Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
місто Київ
справа № 295/8928/19
провадження № 61-7720св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради на постанову Житомирського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів: Павицькою Т. М., Трояновською Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2019 року звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (далі - КП «Житомиртеплокомуненерго») про визнання незаконним та скасування наказу від 17 травня 2019 року № 64-К/тр «Про звільнення за прогул»; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 17 травня 2019 року наказом
№ 64-К/тр його звільнено з посади водія автотранспортних засобів АС на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин. Про факт звільнення він дізнався 20 травня 2019 року в приміщенні бухгалтерії. Того ж дня він ознайомлений з наказом про звільнення, про що внесено запис до його трудової книжки. На думку роботодавця, прогули мали місце 18 та 19 квітня 2019 року. Зазначив, що 18 квітня 2019 року він написав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 18 квітня 2019 року до 19 квітня 2019 року. Підставою звернення з відповідною заявою стали виняткові сімейні обставини. Заяву про відпустку на підприємство віднесла його дружина безпосередньо довідділукадріввідповідача, але начальник відділу кадрів відмовилася прийняти заяву у зв`язку з тим, що на ній не було підпису погодження безпосереднього керівника позивача про те, що у нього немає заперечень з цього приводу. Позивач телефоном повідомив про зазначені обставини свого безпосереднього керівника - начальника автотранспортної служби ОСОБА_2 , який відповів, що він перебуває на лікарняному, але не заперечував проти надання йому відпустки таповідомив, що погодити його заяву зможе інженер ОСОБА_3 , який на той момент виконував обов`язки начальника. Позивач, зателефонувавши ОСОБА_4 , який також не заперечував проти надання йому відпустки, сказав дружині, щоб вона залишила заяву на охороні адміністративного приміщення, а коли він буде в адміністрації підприємства, то завізує заяву, що й було зроблено.
19 квітня 2019 року ОСОБА_1 телефоном повідомлено про те, що начальник відділу кадрів відмовилася прийняти заяву, 22 квітня 2019 року за фактом відсутності на роботі у працівника відібрано пояснення. У подальшому, 02 травня 2019 року, проведено засідання профкому за відсутності позивача, де обговорювалося питання про надання дозволу на його звільнення. Зазначеної згоди профкомом не булонадано.
У зв`язку з наведеним вважав, що звільнення відбулося з грубим порушенням положень чинного законодавства України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 12 січня 2021 року Богунський районний суд м. Житомира у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач не довів наявності поважних причин його відсутності на роботі 18 та 19 квітня 2019 року. Ненадання профспілковим комітетом КП «Житомиртеплокомуненерго» згоди на звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України згідно з протоколом засідання від 02 травня 2019 року, за висновками суду першої інстанції, не може бути безумовною підставою визнання незаконним наказу про звільнення позивача із займаної посади та його поновлення на роботі, зважаючи на те, що в тексті рішення профспілкового комітету немає обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення позивача із займаної посади.
Постановою від 30 березня 2021 року Житомирський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов частково.
Суд визнав незаконним наказ від 17 травня 2019 року № 64-К/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів за прогули без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України; поновив ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів КП «Житомиртеплокомуненерго» з 17 травня 2019 року; стягнув з КП «Житомиртеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 110 116, 94 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. Суд здійснив розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що та обставина, що відповідач не видав наказ про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, за умови, що позивач подав таку заяву, не свідчить, що ОСОБА_1 не був на роботі 18 та 19 квітня 2019 року без поважних причин, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність ОСОБА_1 на роботі 18 та 19 квітня 2019 року без поважних причин є безпідставним.
Апеляційний суд врахував, що відповідач не довів, що відсутність позивача в ці дні на роботі зумовила настання будь-яких тяжких чи несприятливих наслідків, які б дали привід для застосування до нього найбільш суворого дисциплінарного стягнення - звільнення.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 був звільнений без законної підстави, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визначаючи розмір відшкодування заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, суд ураховував встановлені обставини та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважав обґрунтованим розміром такого відшкодування 10 000, 00 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
КП «Житомиртеплокомуненерго» 29 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, залишити в силі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 січня 2021 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції ухвалив з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження цього судового рішення те, що:
- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:
у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18) та від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19 (провадження № 61-8917св20), відповідно до яких визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі;
у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 1740/2481/18 (провадження № К/9901/16548/19) та від 09 липня 2020 року у справі № 803/1883/17 (провадження № К/9901/53376/18), відповідно до яких самий лише факт поданя заяви роботодавцю про надання відпустки не є підставою для того, щоб працівник перебував у такій відпустці, оскільки таке право особи повинно бути належно підтверджено (наказом або розпорядженням);
- суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач звертався 18 квітня 2019 року за медичною допомогою, проте у зазначеній виписці не зазначена дата звернення позивача, оскільки ця дата є днем видачі такої виписки;
- відповідно до матеріалів справи відповідь профспілки про результати засідання профспілкового комітету до підприємства не направлялася, що свідчить про згоду на звільнення. Витяг, поданий до суду, є невідомою копією, яка не посвідчена профспілкою та позивачем, що свідчить про недопустимість доказу, оригінал витягу чи завірена копія до суду не направлялися та не надавалися для огляду в судовому засіданні;
- суд апеляційної інстанції із власної ініціативи долучив до матеріалів справи письмові докази, про долучення яких позивач не клопотав, та не надавав їх до суду першої інстанції, апеляційний суд вийшов до нарадчої кімнати, після чого поновив розгляд справи із вимогою до позивача надати для огляду свідоцтво про його народження.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у поданому відзиві просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, оскільки вимоги та доводи скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року відкрито касаційне провадження.
За правилами частин першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з 27 травня 1999 року до 30 вересня 2009 року, а також з 01 жовтня 2009 року працював у КП «Житомиртеплокомуненерго» на посадах водія, 01 липня 2016 року його переведено в автомобільну службу водієм І класу автомобіля марки «RENAULT».
18 квітня 2019 року ОСОБА_1 власноручно написав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 18 та 19 квітня 2019 року. Заяву завізовав начальник підрозділу ОСОБА_3 про відсутність заперечень з цього приводу. На заяві відсутня резолюція керівника підприємства про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Начальник відділу кадрів ОСОБА_5 18 квітня 2019 року склала службову записку про те, що цього дня приблизно о 09:00 год. до відділу прийшла ОСОБА_6 і принесла заяву свого чоловіка ОСОБА_1 про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 18 та 19 квітня 2019 року, але оскільки заява не була підписана керівником підрозділу, вона відмовила в її прийнятті. У службовій записці також зазначено, що заява надана до відділу кадрів того ж дня о 14 :45 год. інженером ОСОБА_3 , який її завізував.