1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/16218/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 (суддя Паламар П. І.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 (головуючий - Євсіков О. О., судді Владимиренко С. В., Корсак В. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро"

до Міністерства юстиції України

визнання протиправним та скасування наказу.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фермер-Агро" (далі - ТОВ "Фермер-Агро", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст України, Міністерство, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту України від 13.09.2021 № 3237/5 "Про задоволення скарги" (далі - наказ № 3237/5, оспорюваний наказ).

2. Позовна заява обґрунтовується незаконністю наказу № 3237/5 як акта суб`єкта владних повноважень, прийнятого з порушенням вимог законодавства щодо порядку прийняття, розгляду та прийняття рішень за скаргами у сфері державної реєстрації.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 (суддя Паламар П. І.) позовну заяву ТОВ "Фермер-Агро" залишено без руху та визначено Товариству строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання позивачем доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

4. Ухвала аргументована тим, що заявлені позивачем вимоги фактично зводяться до усунення йому перешкод у користуванні 135 земельними ділянками на території Картамиської сільської ради Первомайського (на теперішній час Лозівського) району Харківської області, тобто Товариством заявлено спільно 135 позовних вимог немайнового характеру, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором окремо за встановленими ставками, а саме в загальній сумі 306450 грн (2270 грн х 135), тоді як згідно з платіжним дорученням від 22.09.2021 № 263 судовим збором у сумі 2270 грн оплачено лише одну вимогу немайнового характеру.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, у задоволенні клопотання ТОВ "Фермер-Агро" про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ТОВ "Фермер-Агро" та додані до неї документи повернуто без розгляду.

6. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 162, 164, 173, 174, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 4, 6, 8 Закону України "Про судовий збір", з урахуванням яких суди дійшли висновку про необхідність повернення позовної заяви з огляду на те, що: 1) у строк, встановлений ухвалою від 08.10.2021, позивач не усунув недоліки позовної заяви щодо сплати судового збору в установленому розмірі; 2) наразі відсутні передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" підстави для відстрочення сплати судового збору в зв`язку з недоведеністю Товариством його незадовільного майнового стану, який перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Фермер-Агро" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 76, 86, 236, 269 ГПК України, статті 8 Закону України "Про судовий збір", наголошуючи, що надані Товариством докази (довідки, звіти, акти звірки тощо) очевидно давали змогу встановити його дійсний майновий стан (а не суто його майбутні зобов`язання) та оцінити майновий стан позивача як такий, що не дозволяє сплатити значний розмір судового збору при поданні позовної заяви.

Крім того, апеляційний суд не надав жодної оцінки викладеним в апеляційній скарзі доводам Товариства про неправомірне визначення судом першої інстанції необхідності доплати судового збору у розмірі 304180 грн, оскільки: 1) позивач заявив одну вимогу немайнового характеру - визнати протиправним та скасувати наказ № 3237/5, а позовних вимог про усунення перешкод у користуванні конкретними земельними ділянками, які зазначено в оспорюваному наказі, позивачем не заявлено; 2) суд першої інстанції на власний розсуд оцінив одну немайнову вимогу як таку, що зводиться до усунення перешкод у користуванні 135 земельними ділянками на території Картамиської сільської ради Первомайського (на теперішній час Лозівського) району Харківської області, та зазначив про необхідність сплати судового збору за кожну довільно визначену судом позовну вимогу, що, в свою чергу, становить непомірну суму судового збору та обмежує право ТОВ "Фермер-Агро" на доступ до правосуддя.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Фермер-Агро" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 910/16218/21 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

12. Пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

13. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Стосовно позовних заяв немайнового характеру колегія суддів зазначає, що до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

14. В основу оскаржуваних ухвали та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що заявлені позивачем вимоги фактично зводяться до усунення перешкод у користуванні 135 земельними ділянками на території Картамиської сільської ради Первомайського (на теперішній час Лозівського) району Харківської області, тобто Товариством заявлено спільно 135 позовних вимог немайнового характеру, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором окремо за встановленою ставкою, а саме в загальній сумі 306450 грн (2270 грн х 135), тоді як згідно з платіжним дорученням від 22.09.2021 № 263 судовим збором у сумі 2270 грн оплачено лише одну вимогу немайнового характеру.

15. Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав допущеного Товариством порушення у виді недоплати судового збору та водночас погоджується з доводами скаржника про помилкову кваліфікацію судом першої інстанції заявленої ТОВ "Фермер-Агро" позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту України від 13.09.2021 № 3237/5 як негаторного позову, поданого щодо зазначених 135 земельних ділянок, з огляду на таке.

16. За змістом пункту 10 частини 2 статті 16 та частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

17. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець (в тому числі орендар), у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

18. Згідно з частиною 2, пунктами "г", "д" частини 3 статті 152 та частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

19. Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 16, 21, 391 ЦК України та статей 152, 155 ЗК України визнання незаконним (протиправним) та скасування наказу Мінюсту України від 13.09.2021 № 3237/5, як правового акта індивідуальної дії, та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є окремими (самостійними) способами захисту цивільних прав власника земельної ділянки або землекористувача, які (способи) не можна ототожнювати.

20. Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.


................
Перейти до повного тексту