Постанова
Іменем України
22 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 558/54/18
провадження № 61-5619св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Боремельська сільська об`єднана територіальна громада в особі Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 року в складі судді Феха Т. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Шимківа С. С., Боймиструка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Боремельської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області та просила визнати нікчемним заповіт, складений від імені ОСОБА_3 24 червня 2008 року, посвідчений секретарем Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області і зареєстрований в реєстрі за № 259.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, що складається з житлового будинку, розташованого в на АДРЕСА_1 , та земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також для ведення особистого селянського господарства. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є вона та її брат ОСОБА_2 . При зверненні до приватного нотаріуса Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області Мельник А. Б. для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом вона дізналася, що її матір`ю ОСОБА_3 за життя був складений заповіт, за яким вона все своє майно заповідала ОСОБА_2 .
При ознайомленні зі змістом заповіту вона дізналась, що він складений нібито 24 червня 2008 року та посвідчений о 13:40 год секретарем Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області Нищою Л. В. в селі Боремель Демидівського району Рівненської області, однак її матір ОСОБА_3 проживала в селі Набережне та фізично не могла прибути 24 червня 2008 року в село Боремель для складення заповіту, його прочитати, підписати, сплатити державне мито, оскільки тривалий час була лежачою, не могла сама себе обслуговувати, що підтверджується записами в медичній документації. У медичній картці ОСОБА_3 є записи про те, що її свідомість була збережена частково, вона неохоче вступала в контакт, на запитання відповідала незрозуміло і нечітко, мала знижену пам`ять та неадекватну поведінку. Вважає, що такі записи лікаря свідчать про те, що стан здоров`я ОСОБА_3 мав вплив на розуміння нею значення своїх дій та здатність керувати своїми діями.
Заповіт містить підпис спадкодавця, справжність виконання якого є сумнівним, під текстом «Особу відповідача встановлено, дієздатність його перевірено» знаходиться рукописний текст наступного змісту: «Даний заповіт прочитаний особисто вголос». Цей тест виконаний тією ж особою, яка написала весь текст заповіту, але він виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. Записи про те, що заповіт складений не спадкодавцем, а на її прохання іншою особою, в тому числі посадовою особою Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області, в тексті заповіту відсутні.
З огляду на наведене ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності того, що ОСОБА_3 на момент складання оспорюваного заповіту була недієздатною чи обмежено дієздатною. Встановлено, що заповіт від 24 червня 2008 року, посвідчений секретарем Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області Нищою Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 259, складений з дотриманням вимог статті 1247 ЦК України.
Оспорюваний заповіт складено на бланку із рукописним записом відомостей про заповідача, зазначенням місця і часу його складення, перед підписанням прочитаний вголос заповідачем та особою, яка його посвідчила, і підписаний особисто заповідачем, тому необґрунтованими є твердження позивача про нікчемність заповіту у зв`язку з недотриманням секретарем сільської ради процедури його складення та посвідчення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 березня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 2-1201/2005 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що заповіт посвідчувала секретар Боремельської сільської ради Нища Л. В., яка не є нотаріусом, проте на бланку заповіту поставила свій підпис від імені державного нотаріуса. Всупереч вимогам Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419, незаповнені до кінця рядки не були прокреслені та секретарем сільської ради не було запропоновано заповідачу скласти новий заповіт з огляду на те, що попередній складено з порушенням вимог законодавства. Оспорюваний заповіт не скріплений печаткою Боремельської сільської ради та при його посвідченні були відсутні два свідки, хоча запис про ознайомлення зі змістом заповіту було зроблено секретарем сільської ради, а не ОСОБА_3 .
Суди не врахували та не дослідили надані нею докази, не обґрунтували їх неналежність, недостатність чи недопустимість для цієї справи, а також безпідставно відмовили у призначенні повторної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Демидівського районного суду Рівненської області.
27 вересня 2021 року справа № 558/54/18 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 червня 2008 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області Нищою Л. В., яким на випадок своєї смерті хату, надвірні будівлі та все належне їй на день смерті майно заповідала ОСОБА_2 . У разі продажу житлового будинку, виручені від продажу кошти розділити з її дочкою ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області 05 лютого 2017 року.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 10/20 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя страждала на тимчасові психічні розлади, однак на час складення заповіту 24 червня 2008 року, посвідченого секретарем Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області Нищою Л. В., зареєстрованого в реєстрі за № 259, психічних порушень не виявляла, усвідомлювала значення своїх дій та могла ними керувати 24 червня 2008 року під час складення заповіту, що був посвідчений секретарем Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області Нищою Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 259.