Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 904/5726/19
Провадження № 12-95гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Анцупової Т.О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна" до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Терентьєвої О. Ю. про стягнення заборгованості за договором,
УСТАНОВИЛА:
1.1. У грудні 2019 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Терентьєвої О. Ю. про стягнення 2 426 526,05 грн заборгованості за договором фінансового лізингу, з яких:
- 96 462,75 грн заборгованості за лізинговими платежами (під час дії договору за період з листопада 2015 року по січень 2016 року);
- 1 816 533,46 грн заборгованості за фактичне використання об`єкта лізингу (після відмови від договору, за період з лютого 2016 року по жовтень 2019 року);
- 11 344,72 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами;
- 110 515,56 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов`язання за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу;
- 44 056,41 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами;
- 336 696,29 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за фактичне використання об`єкта лізингу;
- 4 612,21 грн - сума нарахованої пені в розмірі 10 % від простроченої заборгованості;
- 2 104,65 грн - сума несплачених штрафів за направлення повідомлень-нагадувань;
- 4 200,00 грн - сума інших витрат за договором про фінансовий лізинг.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачкою умов договору про фінансовий лізинг від 16 жовтня 2014 року № 00010485 у частині оплати лізингових платежів, що призвело до виникнення заборгованості. Позивач зазначав, що договір фінансового лізингу є розірваним на підставі односторонньої відмови лізингодавця, однак об`єкт лізингу відповідачка не повернула, у зв`язку із чим просить стягнути з останньої заборгованість з лізингових платежів, а також платежів за фактичне користування об`єктом лізингу після припинення дії договору.
1.3. Рішенням від 14 травня 2020 року Господарський суд Дніпропетровської області в позові відмовив.
1.4. Постановою від 12 серпня 2020 року Центральний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з відповідачки на користь позивача:
- 96 462,75 грн заборгованості за лізинговими платежами (під час дії договору, за період з листопада 2015 року по січень 2016 року);
- 1 816 533,46 грн заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу (після відмови від договору, за період з лютого 2016 року по жовтень 2019 року);
- 11 344,72 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами;
- 110 515,56 грн - 3 % річних за час прострочення грошового зобов`язання за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу;
- 44 056,41 грн інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами;
- 336 696,29 грн інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за платежами за фактичне використання об`єкта лізингу;
- 4 612,21 грн пені в розмірі 10 % від простроченої заборгованості.
В іншій частині позову (несплачені штрафи за направлення повідомлень-нагадувань та інші витрати за договором) відмовив.
1.5. Постановою від 15 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу Терентьєвої О. Ю. задовольнила частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12 серпня 2020 року у справі № 904/5726/19 змінила, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, у решті зазначену постанову залишила без змін.
1.6. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду за наслідками розгляду касаційної скарги про зміну мотивувальної частини судових рішень суду і залишення без змін результатів розгляду справи в частині задоволеної суми, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладалися на скаржницю Терентьєву О. Ю .
1.7. Водночас у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Порше Лізинг Україна" просило стягнути з Терентьєвої О. Ю. очікувані витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, які за орієнтовним розрахунком становили 10 800 грн. Разом з додатковими поясненнями, поданими до Великої Палати Верховного Суду до прийняття судового рішення, товариство подало докази на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 10 800 грн (копії ордера про надання правової допомоги, довіреності на представництво інтересів підприємства та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, а також копії акта про надані послуги, рахунка на оплату та платіжне доручення про оплату наданих послуг).
1.8. У постанові від 15 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду не вирішила питання про стягнення понесених ТОВ "Порше Лізинг Україна" витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
1.9. Відповідно до приписів частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. За змістом частин третьої та четвертої вказаної статті додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.
2. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
2.1. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
2.2. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
2.3. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
2.4. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.