ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 922/2250/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Дейнегі К. В.,
відповідача - Гарагулі В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (судді: Тихий П. В. - головуючий, Россолов В. В., Шутенко І. А.) у справі
за позовом Харківської міської ради
до Акціонерного товариства "Турбоатом"
про стягнення 5 789 831,76 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У липні 2020 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Турбоатом" (далі - АТ "Турбоатом") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 29,1298 га на вул. Енергетичній, 1 у м. Харкові, кадастровий номер 6310138500:02:001:0045, із 01.03.2020 по 30.06.2020 у сумі 5 789 831,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив речові права на землю, у період із 01.03.2020 по 30.06.2020 плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавством розмірі не вносив, внаслідок чого зберіг грошові кошти у виді орендної плати у заявленій до стягнення сумі за рахунок міської ради, як власника земельної ділянки, тому спірна сума коштів підлягає стягненню з відповідача на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України.
1.2. Від АТ "Турбоатом" надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними, просив в задоволенні позову відмовити, наголошуючи, зокрема, на тому, що відповідач користується спірною земельною ділянкою правомірно; наразі товариство вживає заходи щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства; рішенням Харківської міськради від 27.11.2019 № 1835/19 відповідачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, у тому числі, і земельної ділянки на вул. Енергетичній, 1 у м. Харкові, а іншим рішенням Харківської міськради від 24.06.2020 № 2149/20, зокрема, і зазначену земельну ділянку надано товариству для експлуатації та обслуговування будівель і споруд; позивач направив відповідачеві на підписання примірник договору оренди землі на вул. Енергетичній, 1 у м. Харкові лише після звернення з позовом у цій справі, який (примірник) відповідач невідкладно підписав, натомість позивач примірник договору оренди спірної земельної ділянки не підписав і відповідачу не повернув. Водночас відповідач заперечував проти здійсненого позивачем розрахунку суми безпідставно збережених коштів, зазначаючи про відсутність підстав для застосування річної орендної плати у розмірі 4 %.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 (суддя Жиляєв Є. М.) позов задоволено. Стягнуто з АТ "Турбоатом" на користь Харківської міськради 5 789 831,76 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 29,1298 га на вул. Енергетичній, 1 у м. Харкові, кадастровий номер 6310138500:02:001:0045, із 01.03.2020 по 30.06.2020.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач у спірному періоді без оформлення правовстановлюючих документів на землю користувався земельною ділянкою на вул. Енергетичній, 1 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування належного йому на праві власності нерухомого майна, що за висновком суду є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у виді несплаченої орендної плати у заявлені сумі на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (судді: Тихий П. В. - головуючий, Россолов В. В., Шутенко І. А.) рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач у спірному періоді користувався земельною ділянкою на вул. Енергетичній, 1 в м. Харкові на відповідній правовій підставі - праві постійного користування, яке до нього перейшло в порядку універсального правонаступництва від правопопередника - Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом"; обставини щодо користування відповідачем спірною земельною ділянкою на підставі відповідних рішень виконавчого комітету (далі - виконкому) Харківської міськради депутатів трудящих встановлені судами під час розгляду справи № 16/174-08 за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області до Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (далі - ВАТ "Турбоатом") про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок. Отже, як зазначив суд, оскільки відповідач у спірному періоді був постійним користувачем спірної земельної ділянки, то він був зобов`язаний сплачувати за її користування земельний податок, що ним і було здійснено. Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, користування відповідачем упродовж спірного періоду зазначеною земельною ділянкою на відповідній правовій підставі зі сплатою земельного податку свідчить про відсутність безпідставного збереження відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у виді орендної плати у заявленій до стягнення сумі та, відповідно, відсутність порушеного права позивача, на захист якого ним подано позов у цій справі.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Харківська міськрада, не погоджуючись із постановою у справі, подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Харківська міськрада у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженої постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 02.06.2020 у справах № 922/2845/19, № 922/2417/19, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 у спорах щодо стягнення безпідставно збережених коштів, а також не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Скаржник наголошує на помилковому застосуванні судом апеляційної інстанції положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо преюдиціальності обставин, встановлених судами у справі № 16/174-08; зазначає, що в основу постанови суду апеляційної інстанції, серед іншого, було покладено інформацію з офіційного сайту АТ "Турбоатом", та зокрема такі документи, як наказ Міністра енергетичного машинобудування СРСР від 21.07.1977 № 203, постанову Ради Міністрів СРСР від 03.01.1980 № 508, постанову ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 03.01.1980 № 5, наказ Міністра важкого, енергетичного та транспортного машинобудування СРСР від 20.03.1989 № 99, наказ Фонду державного майна України від 31.01.1996 № 16. Проте, посилаючись на інформацію з офіційного сайту АТ "Турбоатом", суд апеляційної інстанції не зазначив адреси сторінки із вказаного сайту, який містить перелік відповідних документів; такі докази не містяться в матеріалах справи, не подавалися учасниками справи та не витребовувалися судом, а отже, на думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій постанові, ґрунтуються на недопустимих доказах. Водночас скаржник вважає, що висновок Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В М. Корецького національної академії наук України від 15.10.2020 № 126/194-е, який також покладено в основу постанови суду апеляційної інстанції, не є доказом в силу положень статті 109 Господарського процесуального кодексу України, він має допоміжний (консультативний характер) і не є обов`язковим для суду. Поза тим, скаржник звертає увагу і на те, що згідно з рішенням Харківської міськради від 24.06.2020 № 2149/20 АТ "Турбоатом" надано в оренду строком до 01.07.2069 земельні ділянки комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, зокрема і площею 29,1298 га, кадастровий номер 6310138500:02:001:0045, для експлуатації та обслуговування виробничих, адміністративних складських та допоміжних будівель і споруд промділянки на вул. Енергетичній, 1 в м. Харкові, що свідчить про відсутність у відповідача будь-яких документів, які посвідчують право користування спірною земельною ділянкою.
3.2. Від АТ "Турбоатом" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін постанову у справі, як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2021 було зупинено провадження у справі № 922/2250/20 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 906/620/19.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 поновлено провадження у справі № 922/2250/20 із визначенням дати судового засідання 08.02.2022, у якому оголошувалася перерва до 15.02.2022.
4.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.4. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, Департамент територіального контролю Харківської міськради здійснив обстеження земельної ділянки площею 29,1298 га на вул. Енергетичній, 1 у м. Харкові, кадастровий номер 6310138500:02:001:0045, за результатами якого 25.06.2020 склав акт обстеження. В цьому акті обстеження зафіксовано, що на сформованій земельній ділянці площею 29,1298 га, кадастровий номер 6310138500:02:001:0045, на вул. Енергетичній, 1 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. "Г-7", літ. "Д-6", літ. "И-1-3", літ. "3-1", літ. "Б-1", літ. "М-6-7", літ. "Л-14", літ. "С-32, літ. "0-1", літ. "Р-2", літ. "Н-1", літ. "П-3-5", літ. "К-1", літ. "Ш-1", літ. "АБ-1", літ. "Ю-1", право власності, на які зареєстроване за АТ "Турбоатом".
Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.04.2020 № 205878166 право власності на нежитлові будівлі на вул. Енергетичній, 1 ум. Харкові зареєстровані за АТ "Турбоатом", а саме на нежитлові будівлі літ. "Г-7" загальною площею 11 006,3 м2, літ. "Д-6" загальною площею 17 947 м2 право власності зареєстроване з 17.10.2018 на підставі наказу Фонду державного майна України, виданого 31.01.1996 № 16-АТ; на нежитлові будівлі літ. "И-1-3" загальною площею 83 898 м2, літ. "3-1" загальною площею 714,9 м2 право власності зареєстроване з 12.07.2019 на підставі наказу Фонду державного майна України, виданого 31.01.1996 № 16-АТ; на нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 203,1 м2 право власності зареєстроване з 10.07.2019 на підставі листа Фонду державного майна України від 16.01.2004 № 10-21-438 і наказу Фонду державного майна України, виданого 31.01.1996 № 16-АТ; на нежитлові будівлі літ. "М-6-7" загальною площею 8 148,8 м2, літ. "Л-1-4" загальною площею 71 891,2 м2 право власності зареєстроване з 26.07.2019 на підставі наказу Фонду державного майна України, виданого 31.01.1996 № 16-АТ; на нежитлові будівлі літ. "С-3" загальною площею 5 111,0 м2, літ. "0-1" загальною площею 65,5 м2, літ. "Р-2" загальною площею 1449,7 м2, літ. "Н-1" загальною площею 49,3 м2 право власності зареєстроване 31.07.2019 на підставі наказу Фонду державного майна України, виданого 31.01.1996 № 16-АТ; на нежитлові будівлі літ. "П-3-5" загальною площею 1534,4 м2, літ. "К-1" загальною площею 7,1 м2, літ. "Ш-1" загальною площею 1093,7 м2 право власності зареєстроване з 02.08.2019 на підставі наказу Фонду державного майна України, виданого 31.01.1996 № 16-АТ; на нежитлову будівлю літ. "АБ-1" загальною площею 347,5 м2 право власності зареєстроване з 19.09.2019 на підставі листа Фонду державного майна України від 16.01.2004 № 10-21-438 і наказу Фонду державного майна України, виданого 31.01.1996 № 16-АТ; на нежитлову будівлю літ. "Ю-1" загальною площею 153,8 м2 право власності зареєстроване з 10.10.2019 на підставі листа Фонду державного майна України від 16.01.2004 № 10-21-438 і наказу Фонду державного майна України, виданого 31.01.1996 № 16-АТ.
Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2020 № НВ-0005130452020 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:02:001:0045 становить 29,1298 га, дата державної реєстрації - 04.02.2020.
Речові права на зазначену земельну ділянку за АТ "Турбоатом" не зареєстровані.
Водночас, здійснюючи апеляційний розгляд справи, суд апеляційної інстанції встановив, що, як вбачається із загальнодоступної інформації з офіційного сайту відповідача, згідно з наказом Міністра енергетичного машинобудування СРСР від 21.07.1977 № 203 Харківський турбінний завод ім. С. М. Кірова перейменовано у виробниче об`єднання турбобудівництва "Харківський турбінний завод" ім. С. М. Кірова.
Відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 03.01.1980 № 5 виробниче об`єднання турбобудівництва "Харківський турбінний завод" ім. С. М. Кірова перейменоване у виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" ім. С. М. Кірова.
Згідно з наказом Міністра важкого, енергетичного та транспортного машинобудування СРСР від 20.03.1989 № 99 виробниче об`єднання турбобудування "Харківський турбінний завод" ім. С. М. Кірова перетворено у науково-виробниче об`єднання "Турбоатом".
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 31.01.1996 № 16-АТ науково-виробниче об`єднання "Турбоатом" перейменоване у ВАТ "Турбоатом".
ВАТ "Турбоатом" відповідно до вимог закону змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" (далі - ПАТ "Турбоатом").
У розділі 1 статуту АТ "Турбоатом" зазначено, що товариство є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту ПАТ "Турбоатом" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 № 686 "Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства" передбачено, що в процедурі перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством, яке є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства, що приватизується.
Апеляційний господарський суд зазначив, що в результаті створення АТ "Турбоатом" до нього в порядку універсального правонаступництва перейшли всі права та обов`язки Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом".
Водночас суд констатував, що відповідач користується земельними ділянками, на яких розташовано його підприємство, включаючи спірне нерухоме майно, на підставі рішень органів місцевого самоврядування, відповідно до яких у його правопопередників виникло право постійного користування відповідними земельними ділянками, яке в результаті правонаступництва перейшло до відповідача від Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Турбоатом", а саме:
- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 31.03.1948 № 370, яким поновлено Харківському електромеханічному заводу ім. Сталіна межі земельної ділянки з існуючими будівлями відповідно до плану Управління головного архітектора міста;
- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.03.1949 № 232, яким задоволено клопотання дирекції Харківського турбогенераторного заводу та закріплено за заводом земельну ділянку "А" орієнтовною площею 1,3 га, земельну ділянку "Б" орієнтовною площею 1,5 га та земельну ділянку "В" орієнтовною площею 0,3 га.
- рішення виконавчого комітету Харківської міськради депутатів трудящих від 11.05.1949 № 359, яким задоволено клопотання Харківського турбогенераторного заводу та надано йому у користування земельну ділянку орієнтовною площею 2,5 га.
- рішення виконавчого комітету Харківської міськради від 23.06.1949 № 556, згідно з яким надано дозвіл на будівництво ремісничого училища та склепів на земельній ділянці по проспекту Сталіна в м. Харків.
- рішення виконавчого комітету Харківської міськради № 56-ІІ від 03.02.1960, яким Харківському електромеханічному заводу надано в користування земельну ділянку площею 6 га для будівництва корпусу магнітних станцій.
- рішення виконавчого комітету Харківської міськради від 18.04.1961 № 210- 13, відповідно до якого Харківському турбінному заводу ім. Кірова надано в користування земельну ділянку площею 3,8 га;
- рішення виконавчого комітету Харківської міськради від 27.06.1990 № 158- 16, яким Науково-виробничому об`єднанню"Турбоатом" вирішено видати державний акт на право користування земельною ділянкою площею 28,4 га по проспекту Московському 199.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що використання спірних земельних ділянок на підставі вказаних рішень виконавчого комітету Харківської міськради встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2010 і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 у справі №16/174-08 за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області до ВАТ "Турбоатом" про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.
4.5. У зв`язку із користуванням АТ "Турбоатом" земельною ділянкою комунальної власності площею 29,1298 га на вул. Енергетичній, 1 у м. Харкові, неоформленням правовстановлюючих документів на неї та несплатою коштів за таке користування Харківська міськрада звернулася до АТ "Турбоатом" із позовом у цій справі та просила стягнути 5 789 831,76 грн безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за період із 01.03.2020 по 30.06.2020.
4.6. Скасовуючи рішення у справі та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач користувався вказаною земельною ділянкою у спірному періоді на праві постійного користування та сплачував земельний податок, тому підстав для задоволення позову про стягнення безпідставно збережених грошових коштів позивача у виді орендної плати у наведеному випадку немає.
Проте колегія суддів визнає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.
4.7. Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано в главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України, положення якої передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Відповідно до положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні наведених положень законодавства допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. При цьому допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.
Належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність, як змістовна характеристика, та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів зазначає, що обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України.
У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.