про конфлікт інтересів, оскільки він мав відношення до вирішення питань щодо визначення кваліфікаційних вимог до кандидатів на посади Голови ДСА та його заступника. Отже, ОСОБА_3 як посадова особа ВРП порушив пункт 3 частини першої статті 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII), унаслідок чого було прийнято неправомірне рішення ВРП, яке підлягає скасуванню.
15. На підставі викладеного скаржники просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним, нечинним і скасування оскаржуваного рішення ВРП та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в цій частині; рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди залишити без змін.
16. 26 серпня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких представник позивачів зазначив, що конкурс є складовою процедури заміщення вакантної посади або посад, де передбачені визначені законом строки припинення повноважень посадової особи (наприклад, суддів Конституційного Суду України, членів ВРП, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України). З огляду на положення статей 5, 6, 22, 23 Закону № 889-VIII, Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246, пункту 7 Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 18 травня 2017 року № 1172/0/15-17 (зі змінами), ВРП як суб`єкт призначення не має права приймати рішення щодо оголошення та проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії "А" у системі правосуддя, а саме посад Голови ДСА та його заступників, якщо на момент прийняття такого рішення вказані посади не є вакантними. Більше того, проведення конкурсу як складова процедури заміщення посади не є і не може бути самостійною процедурою, що існує поза межами процедури заміщення вакантної посади або посади з визначеним терміном припинення повноважень - закінчення терміну контракту, закінчення повноважень посадових осіб, призначених (обраних) на визначений термін: суддів Конституційного Суду України - 9 років, членів ВРП - 4 роки, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - 4 роки тощо. Станом на дату ухвалення ВРП оскаржуваного рішення посади позивачів вакантними не були. Крім того, посади позивачів не передбачали конкретного терміну закінчення їх повноважень. На переконання представника позивачів, у випадку залишення апеляційної скарги без задоволення оскаржуване рішення суду першої інстанції в силу преюдиційного значення рішень Верховного Суду створить передумови для прийняття в усіх державних органах країни аналогічних управлінських рішень про оголошення конкурсів на посади державної служби, які не є вакантними. Як наслідок, це може бути використано для безперешкодного оголошення конкурсів на зайняті (не вакантні) посади державної служби, що в свою чергу може призвести до масового порушення трудових прав працівників та дезорганізації всього державного механізму.
Рух апеляційної скарги
17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2020 року поновила позивачам строк на апеляційне оскарження рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року та відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивачів, а ухвалою від 14 грудня 2020 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
18. У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП та Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя зазначив, що відповідач та третя особа вважають обґрунтованими висновки суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги - безпідставними й такими, що не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні.
19. На думку сторони відповідача та третьої особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення щодо порядку призначення Голови ДСА та його заступника, встановлені в пункті 35 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ, є спеціальною нормою права, яка підлягає застосуванню в спірних правовідносинах.
20. Представник відповідача та третьої особи стверджує, що проведення конкурсів на зайняття посад державної служби категорії "А" в системі правосуддя до повноважень ВРП не належить. Так, відповідно до частини другої статті 150 Закону № 1402-VIII при ВРП діє Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, яка утворюється відповідно до закону. Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя здійснює повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби, визначені Законом № 889-VIII, щодо питань державної служби в системі правосуддя. Крім цього, згідно із частиною четвертою статті 20 Закону № 889-VIII особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А", мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України. Типові вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А" затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 448 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 835). Розділ II Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії "А" передбачає можливість визначити спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів щодо освіти та досвіду роботи, а тому ВРП, затвердивши такі вимоги, діяла в межах наданих їй повноважень.
21. Представник відповідача та третьої особи також указав, що твердження скаржників стосовно впливу керівника секретаріату ВРП ОСОБА_3 на прийняте ВРП рішення від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 ґрунтуються виключно на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.
22. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу позивачів без задоволення, а оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду - без змін.
23. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції третя особа ОСОБА_3 відзиву на апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надіслав.
24. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представниця підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
25. Представниця відповідача та третьої особи просила оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін
26. Третя особа ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
27. Рішенням Ради суддів України від 25 квітня 2014 року № 16 згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 127, частини другої статті 147 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) та Положенням про Раду суддів України, затвердженим рішенням X позачергового з`їзду суддів України від 16 вересня 2010 року (далі - Положення), ОСОБА_1 призначено на посаду Голови ДСА.
28. Відповідно до наказу ДСА від 28 квітня 2014 року № 188-к "Про призначення ОСОБА_1 Головою Державної судової адміністрації України" останній розпочав роботу з 28 квітня 2014 року.
29. Рішенням Ради суддів України від 23 травня 2014 року № 32 згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 127 Закону № 245З-VI та Положенням ОСОБА_2 призначено на посаду заступника Голови ДСА.
30. Відповідно до наказу ДСА від 04 червня 2014 року № 277-к "Про призначення ОСОБА_2 заступником Голови Державної судової адміністрації України" остання стала до роботи з 04 червня 2014 року.
31. 17 січня 2019 року ВРП ухвалила рішення № 142/0/15-19 "Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії "А" в Державній судовій адміністрації України", згідно з яким: оголошено конкурс на зайняття посад державної служби категорії "А" в системі правосуддя - Голови ДСА та заступника Голови ДСА із затвердженням умов проведення конкурсу; доручено голові ДСА ОСОБА_1 та заступнику Голови ДСА ОСОБА_2 продовжувати виконувати свої повноваження до призначення Голови ДСА та його заступника відповідно до Закону № 1402-VІІІ.
32. Умовами проведення конкурсу на зайняття посади Голови Державної судової адміністрації України, затвердженими рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19, установлені, зокрема, такі спеціальні вимоги до особи, яка претендує на посаду Голови ДСА: освіта - вища освіта у галузі знань "Право", ступінь вищої освіти - магістр; досвід роботи - загальний стаж роботи не менше десяти років у галузі права, досвід роботи на посадах державної служби категорії "А" чи "Б" не менше семи років.
33. Умовами проведення конкурсу на зайняття посади заступника Голови Державної судової адміністрації України, затвердженими рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19, установлені такі спеціальні вимоги до особи, яка претендує на посаду заступника Голови ДСА: освіта - вища в галузі знань "Соціальні та поведінкові науки", "Управління та адміністрування", ступінь вищої освіти - магістр; досвід роботи - загальний стаж роботи не менше п`яти років у галузі фінансів, економіки, досвід роботи на посадах державної служби категорії "А" чи "Б" не менше чотирьох років.
34. Згідно з витягом з протоколу № 3 засідання ВРП від 17 січня 2019 року "за" ухвалення вказаного рішення проголосували 20 членів ВРП, "проти" - 0, "не брали участі в голосуванні" - 0.
35. Листом Національного агентства з питань державної служби від 01 лютого 2019 року № 490/20-19 запропоновано ВРП розглянути питання про скасування рішення від 17 січня 2019 року № 142/0/15-19 "Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії "А" у Державній судовій адміністрації України", оскільки законами України не передбачено оголошення конкурсу на посади державної служби, які не є вакантними.
36. На вказаний лист Голова ВРП надав відповідь від 07 лютого 2019 року за № 4790/0/9-19, згідно з якою ВРП вважає, що оскаржуване рішення ухвалене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. З протоколу засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя від 15 лютого 2019 року № 2 вбачається, що за результатами розгляду пункту 9 порядку денного вирішено визначити ОСОБА_3 переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії "А" в системі правосуддя - Голови ДСА, а за результатами розгляду пункту 10 порядку денного вирішено визначити ОСОБА_7 переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії "А" в системі правосуддя - заступника Голови ДСА.
38. Рішенням ВРП від 23 березня 2017 року № 580/0/15-17 переведено ОСОБА_3, керівника секретаріату ВРП, на посаду керівника державної служби у ВРП з окладом згідно зі штатним розписом.
39. Згідно з наказом ВРП від 23 березня 2017 року № 58-к "Про здійснення повноважень керівника державної служби у Вищій раді правосуддя" ОСОБА_3 приступив до здійснення повноважень керівника державної служби у ВРП з 23 березня 2017 року.
40. З довідки Київської міської клінічної лікарні № 1 від 12 квітня 2019 року № 061/104-1066/07 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні неврології № 2 Київської міської клінічної лікарні № 1 з 02 квітня 2019 року.