Постанова
Іменем України
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 495/1206/20
провадження № 61-5603св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Карналіївська сільська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2020 року у складі судді Савицького С. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Карналіївська сільська рада, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Позов мотивований тим, що 30 жовтня 2001 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав у Райкоопзатпрому Білгород-Дністровського районного споживчого товариства будівлю заготівельного пункту, розташовану в с. Карналіївка Білгород-Дністровського району Одеської області по вул. Леніна (Миру) № 71а, що складається в цілому із будівлі заготівельного пункту літ. «А», загальною площею 94,0 кв. м, сараю - складу літ. «Б ». Продаж вчинений за 3 360 гривень, які позивач ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 до підписання договору згідно прибуткового касового ордеру від 27 лютого 2001 року.
Позивач вважає, що фактичним покупцем будівлі заготівельного пункту літ. «А» загальною площею 94,0 кв. м і сараю-складу літ. «Б» є вона як керівник селянського (фермерського) господарства «Славутич» (далі - СФГ «Славутич»).
З моменту придбання спірного нерухомого майна вона володіє, користується та розпоряджається будівлею заготівельного пункту літ. «А» загальною площею 94,0 кв. м і сараю-складу літ. «Б», в складі зберігається зерно і запчастини до тракторів, комбайнів, машин СФГ «Славутич». За власні кошти вона проводить поточний ремонт та здійснює його охорону.
У 2018 році ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 з проханням повернути належну їй будівлю заготівельного пункту літ. «А», загальною площею 94,0 кв. м і сараю-складу літ. «Б» шляхом нотаріального оформлення договору купівлі-продажу. Відповідач погодився оформити нотаріально договір купівлі-продажу за 50 000 гривень.
03 липня 2018 року ОСОБА_2 запросив ОСОБА_1 до адвоката, де вона мала передати йому 50 000 гривень.
Позивач передала відповідачу 50 000 гривень, після чого адвокат оформила даний факт письмово договором завдатку від 03 липня 2018 року.
У пункті 2-3 договору завдатка вказано, що відповідач ОСОБА_2 , як продавець, отримав від позивача ОСОБА_1 , як покупця, завдаток в розмірі 50 000 гривень. Відповідач ОСОБА_2 , як продавець, зобов`язався укласти до 03 жовтня 2018 року договір купівлі-продажу з покупцем ОСОБА_1
ОСОБА_2 запропонував остаточно визначитися з ціною об`єкту після оцінки майна. У зв`язку з цим, відповідач ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Естейт-Експерт» та отримав звіт про оцінку майна. Вартість об`єкту склала 51 137,33 гривень.
Але й після виконання всіх письмових домовленостей ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Позивач просила:
визнати дійсним договір купівлі-продажу будівлі заготівельного пункту, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 94,0 кв. м та сараю-складу літ «Б» вартістю 51137,39 грн, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,
визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю заготівельного пункту, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 94,0 кв. м та сараю-складу літ «Б».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2020 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Карналіївська сільська рада, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу не укладався, а укладався лише договір завдатку, що було підтверджено позивачем та її представником. Суд не може визнавати дійсним договір, якого не існує взагалі.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості 03 липня 2018 року не укладався, судом не встановлено безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрати стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин, тому суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність законних підстав для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним в судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права, передбачені частиною другою статті 220 ЦК України, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17. Справа була розглянута судами за відсутності учасника справи - ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Всі заяви від імені ОСОБА_2 друкувалися та направлялися до суду його дружиною та адвокатом. ОСОБА_2 , дізнавшись про судові процеси, намагається вирішити даний спір мирним шляхом. У порушення статті 389 ЦПК України суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Висновок суду про те, що сторони 03 липня 2018 року уклали між собою договір завдатку, не відповідає дійсності, так як це був договір купівлі-продажу спірного майна. Сторони письмово домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне виконання договору, а саме, передача коштів у розмірі 50 000 гривень за спірне майно. Але ОСОБА_2 порушив умови договору і ухилився від його нотаріального посвідчення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 12 квітня 2022 року про виправлення описки, відкрито касаційне провадження у справі № 495/1206/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2021 року матеріали цивільної справи № 495/1206/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відзив ОСОБА_2 повернуто без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження зазначено, що згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних. Позивач була позбавлена можливості брати участь у справі. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на безумовну підставу для скасування судових рішень, передбачену статтею 411 ЦПК України, а тому наявні підстави для відкриття касаційного провадження.