Постанова
Іменем України
12 квітня 2022 року
місто Київ
справа № 191/4508/19
провадження № 61-9013св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фермерське господарство «МЕРЕНЧУК»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «МЕРЕНЧУК» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року, постановлене суддею Гречко Ю. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернулася до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства «МЕРЕНЧУК» (далі - ФГ «МЕРЕНЧУК», фермерське господарство) суми боргу за договором позики у розмірі 65 000, 00 дол. США, відсотків за кожен місяць дії договору позики за період з 14 грудня 2016 року до 01 вересня 2017 року у розмірі 35 912, 00 дол. США та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 02 вересня 2017 року до дня ухвалення рішення у справі.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ФГ «МЕРЕНЧУК», від імені якого діяв його керівник ОСОБА_2 (позичальник), уклали договір позики, на виконання якого вона передала відповідачу грошові кошти в сумі 65 000, 00 дол. США зі сплатою процентів 6, 5 % в місяць, що підтверджується розпискою.
За умовами договору позики фермерське господарство зобов`язалося повернути їй всю суму боргу у строк до 01 вересня 2017 року.
Стверджувала, що майже одразу після того як керівник фермерського господарства ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти, він почав ухилятися від спілкування з нею та припинив відповідати на її телефонні дзвінки. Усі спроби зв`язатися з ним через їх спільних знайомих не дали результатів. ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 задля того, щоб не повертати їй грошові кошти, здійснив відчуження своїх корпоративних прав на ФГ «МЕРЕНЧУК» ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 звернулася до нового власника ФГ «МЕРЕНЧУК» з вимогою повернути борг, на що він їй відповів, що будь-яких боргів перед нею не має та нічого повертати не збирається.
Стислий виклад заперечень відповідача та позиції третіх осіб
ФГ «МЕРЕНЧУК» надало відзив на позов, просило відмовити у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю. На переконання фермерського господарства, воно є неналежним відповідачем у справі.
Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що дійсно отримав від позивача грошові кошти у розмірі 65 000, 00 дол. США. Стверджував, що грошові кошти були використані не на його особисті потреби, а на потреби фермерського господарства.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 14 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд стягнув з ФГ «МЕРЕНЧУК» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14 грудня 2016 року у розмірі 65 000, 00 дол. США, відсотки за кожен місяць дії договору позики за період з 14 грудня 2016 року до 01 вересня 2017 року у розмірі 35 912, 00 дол. США; 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 02 вересня 2017 року до 14 січня 2021 року у розмірі 6 565, 00 дол. США. Здійснив розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються встановленими обставинами справи.
Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що фермерське господарство не отримувало грошових коштів за договором позики, вважаючи, що такі доводи спростовуються наявною у матеріалах справи розпискою, а проведення відповідного запису у бухгалтерських документах господарства, за висновками суду, є внутрішньою діяльністю відповідача і його відсутність не підтверджує факт наявності заборгованості за договором позики.
Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позичальником дійсно є ФГ «МЕРЕНЧУК», а не особисто ОСОБА_2 суд також вважав необґрунтованими, оскільки за змістом розписки грошові кошти отримувало фермерське господарство в особі голови господарства ОСОБА_2., який у судовому засіданні підтвердив факт отримання грошових коштів у позику з метою їх витрачання на потреби господарства.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ФГ «МЕРЕНЧУК» 27 травня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:
- рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правовим висновкам, викладеним:
у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі
№ 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), за змістом якого Верховний Суд врахував, що підставою позову зазначено те, що СТОВ «Заповіт» за оспорюваним договором як юридичною особою отримано суму позики. Під час нового розгляду суди зобов`язані перевірити, чи наявні відповідні докази внесення грошових коштів у касу підприємства чи зарахування на рахунок юридичної особи. Укладаючи угоду з юридичною особою, позивач мала передбачати, що стосовно юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних, що дотримані не були;
у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17
(провадження № 61-37213св18), відповідно до якого про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунка, а також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства;
у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі
№ 489/3688/15-ц (провадження № 61-18912св19), згідно з яким стосовно юридичних осіб діють спеціальні правила обліку та прийняття грошових коштів від інших осіб, зокрема й фізичних. Документальне оформлення позики залежить від форми, в якій вона надається: безготівковим шляхом; готівковими коштами;
- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили фінансову звітність фермерського господарства, звіт про капітальні інвестиції, виписки за рахунками, оборотно-сальдові відомості, відповідно до яких у ФГ «МЕРЕНЧУК» не обліковується непогашена (діюча) заборгованість за розпискою (договором позики) у розмірі 65 000, 00 дол .США, що свідчить про відсутність заборгованості фермерського господарства перед ОСОБА_1 за розпискою від 14 грудня 2016 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у серпні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ФГ «МЕРЕНЧУК», оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На переконання позивача, правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах, на які заявник посилається у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ухвалені за відмінних фактичних обставин, зокрема у зазначених справах не було доказів передачі грошових коштів як розписка чи інший документ.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 29 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційнепровадження у справі за касаційною скаргою ФГ «МЕРЕНЧУК», а ухвалою від 05 квітня 2022 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з розпискою від 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ФГ «МЕРЕНЧУК», від імені якого діяв його керівник ОСОБА_2 (позичальник), уклали договір позики, на виконання умов якого вона передала фермерському господарству грошові кошти у розмірі 65 000, 00 дол. США з виплатою процентів у розмірі 6, 5 % на місяць.
На підставі договору купівлі-продажу від 10 квітня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міщенко М. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 733, ОСОБА_2 здійснив відчуження своїх корпоративних прав на ФГ «МЕРЕНЧУК» на користь ОСОБА_3 .
Оцінка аргументів касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Тож розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
За своїми характеристиками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.