Постанова
Іменем України
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 753/20564/20
провадження № 61-12789св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 06 грудня 2016 року між фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого, було передбачено надання юридично-консультативних послуги щодо перерахунку пенсії по заробітній платі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 5.1.3 договору про надання юридичних послуг від 06 грудня 2016 року передбачено, що у випадку вирішення справи на користь замовника (повного або часткового задоволення позовних вимог), замовник додатково сплачує на користь виконавця грошову винагороду в розмірі 30 000 грн (без ПДВ) не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили або добровільного перерахунку пенсії замовнику відповідним УПФ України.
Згідно пункту 5.1.4 договору, після виконання відповідного судового рішення замовник сплачує на користь виконавця додатково 10 000 грн (без ПДВ) не пізніше 10 днів з дня виконання відповідного рішення, згідно пункту 9 договору - замовник в разі не сплати (несвоєчасної оплати) коштів передбачених цим договором, сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення від загальної суми боргу. Також на суму боргу нараховується плата за користування чужими грошима відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 3% за кожен день прострочення від загальної суми боргу.
Також договір про надання юридичних послуг від 06 грудня 2016 року було забезпечено договором поруки від 06 грудня 2020 року укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2
ФОП ОСОБА_4 було виконано умови договору належним чином, що підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 року, яке залишене без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду, та виконавчим листом від 31 жовтня 2019 року по справі № 826/13090/18.
Відповідно до договору відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року право вимоги за договором про надання юридичних послуг передано від ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_1 .
На підставі викладеного позивач просила:
стягнути з ОСОБА_3 на її користь 40 000 грн основного боргу, 316 800 грн відсотків відповідно до статті 625 ЦК України, а всього 356 800 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності в неї права вимоги до відповідача за договором про надання юридичних послуг.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року задоволено частково.
Апеляційне провадження в частині оскарження ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року закрито.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала про відмову у розгляді справи за правилами загального позовного провадження оскарженню окремо від рішення не підлягає, відкрите апеляційне провадження в цій частині підлягає закриттю, з урахуванням того, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. Водночас, предмет позову за його ціною, а також обставини справи свідчать, що відкриття судом спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами не відповідає вимогам статті 279 ЦПК України. З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності в неї права вимоги до відповідача ОСОБА_3 за договором про надання юридичних послуг. Враховуючи відсутність правомірності заявлених вимог до ОСОБА_3 , не можуть бути задоволені і вимоги позивача щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 300 грн за договором поруки. З урахуванням того, що договір поруки було укладено на забезпечення виконання договору про надання юридичних послуг від 06 грудня 2016 року, також відсутні дані які б свідчили про його переуступку позивачу. На підтвердження права вимоги, позивачем до матеріалів апеляційної скарги наданий договір про відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року. Відповідно до умов цього договору ФОП ОСОБА_4 (первісний кредитор) передає, а ОСОБА_1 (новий кредитор) приймає право вимоги згідно з договором про надання юридичних послуг від 03 листопада 2020 року до ОСОБА_3 . Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Подана апеляційна скарга не містить у собі посилань на об`єктивні причини, що унеможливлювали подачу позивачем при зверненні до суду договору про відступлення права вимоги відносно ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову є незаконною. Апеляційний суд не звернув уваги, що відхилений доказ був долучений до позовної заяви при зверненні до суду, але був утрачений судом першої інстанції. Про відсутність зазначеного доказу позивач дізналась лише з рішення суду першої інстанції, що позбавило її реалізувати право змагальності сторін та право доводити обставини, на які позивач посилався в обґрунтування заявлених вимог. Отже висновок апеляційного суду про відмову в долученні до матеріалів справи доданого до апеляційної скарги договору відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року є передчасним. З цього питання відсутній висновок Верховного Суду, що є підставою касаційного оскарження.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
Аргументи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_3 надав суду відзив на касаційну скаргу за підписом ОСОБА_5 , в якому просив у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відзив обгрунтований тим, що він своєчасно оплатив грошові кошти за надані послуги безпосередньо виконавцю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/20564/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У серпні 2021 року матеріали цивільної справи № 753/20564/20 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).