Постанова
Іменем України
22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 307/3081/17
провадження № 61-4059св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю, Коломієць Г. В.,Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Тячівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Крец Марина Юріївна,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Аннишинець Микола Васильович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Тячівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Тячівський РВ ДВС), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю. (далі - приватний нотаріус Крец М. Ю.) про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання нерухомого майна, договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування реєстрації нерухомого майна.
На обґрунтування позову посилалися на таке. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 13 грудня 2017 року ОСОБА_2 у поштовій скриньці знайшов лист, адресований на ім`я ОСОБА_7, з протоколом проведення електронних торгів від 11 вересня 2017 року № 284522, згідно з яким їхню квартиру продано на електронних торгах. Відповідно до протоколу від 11 вересня 2017 року № 284522 квартиру купив ОСОБА_3 . Про прилюдні торги їх ніхто не повідомляв, вони не є боржниками у жодному виконавчому провадженні, тому їх незаконно позбавили права власності на їхню спільну власність.
14 грудня 2017 року від державних виконавців їм стало відомо про те, що один із співвласників квартири ОСОБА_7 (частка власності - 1/4) є боржником у виконавчому провадженні, відповідно до якого з нього стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форму" (далі - ПАТ "Банк Форум") заборгованість у розмірі 172 240,76 грн та 1 722,41 грн судових витрат.
11 вересня 2017 року відбулися електронні торги, об`єктом продажу яких є спірна квартира. Надалі право власності на їхню квартиру перереєстровано з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 06 листопада 2017 року. Проведення прилюдних торгів та оформлення права власності на їхню квартиру за ОСОБА_3 та подальше відчуження ОСОБА_4 є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
Продавець квартири ДП "Сетам" не мало повноважень на продаж спірної квартири, оскільки позивачі не є боржниками у жодному виконавчому провадженні та не існує якого-небудь рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Спірна квартира відповідно до іпотечного договору від 30 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гундою А. М., є предметом іпотеки, наданої на забезпечення кредиту в іноземній валюті. Державний виконавець всупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті", без рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, без їхнього відома та повідомлення виставив предмет іпотеки на електронні торги, який реалізовано.
Державний виконавець не врахував, що боржник з виконавчого провадження володіє лише 1/4 частини квартири, а не квартирою вцілому та грубо порушив норми чинного законодавства. Відповідно до свідоцтва про право власності боржник ОСОБА_7 є лише співвласником спірної квартири. Його частка у спільній сумісній власності не визначалася та в натурі не виділялася, експертиза вартості його частки у спільній сумісній власності не призначалася.
Оскільки, ОСОБА_7 є лише співвласником майна, то державний виконавець мав право накладати арешт виключно на майно, яке належить боржнику (тобто частку у власності, після її виділення). Дії державного виконавця щодо виставлення на прилюдні торги всієї квартири є незаконними та такими, що порушують право приватної власності, яке відповідно до імперативних норм Конституції України є непорушним. Державному виконавцю було відомо про належність спірної квартири ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 .
Відповідно до звіту №01-03 про незалежну оцінку оцінювач ОСОБА_8 14 березня 2017 року проводив оцінку ринкової вартості спірної квартири та зазначив лише одного співвласника - ОСОБА_1, яка не є боржником у виконавчому провадженні. Державний виконавець та оцінювач не повідомляли ОСОБА_1 про проведення оцінки її власності та результати такої оцінки. Оцінка нерухомого майна мала здійснюватись відповідно до Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", яким визначено загальні засади. Позивачі, як власники майна не надавали доступу до своєї власності, оскільки їм взагалі не було відомо про проведення такої оцінки. Оцінювач ОСОБА_9 не проводив фактичне ознайомлення з об`єктом оцінки за місцезнаходженням майна, що є порушенням процедури оцінки майна. Тому непроведення суб`єктом оцінювання огляду (обстеження) об`єкта оцінки є доказом протиправної оцінки майна відповідно до звіту про незалежну оцінку. Звіт про оцінку майна є незаконно замовлений та складений, оскільки у звіті береться до уваги вся загальна площа квартири, а не її частина, на яку ОСОБА_7 як боржник у виконавчому провадженні має законне право.
Державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 24 січня 2014 року, також не отримав згоди органу опіки та піклування на продаж з торгів квартири, у якій постійно проживав неповнолітній ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру неправомірно, то подальше укладення ним договору купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_4 також є незаконним.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивачі просили визнати недійсними електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_1, які були проведені 11 вересня 2017 року ДП "Сетам"; визнати недійсним та скасувати протокол ДП "Сетам" про проведення електронних торгів від 11 вересня 2017 року за № 284522 з реалізації спірної квартири; визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки від 27 вересня 2017 року у виконавчому провадженні серії ВП № 50662563, складений старшим державним виконавцем Тячівського РВ ДВС Голубкою І. І., з примусового виконання виконавчого листа № 711/9680/2012 щодо реалізації спірної квартири; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 вересня 2017 року, посвідчене та зареєстроване приватним нотаріусом Крец М. Ю. у реєстрі за № 8707, згідно з яким власником спірної квартири є ОСОБА_3 ; визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2017 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Крец М. Ю. у реєстрі за № 9776, згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбала спірну квартиру; скасувати рішення приватного нотаріуса Крец М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяження за індексним номером 37959655 від 06 листопада 2017 року щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно - спірну квартиру; скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 .
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 29,76 кв. м, які були проведені 11 вересня 2017 року ДП "Сетам"; визнано недійсним та скасовано протокол ДП "Сетам" про проведення електронних торгів від 11 вересня 2017 року за № 284522 з реалізації спірної квартири; визнано недійсним та скасовано акт про реалізацію предмета іпотеки від 27 вересня 2017 року у виконавчому провадженні серії ВП №50662563, складений старшим державним виконавцем Тячівського РВ ДВС Голубкою І. І. з примусового виконання виконавчого листа № 711/9680/2012 щодо реалізації спірної квартири; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 вересня 2017 року, посвідчене та зареєстроване приватним нотаріусом Крец М. Ю. у реєстрі за № 8707, згідно з яким власником спірної є ОСОБА_3 ; визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2017 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Крец М. Ю. у реєстрі за № 9776, згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбала спірну квартиру за ціною 48 598 грн; скасовано рішення приватного нотаріуса Крец М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяження за індексним номером 37959655 від 06 листопада 2017 року щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно - спірну квартиру; скасовано державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний виконавець не вирішив питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. На електронних торгах відчужено майно, яке щонайменше на 1/2 частки належало позивачам, а не боржнику, чим були порушені їхні права як співвласників. Державний виконавець під час організації та проведення електронних торгів не дотримався вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, внаслідок яких відбулося відчуження всього спірного нерухомого майна, зокрема, частки, яка належить позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, чим порушені їхні права, а тому такі електронні торги необхідно визнати недійсними. Також суд першої інстанції зазначив, що підлягають задоволенню всі інші позовні вимоги, які є похідними.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_5 як особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4, ДП "Сетам", Тячівський РВ ДВС, ОСОБА_3 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2020 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що пред`являючи позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як відповідачів зазначили Тячівський РВ ДВС, ДП "Сетам", ОСОБА_3, ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Крец М. Ю. Водночас, як видно з матеріалів справи оспорюваний договір купівлі-продажу від 06 листопада 2017 року укладений під час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у шлюбі, а отже, набута за таким договором спірна квартира є фактично їхньою спільною сумісною власністю подружжя відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Тому визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу безперечно порушує права ОСОБА_5 як співвласника квартири. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обов`язковим є залучення як співвідповідача ОСОБА_5 як особи, що набула майнових прав на квартиру на підставі оспорюваного правочину та реєстраційних дій. Невчинення судом першої інстанції зазначеної процесуальної дії призвело до порушення прав ОСОБА_5, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У березні 2021 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Аннишинець М. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зроблений на припущеннях, апеляційний суд вийшов за межі предмета позову, оскільки ці обставини не були предметом розгляду у суді першої інстанції. У матеріалах справи немає доказів, які підтверджують, що заявленими вимогами позивачів порушуються права та інтереси ОСОБА_5 . Сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому позивачі правильно визначили їх співвідповідачами. Суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вимог, які взагалі не стосувалася ОСОБА_5, зокрема вимог про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу ДП "Сетам" про проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки та інше. Апеляційний суд не врахував, що позивачі не були повідомлені про дату, час та місце проведення електронних торгів та про стартову ціну спірного майна. Організатори торгів протиправно позбавили позивачів права власності на їхнє майно. Ухваливши постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції позбавив позивачів права власності, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-103цс16; постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 336/7019/17, від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а.
У травні 2021 року надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просили касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилаються на те, що вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу спірної квартири порушують права та інтереси ОСОБА_5 як співвласника спірної квартири та який не був залучений до участі у справі. А тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з незалученням до участі у справі усіх належних відповідачів. Також ОСОБА_4 у відзиві зазначає про те, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту порушеного права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій не відповідає.
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого представництвом Фонду державного майна Тячівського району 09 березня 1995 року, власниками квартири АДРЕСА_1, були ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_7, ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 30).
Відповідно до кредитного договору від 30 квітня 2008 року № 0253/08/26-СL, укладеного між Акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум") та ОСОБА_7, позичальнику надано кредит у розмірі 16 485,00 дол. США строком до 27 квітня 2018 року (т. 1, а. с. 219-220).