Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 263/236/21
провадження № 51-5947 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Редька В.І. на вирок Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020050770002721 від 22 грудня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та 1 місяць.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 09 січня 2020 року у вечірній час, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, таємно викрала банківську кредитну картку із зазначеним на ній ПІН-кодом, яка належить потерпілій ОСОБА_2 . Після цього 10 січня 2020 року ОСОБА_1 з метою заволодіння грошовими коштами, що знаходились на банківському рахунку вказаної банківської картки, у період часу з 08:06 до 08:19, перебуваючи біля банкомату, розташованого на проспекті Металургів, 64 у м. Маріуполі Донецької області, за допомогою ПІН-коду, який був їй раніше відомий, зняла із зазначеної банківської картки грошові кошти у загальній сумі 4700 грн, чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на вказану суму.
Разом з тим ОСОБА_1 13 лютого 2020 року у період часу з 07:19 до 08:19, перебуваючи біля банкомату, який розташований на вул. Котляревського, 1 у м. Маріуполі Донецької області, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2, використовуючи раніше викрадену в останньої банківську картку, за допомогою раніше відомого їй ПІН-коду зняла грошові кошти у загальній сумі 400 грн. Крім того, ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном, 14 лютого 2020 року у період часу з 07:32 до 07:39, перебуваючи біля банкомату, який знаходиться за вищевказаною адресою, керуючись корисливим мотивом, за допомогою раніше відомого їй ПІН-коду, зняла із раніше викраденої банківської картки потерпілої ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 4400 грн, чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 4800 грн.
Вироком Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу прокурора було задоволено. Вирок місцевого суду в частині призначеного обвинуваченій покарання скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Редько В.І., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду змінити та призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, а в решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі - Закон № 2617-VIIIвід 22 листопада 2018 року), відповідно до якого було внесено зміни, зокрема, й до санкції ч. 1 ст. 185 КК України, а саме штраф від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян замінено штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто кримінальна відповідальність за скоєння кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, в новій редакції порівняно з попередньою редакцією у частині штрафу була посилена. При цьому прокурор зазначає, що Закон № 2617-VIIIвід 22 листопада 2018 року набув чинності лише 01 липня 2020 року, а кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинила 09-10 січня 2020 року, тому відповідно до положень ч. 2 ст. 5 КК України покарання у виді штрафу ОСОБА_1 необхідно було призначити відповідно до санкції ч. 1 ст. 185 КК України в тій редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального проступку, в розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 850 грн до 1700 грн.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Кузнецов С.М. підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок апеляційного суду змінити та призначити засудженій ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, однією із підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 2 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 413 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, на переконання колегії суддів, є слушними, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.