Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
місто Київ
справа № 177/1781/19
провадження № 61-7162св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцин Ігор Анатолійович, Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року у складі судді Строгової Г. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати припиненим договір іпотеки від 14 січня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І. А.; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Дніпровської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Молчанова С. О. від 18 грудня 2017 року, індексний номер 38802539, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна та їх обтяжень про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 14 січня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки (з позикою грошей), відповідно до умов якого ОСОБА_2 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_1 (позичальник) строком до 14 червня 2016 року грошові кошти у розмірі 614 689, 40 грн (в еквіваленті за домовленістю сторін на день підписання договору сумі в 26 000, 00 дол. США).
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 договору сторони домовилися, що цей договір є змішаним договором, який несе в собі ознаки договору позики та договору іпотеки, предметом якої відповідно до пункту 8 договору є: житловий будинок літ. А-2, загальною площею 335, 2 кв. м, житловою площею 124, 4 кв. м, з господарчою будівлею і спорудою: баня літ. Б, площею 118, 9 кв. м, огорожа № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0, 1 га, кадастровий номер 1221884300:02:001:0409, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що усупереч правилам статті 13 Закону України «Про оцінку земель» експертно-грошова оцінка землі, обов`язкова в разі застави земельної ділянки, не була проведена, що свідчить про безпідставність внесення земельної ділянки як предмета іпотеки.
Сторони 29 липня 2016 року уклали договір про внесення змін до договору іпотеки, у результаті чого предметом договору позики стало надання в борг суми в розмірі 370 733, 09 грн, що еквівалентна 14 950, 00 дол. США, зі строком повернення до 29 січня 2017 року. Сторони домовилися про те, що загальна сума позики станом на дату підписання та посвідчення договору про внесення змін складає 1 015 486, 29 грн, є еквівалентною 40 950, 00 дол. США та повинна бути повернута до 29 січня 2017 року. У пункт 10 договору також внесені зміни та визначено, що сторони оцінюють предмет іпотеки в сумі 1 105 486, 29 грн.
08 лютого 2017 року сторони уклали ще один договір про внесення змін до договору іпотеки з позикою грошей, у результаті чого предметом договору позики стало надання у борг суми у розмірі 171 003, 16 грн, що є еквівалентною 6 326, 00 дол. США, зі строком повернення до 29 липня 2017 року. Сторони домовилися, що загальна сума позики станом на дату підписання та посвідчення цього договору про внесення змін складає 1 277 955, 37 грн, що еквівалентно 47 276, 00 дол. США, повинна бути повернута до 29 липня 2017 року. Пункт 10 Договору сторони виклали в новій редакції: «Сторони оцінюють предмет іпотеки в сумі 1 277 955, 37 грн».
18 грудня 2017 року державний реєстратор Дніпропетровської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» (далі - КП «Центр державної реєстрації») Молчанов С. О. прийняв рішення про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке є предметом застави, за ОСОБА_2 .
Позивач вважав, що оскільки у пункті 1 договору іпотеки (з позикою грошей) від 14 січня 2016 року передбачено, що сума позики має бути повернута до 14 червня 2016 року включно, строк дії первісного договору позики грошей закінчився 15 липня 2016 року, чинним законодавством не передбачено можливості внесення змін до договору, строк дії якого закінчився, відповідно, договори про внесення змін до договору іпотеки з позикою грошей від 29 липня 2016 року та від 08 лютого 2017 року, у силу приписів ЦК України не тягнуть за собою зміни предмета, строку дії договору та порядку і строків виконання зобов`язання у первісному договорі іпотеки (з позикою грошей) від 14 січня 2016 року.
Водночас зі змісту договору про внесення змін до договору іпотеки (з позикою грошей) від 29 липня 2016 року він ґрунтується саме на первісному зобов`язанні на суму 614 689, 20 грн і означає окрему домовленість про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням на суму 1 015 486, 29 грн, зі строком повернення 29 січня 2017 року.
На переконання позивача, уклавши новий договір, змінивши первісне зобов`язання новим, сторони здійснили новацію у зобов`язальних відносинах. При цьому сторони не укладали договір повторної іпотеки житлового будинку та ділянки, а внесли зміни до договору іпотеки житлового будинку від 14 січня 2016 року, змінивши лише оцінку предмета іпотеки. Аналогічно сторони здійснили новацію, уклавши між собою 08 лютого 2017 року договір про внесення змін до договору іпотеки (з позикою грошей) та замінивши первісне зобов`язання на суму 1 015 489, 29 грн новим зобов`язанням на суму 1 277 955, 37 грн.
У зв`язку з тим, що відбулася новація, за твердженнями позивача, є підстави для висновку про припинення іпотеки як додаткового зобов`язання, пов`язаного з первісним зобов`язанням, оскільки внаслідок новації між сторонами виникло нове зобов`язання на суму 1 277 955, 27 грн, що не забезпечене іпотекою.
Враховуючи, що іпотека є припиненою, позивач вважав, що державний реєстратор безпідставно провів державну реєстрацію права власності на заставне майно, що призвело до незаконного набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_1 .
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач подав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 17 серпня 2020 року, з урахування додаткового рішення від 20 серпня 2020 року, Криворізький районний суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні позову, скасував заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження житлового будинку літ. А-2, загальною площею 335, 2 кв. м, житловою площею 124, 4 кв. м, з господарчою будівлею і спорудами: баня літ. Б, площею 118, 9 кв. м, огорожа № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0, 10 га, кадастровий номер 1221884300:02:001:0409, розташованої за тією самою адресою, вжиті ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2019 року.
Постановою від 08 квітня 2021 року Дніпровський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року без змін.
Суд першої інстанції зробив висновок про помилковість тверджень позивача про закінчення строку дії договору іпотеки (з позикою грошей) від 14 січня 2016 року, адже в договорі строку його дії не зазначено, сторони лише погодили строк повернення суми позики до 14 червня 2016 року, що не є тотожним визначенню «строк дії договору».
Піддавши аналізу зміст договорів про внесення змін до договору іпотеки (з позикою грошей) від 14 січня 2016 року, укладених 29 липня 2016 року та 08 лютого 2017 року, та договір від 14 січня 2016 року, суд виснував, що сторони не ставили перед собою мети замінити одне зобов`язання іншим і, відповідно, не досягли такої цілі, що свідчить про відсутність наміру сторін вчинити новацію. Суд першої інстанції зазначив, що додатковими угодами лише були змінені певні пункти (умови) та внесено доповнення до договору від 14 січня 2016 року, а зміни окремих умов договору не призвела до заміни самого кредитного зобов`язання на інше, що не припинило первісного зобов`язання сторін за договором іпотеки з позикою грошей.
Суд також врахував, що в договорах про внесення змін до договору від 14 січня 2016 року не зазначено, що зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором іпотеки припиняються. За таких обставин суд дійшов висновку, що договори про внесення змін до первісного договору іпотеки (з позикою грошей) від 29 липня 2016 року та 08 лютого 2017 року не можуть бути оцінені як новація в розумінні статті 604 ЦК України.
Посилання позивача на порушення вимог статті 13 Закону України «Про оцінку земель» при укладенні договору іпотеки із позикою грошей, зокрема непроведення експертно-грошової оцінки землі, яка є обов`язковою в разі застави земельної ділянки, що свідчить про безпідставність внесення земельної ділянки до предмета іпотеки, також, за висновками суду, не є визначеною законом підставою для визнання договору іпотеки припиненим.
Оскільки суд не встановив підстав для припинення договору іпотеки (з позикою грошей) від 14 січня 2016 року, тому залишив без задоволення вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Молчанова С. О. про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, які є предметом іпотеки, та їх обтяжень.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що позивач та його представник підтвердили, що між сторонами не було домовленості про припинення первинного зобов`язання у зв`язку з укладенням додаткових угод, тобто відсутні домовленості щодо припинення вже існуючого зобов`язання та заміни його новим. Позивач підтвердив, що грошові вимоги за договором не були виконані і на час укладення кожної з додаткових угод.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 23 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19), щодо застосування положень частин другої, четвертої статті 604 ЦК України. Суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки, що сторони правочину не вчинили його новацію, оскільки відбулася заміна первісного зобов`язання у розмірі 614 689, 40 грн новим зобов`язанням у розмірі 1 015 486, 29 грн та 1 277 955, 37 грн із зазначенням інших строків повернення коштів. Заявник зазначає, що між сторонами була домовленість щодо припинення первісного зобов`язання у зв`язку з укладенням додаткових угод, тобто існувала домовленість про припинення вже існуючого зобов`язання та заміни його новим (збільшення суми позики грошових коштів).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, просить відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін. На переконання відповідача, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18, та Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
За правилами частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.