Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 331/4165/18
провадження № 61-7210св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2020 року у складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2020 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки та зняття обтяження.
Позов обґрунтований тим, що 20 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інвестиційним банком «Укрсиббанк» (далі - АКІБ «Укрсиббанк», Банк) і Приватним підприємством «Стройкомплект» (далі - ПП «Стройкомплект») укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № 11219288000, згідно з яким Банк надав ПП «Стройкомплект» кредитні послуги шляхом видачі декількох траншів у межах встановленого ліміту, що становить 172 277,00 дол. США, а ПП «Стройкомплект» мав повернути у повному обсязі суми використаного ліміту не пізніше 19 вересня 2018 року згідно з графіком погашення кредиту.
На забезпечення виконання зобов`язань 20 вересня 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ним укладений договір іпотеки № 11219288000/З, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Буцикіною Л. О., зареєстрований за № 2416 (заборона на відчуження зареєстрована за № 257). Відповідно до договору іпотеки предметом іпотеки є нежиле приміщення загальною площею 114,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
31 березня 2018 року на адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення (від 27 березня 2018 року № 01/27/18), згідно з яким його повідомлено, що на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 20 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Будаховим Ю. Н. за № 604, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») та ОСОБА_2 , відповідач набула право іпотекодержателя за договором іпотеки від 20 вересня 2007 року № 11219288000/З. Зазначена обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою на підставі інформаційної довідки від 05 липня 2018 року № 129786098.
19 червня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань внесено запис № 11031720012013871 про припинення юридичної особи ПП «Стройкомплект».
Зазначав, що зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг від 20 вересня 2007 року № 11219288000 є припиненими з 19 червня 2018 року відповідно до статті 609 ЦК України, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», з того ж моменту фактично припинено іпотеку за договором від 20 вересня 2007 року № 11219288000/З.
ОСОБА_1 просив суд визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки № 11219288000/3, посвідченого 20 вересня 2007 року приватним нотаріусом Буцикіною Л. О. за № 2416 (заборона відчуження зареєстрована № 257), предметом якого є нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 114,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; зняти обтяження з нежилого приміщення загальною площею 114,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором іпотеки № 11219288000/З, посвідченого 20 вересня 2007 року приватним нотаріусом Буцикіною Л. О. за № 2416, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 20 вересня 2007 року за № 5695516.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2020 року, в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 березня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та задовольнити позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 609 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг від 20 вересня 2007 року № 11219288000 фактично є припиненими з 19 червня 2018 року, з того ж моменту фактично припинено іпотеку за договором від 20 вересня 2007 року №11219288000/З.
Суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/9943/17, від 20 червня 2018 року у справі № 381/3209/16-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 910/8698/17, постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справах № 6-216цс14, № 6-84цс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-245цс14, від 06 липня 2016 року у справі № 3-578гс16, за змістом яких постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника за основним зобов`язанням і його виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не припиняє забезпечувальне зобов`язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього реєстру реалізував своє право до поручителя (майнового поручителя), пред`явивши до нього позов.
У цій справі відповідач зареєструвала за собою право власності на предмет іпотеки у порядку позасудового способу звернення стягнення на нього 13 липня 2018 року, тобто після припинення основного зобов`язання. Попередження про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 27 березня 2018 року не є зверненням стягнення.
У цій справі іпотекодержатель до завершення ліквідації боржника жодних дій, спрямованих на звернення стягнення на предмет іпотеки не вчиняв, проте ця обставина не врахована судами.
Після припинення основного зобов`язання, припинення іпотеки та звернення позивача до суду із позовом ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Суди помилково ототожнили поняття попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки та поняття самого звернення стягнення на предмет іпотеки.
Фактичне звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося після припинення як основного зобов`язання, так і іпотеки.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 вересня 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» і ПП «Стройкомплект» укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 11219288000, згідно з яким Банк надав ПП «Стройкомплект» кредитні послуги шляхом видання декількох траншів в межах встановленого ліміту, що становить 172 277,00 дол. США, а ПП «Стройкомплект» мав повернути в повному обсязі суми використаного ліміту не пізніше 19 вересня 2018 року, згідно з графіком погашення кредиту.
20 вересня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за генеральним договором про надання кредитних послуг між АКІБ «Укрсиббанк» і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки №11219288000/З, посвідчений приватним нотаріусом Буцикіною Л. О., зареєстрований за №2416 (заборона на відчуження зареєстрована за № 257).
Предметом іпотеки є нежиле приміщення, загальною площею 114,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
На час укладення договору іпотеки нежиле приміщення належало на праві власності позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 20 березня 2007 року, зареєстрованого Запорізьким міжміським БТІ 13 вересня 2007 року, витяг № 15916309.
У результаті укладення низки договорів факторингу та договорів відступлення прав вимоги від 24 листопада 2016 року, від 28 листопада 2016 року, від 20 грудня 2016 року та від 20 березня 2018 року, права кредитора та іпотекодержателя за кредитним та іпотечним договорами від 20 вересня 2007 року набула відповідач ОСОБА_2 .
На підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 20 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Бадаховим Ю. Н., зареєстрованого в реєстрі за №604, укладеного між ТОВ «ФК «Позика» і ОСОБА_2 , відповідач набула права іпотекодержателя за договором іпотеки від 20 вересня 2007 року № 11219288000/З.
19 червня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань внесено запис № 11031720012013871 про припинення юридичної особи ПП «Стройкомплект».
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1599659623101, підставами виникнення права власності відповідача ОСОБА_2 на предмет іпотеки зазначені: лист - попередження про прийняття рішення про прийняття предмета іпотеки у її власність, серія та номер 01/27/18, виданий 27 березня 2018 року, видавник ОСОБА_2 ; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер 6912102463537, видане 28березня 2018 року, видавник ПАТ «Укрпошта».
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.