Постанова
Іменем України
14 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 363/5297/18
провадження № 61-573св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»,
відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року у складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І., у цивільній справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Київська лісова науково-дослідна станція») з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , у якому просив: поновити строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом; визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року № 1793 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнати недійсним державний акт серії ЯМ № 086384 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва, кадастровий номер 3221885200:20:283:0300, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію.
У січні 2019 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , у якому просив: поновити строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом; визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року № 1795 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ; визнати недійсним державний акт серії ЯМ № 086383 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва, кадастровий номер 3221885200:20:283:0301, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2019 року цивільну справу № 363/5297/18 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 363/290/19 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що згідно з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року № 1793 ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, що розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯМ № 086384 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221885200:20:283:0300.
Згідно з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 1795 від 06 жовтня 2011 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯМ № 086383 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221885200:20:283:0301.
Позивач вказував, що передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки віднесені до земель лісогосподарського призначення та належать на праві постійного користування ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», що підтверджується матеріалами лісовпорядкування.
Вказував, що Вишгородська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася спірними земельними ділянками, оскільки їх передано у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без попереднього вилучення у постійного землекористувача ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», а також їх передано для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а для ведення садівництва за рахунок земель лісогосподарського призначення, що суперечить вимогам статей 46, 84 ЗК України та статей 7, 8 ЛК України.
Також зазначав, що процедура вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення потребує обов`язкового погодження органу з питань лісового господарства. Однак Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що підтверджується листом від 11 січня 2018 року № 04-48/78.
Крім того вказував, що при відведенні у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірних земельних ділянок не було проведено Державну експертизу проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок.
Вказував, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку йому стало відомо лише у вересні 2017 року після отримання листа ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» від 05 серпня 2017 року № 189 та листа Українського державного проектного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 13 вересня 2017 року № 456 з фрагментами публічної кадастрової карти України, якими підтверджено факт відведення спірних земельних ділянок у приватну власність частково за рахунок земель лісового фонду.
Державному агентству лісових ресурсів України та ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» не було відомо про оспорювані розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації та видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державних актів на спірні земельні ділянки, а тому вважав, що строк позовної давності для звернення до суду з даними позовними заявами пропущено ним з поважних причин.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року у задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належність спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, а також, що вони перебували в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція». Також позивач не довів, що під час прийняття оспорюваних розпоряджень Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області перевищено повноваження у межах своєї компетенції.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором належним чином не обґрунтовано підстави для звернення до суду із даним позовом в особі Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором пропущено строк позовної давності та не надано доказів поважності причин його пропуску.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року змінено.
Виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звертаючись до суду з позовом у грудні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» пропустив встановлений законом строк позовної давності.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважав помилковим висновок про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2020 року прокурор Київської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позовних вимог та наявності порушення вимог земельного та лісового законодавства під час відчуження спірних земельних ділянок лісового фонду у приватну власність фізичним особам без попереднього їх вилучення з постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, однак невірно застосував норми цивільного законодавства про позовну давність та безпідставно підтримав позицію суду першої інстанції щодо спливу строку позовної давності на момент звернення до суду.
Посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14 в яких вказано, що строк позовної давності має відліковуватись не з моменту винесення органом державної влади розпоряджень, що порушують права позивача, а з моменту, коли дані про порушення були або об`єктивно могли бути виявлені; у органів виконавчої влади відсутня законодавча можливість самостійного встановлення факту порушення інтересів держави, у зв`язку із чим вказане у позові порушення вимог законодавства і на даний час залишається не усунутим.
Зазначав, що позовні вимоги про захист прав і законних інтересів держави на землі лісового та водного фондів слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Вишгородського районного суду Київської області.
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року провадження у справі, яка переглядається, було зупинено до закінчення перегляду в касаційному суді Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, згідно розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року № 1793 передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва у садівничому товаристві «Майдан» на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області.
На підставі вказаного розпорядження 21 листопада 2011 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 086384 площею 0,1200 га, для ведення садівництва, яка розташована у садівничому товаристві «Майдан» на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221885200:20:283:0300.
Згідно з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року № 1795 передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва у садівничому товаристві «Майдан» на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області.
На підставі вказаного розпорядження 21 листопада 2011 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 086383 площею 0,1200 га, для ведення садівництва, яка розташована у садівничому товаристві «Майдан» на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221885200:20:283:0301.
Згідно з листом Українського державного проектного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 13 вересня 2017 року № 456 та наданих ним же фрагментів публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів № 1, 2 і межами їх таксаційних виділів Старопетрівського лісництва Київської ЛДНС відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років, земельні ділянки, зокрема, з кадастровими номерами 3221885200:20:282:0300, 3221885200:20:282:0301 повністю або частково накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція», а саме на 17, 19 виділ 2 кварталу Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».
Українським державним проектним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект» листом №278 від 10 травня 2018 року повідомлено, що складені планшети 1993 року (викопіювання із планово-картографічних матеріалів) погоджувались в органах землевпорядкування.
Згідно із планшетом 2 (лісовпорядкування 1993 року) Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» та планшету № 2 (лісовпорядування 2003 року) Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» площа та контури 17, 19 виділ 2 кварталу Старопетрівського лісництва не змінились.
Також, згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства «Київської лісової науково-дослідноїстанції» 2004 року (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) земельні ділянки передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року № 1793, від 06 жовтня 2011 року № 1795, є земельними ділянками лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю та мали відповідні таксаційні характеристики.
Відповідно до листа ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» від 05 вересня 2017 року № 189, останнє не давало погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: 3221885200:20:282:0247, 3221885200:20:283:0300, 3221885200:20:283:0301, 3221885200:20:283:0302 на території Лютізької сільської ради Вишгородського району.
З листа Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 11 січня 2018 року № 04-48/78 вбачається, що управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3221885200:20:283:0300, 3221885200:20:283:0301, 3221885200:20:283:0302, 3221885200:20:283:0247.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про пропуск прокурором строку позовної давності. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
В частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18) (пункт 61), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18) (пункт 62), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18) (пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19) (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19) (пункт 51), а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) (пункт 73) та від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 80) вказано, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.