Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 361/4256/19
провадження № 61-9229св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року в складі судді Петришина Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовами до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та стягнення пені.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що є дочкою, спадкоємцем та правонаступником прав й обов`язків померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка за життя уклала договір із ПАТ КБ «ПриватБанк» про банківський строковий вклад.
Банк зобов`язання за вказаним договором не виконав, що змусило ОСОБА_2 звернутися до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 вересня 2016 року, позов ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором банківського вкладу задоволено. Стягнено з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 кошти за договором банківського вкладу в розмірі 11 200,00 дол. США. Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 вересня 2016 року залишено без змін.
Після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), позивач у листопаді 2018 року звернулася до суду про визнання її правонаступником прав і обов`язків померлої та про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2019 року визнано ОСОБА_1 правонаступником прав та обов`язків ОСОБА_2 та замінено сторону у виконавчому провадженні із ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Рішення суду про повернення банківського вкладу відповідачем на даний час не виконано. Невиконання банком своїх зобов`язань має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день прострочення з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Тому, з огляду на викладені обставини, позивач просила суд стягнути із АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь пеню:
- за період із 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 3 346 176,96 грн;
- за період із 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року в розмірі 3 337 034,40 грн;
- за період із 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року в розмірі 3 337 034,40 грн;
- за січень 2019 року в розмірі 274 982, 40 грн;
- за лютий 2019 року в розмірі 248 371,20 грн;
- за березень 2019 року в розмірі 274 982,40 грн;
- за травень 2019 року в розмірі 274 982,40 грн, що в загальному розмірі становить 11 093 564,20 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2019 року об`єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені у справах № 361/4256/19, № 361/4258/19, № 361/4260/19, № 361/4320/19, № 361/4321/19, № 361/4322/19, №361/4324/19.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню за договором банківського вкладу від 12 квітня 2010 року № SAMDN47000710126158 у розмірі 273 952, 00 грн.
Стягнено із АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2 739, 52 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 273 952,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано рішення суду про стягнення з нього коштів за договором банківського вкладу, тому банк відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен сплати позивачу пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. Визначаючи розмір пені, який підлягає стягненню, суд виходив з засад справедливості, добросовісності та розумності, порівнюючи суму нарахованої пені за прострочення виконання з сумою заборгованості за депозитним вкладом, та врахував, що визначений позивачем розмір пені значно перевищує реальні збитки та явно не відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості, враховувавши положення частини третьої статті 551 ЦК України, вважав за необхідне зменшити визначений розмір пені за договором банківського вкладу № SAMDN47000710126158, до розміру невиплаченого депозиту.
Щодо строків позовної давності, суд зазначив, що пеня нарахована за один рік до пред`явлення даного позову не перевищує розміру пені, яка стягується судом, то відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Суд першої інстанції, визначаючи розмір пені, який підлягає стягненню, правильно виходив із засад справедливості, добросовісності та розумності, та порівнюючи суму нарахованої пені за прострочення виконання з сумою заборгованості за депозитним вкладом, врахував, що визначений позивачем розмір пені значно перевищує реальні збитки та не відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості, та враховуючи положення частини третьої статті 551 ЦК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про зменшення визначеного розміру пені за договором банківського вкладу № SAMDN47000710126158 до розміру невиплаченого депозиту у розмірі 273 952, 00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2020 року через засоби поштового зв`язку АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року в частині суми пені.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень в частині задоволення позовних вимог, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, застосування судом апеляційної інстанції норми права, зокрема статті 551 ЦК України, статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 757/32522/17, 02 жовтня 2019 року в справі № 201/18575/17, від 20 грудня 2019 року в справі № 757/18977/18; від 29 січня 2020 року в справі № 757/53464/18; від 19 лютого 2020 року в справі № 757/49408/18-ц; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 703/1181/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідач вважає, що задоволений судом першої інстанції розмір пені є завищеним, таким що не відповідає принципу розумності та справедливості, пропорційності, засадам цивільного судочинства.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Броварського міськрайонного суду Київської області.
У липні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 361/4256/19 (касаційне провадження № 61-9229св20) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) та № 761/16124/15 (провадження № 14-184цс20).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди із матеріалів справи та постанови Верховного Суду в справі № 589/5061/15-ц встановили, що 12 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDN47000710126158 (вклад «Копилка») про банківський строковий вклад, відповідно до якого, ОСОБА_2 передала банку, а останній прийняв на зберігання депозит у сумі 3 000,00 дол. США, який з урахуванням внесених коштів за 2011-2012 роки зріс до загальної суми 11 200,00 дол. США.
Проте, банк, всупереч вимогам клієнта та умовам договору, вклад не повернув, що змусило ОСОБА_2 звернутися до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 вересня 2016 року, позов ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором банківського вкладу задоволено. Стягнено з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 кошти за договором банківського вкладу в розмірі 11 200,00 дол. США.
Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 вересня 2016 року залишено без змін.
Рішення суду у зазначеній справі не виконано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 січня 2019 року (справа № 589/5061/15) визнано ОСОБА_1 правонаступником прав і обов`язків ОСОБА_2 за договором від 12 квітня 2010 року SAMDN47000710126158 (вклад «Копилка») та замінено сторону у виконавчому провадженні ВП № 52944396, відкритому за виконавчим листом у цивільній справі № 589/5061/15, виданим Шосткинським міськрайонним судом Сумської області 21 жовтня 2016 року, з стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (а. с. 18-20).
Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С. В. про заміну сторони виконавчого провадження від 19 березня 2019 року у ВП № 52944396 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (а. с. 21, 22).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права